Справа №709/1738/25
13 жовтня 2025 року суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Кваша І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності №2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-
- за ч. 4 ст. 130 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №452048 від 12 вересня 2025 року, ОСОБА_1 12 вересня 2025 року о 17-57 год в с. Мельник по вул. Бугаївській, 10, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, вживав алкогольні напої. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку - відмовився. Факт відмови зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10є ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні порушення, передбаченого
не визнав. Просив закрити провадження у справі за ч. 4 ст. 130 КУПАП, оскільки алкоголь він вжив до того як сів за кермо. Сказав поліцейським, що випив після ДТП, бо думав, що тоді покарання буде меншим.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Солод В.М. просив закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУПАП. Пояснив, що його підзахисний вжив алкоголь до того як сів за кермо, тобто до ДТП. Потерпіла ОСОБА_2 , коли телефонувала на лінію 102, повідомила, що водій авто ВАЗ 2108 ОСОБА_3 знаходиться в стані сп'яніння, пошкодив паркан заявниці. Крім того, стан сп'яніння його підзахисного не підтверджується ні висновком лікаря, ні результатом алкотесту.
Вислухавши учасників справи, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначалося вище, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Диспозицією ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушенння.
Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи, у тому числі й відеозаписи, додані до матеріалів справи, не містять доказів вживання ОСОБА_1 алкоголю після вчинення ДТП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь, але зауважує, що вживав його до того, як сів за кермо автомобіля, щоб відігнати його до батьківського двору.
Вказане підтверджується й іншими матеріалами справи. Так, в рапорті на ім'я начальника Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області вказана фабула ЄО: "12.09.2025 о 18:03 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 12.09.2025 о 18:02 за адресою: АДРЕСА_2 , водій авто ВАЗ 2108 білого кольору, ОСОБА_3 , знаходиться в стані сп'яніння, пошкодив паркан заявниці, поїхав у невідомому напрямку. Водій погрожував заяівниці фіз. розправою. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел..".
З Висновку щодо результатів медичного огляду за метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 від освідування відмовився. Записи щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння (об'єктивно) - відсутні.
У письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 зазначено, що у водія ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на її паркан, були ознаки алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні, крім іншого, було переглянуто відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, з яких вбачається, що потерпіла від ДТП говорить, що коли почула звук удару, вийшла на подвір'я і побачила, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в'їхав автомобілем у її паркан.
А тому стверджувати, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після вчинення ДТП неможливо.
Диспозицією ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність саме за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю.
В матеріалах справи взагалі відсутні підтвердження перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, оскільки під проходження огляду водій відмовився, що вказано у медичному висновку. На думку суду, в даному випадку дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП не вірно.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016р.), як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів.
Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи викладене, вважаю, що зібрані у справі докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння , що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч. 4 ст.130 КУпАП, та суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії особи, висувати йому нове обвинувачення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.М. Кваша