Справа № 712/9540/25
Провадження № 2/712/3830/25
15 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою мережі інтернет веб-сайту www. moneyveo.ua уклали кредитний договір № 551814331.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Заповненням анкети-заяви позивач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений про всі умови кредитного договору.
Зазначено, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 9 200 грн на її банківську картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-0, а в подальшому укладалися додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 255 від 24.10.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК» Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 та підписали реєстр прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року , яким відступлено право вимоги і до відповідача.
В подальшому 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 44 128,44 грн.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
Оскільки, відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на момент подання позовної заяви борг становить 44 128,44 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 9 200 грн., та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 34 928,44 грн. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.06.2025 року - 25.06.2025 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 128,44 грн., судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.07..2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом установлено, що 21.08.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою мережі інтернет веб-сайту www. moneyveo.ua уклали кредитний договір № 551814331.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Проелектронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VSPF-2827. Зокрема, відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та підтвердила підписання договору.
Відповідно до п. 4.10.7 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети в розмірі 9 200 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідача, відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 9 200 грн на її банківську картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця.
Відповідач використовувала наданий кредит, однак своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору не повернула.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №551814331 від 21.08.2023 становить 44 128,44 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 9 200 грн., та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 34 928,44 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-0, а в подальшому укладалися додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 255 від 24.10.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК» Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 та підписали реєстр прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року , яким відступлено право вимоги і до відповідача..
В подальшому 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 44 128,44 грн.
Таким чином, відповідач порушив зобов'язання, визначене в Кредитному договорі, що відповідно ст. 611ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому за змістом п.2.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» лише права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тим самим не підлягає розширювальному тлумаченню зміст договору в частині набутих ТОВ «Таліон плюс» прав, які не можуть перевищувати право вимоги до відповідача, зазначене у реєстрі прав вимоги.
Таким чином, після укладення вказаних вище договорів факторингу у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Юніт Капітал" набув право вимоги до відповідача.
Судом встановлено що відповідач, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, не погасила заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі ні первісному кредитору, ні позивачу.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки позивачем підтверджено факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання нею кредитних коштів у розмірі 9 200 грн, а також порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту, який не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку, що у цій частині позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 200 грн..
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у розмірі 34 928,44 грн, то суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Суд вважає хибними твердження позивача про те, що відсотки за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 вказала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив за договором від 21.08.2023 року № 551814331 30 днів, тобто до 20.09.2023.
Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування позикодавець нараховував саме як відсотки за користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що будь-якої неустойки за кредитним договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів за вказаним вище кредитним договором.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу не може вважатися належним доказом наявності заявленого позивачем розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №551814331 від 21.08.2023 у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 2318,40 грн. ( за 30 днів користування кредитом).
За таких обставин позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов 'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ "Юніт Капітал" було сплачено через Електронний суд за подання позову до суду судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору 632,30 грн, що відповідає пропорційно задоволеним вимогам позивача.
Позивачем, на виконання вимог ст.137 ЦПК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
У відповідності до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини 2 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Суд виходить з того, що виконання адвокатом вказаних робіт за договорами про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача.
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Проаналізувавши договір про надання правничої допомоги адвокатом № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, беручи до уваги, що позов позивача задоволено частково, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 2088,15 грн.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 літ. А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором в сумі 11 518,40 грн, 2088,15 грн витрат на професійну правничу допомогу та 632,30 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 14 238,85 грн. (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім гривень 85 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 15.10.2025
Головуючий:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю " ЮНІТ КАПІТАЛ" (адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 літ. А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).