Справа № 686/19211/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення,
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №5726 від 09.05.2025 р.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у судовому рішенні суд першої інстанції встановив що позивач вчасно оновив військово-облікові дані у застосунку резерв + та у нього наявна відстрочка від призову на військову службу а отже у нього був наявна військово обліковий документ у застосунку резерв + і він пред'являв його представникам поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 про відсутність у ОСОБА_1 військово облікового документу в період дії воєнного стану є хибними та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було проігноровано наявність витягу із Резерву + який вважається військово-обліковим документом. Крім того, позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, який відбувся 09.05.2025 року.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.03.2025 року помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за те, що під час проведення заходів оповіщення за адресою АДРЕСА_1 , представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з представниками поліції встановлено громадянина ОСОБА_1 , який на вимогу пред'явити військово-обліковий документ повідомив про його відсутність при собі, що свідчить про недотримання останнім вимог ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Даними протоколу АЗ №123738 від 14.03.2025 року підтверджується, що позивача 14.03.2025 року в 10 год. 20 хв. було затримано поліцейським взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Хмельницькій області та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-1 КУпАП.
Постановою №5726 від 09.05.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 на позивача накладено штраф у сумі 17000грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, чим порушив вимоги частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, що дає підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово - обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки та поліцейського.
За змістом частини 6 статті 22 Закону № 3543-XII, відповідальність за частиною 3 статті 210-1 КУпАП настає, як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
У свою чергу, законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2025 під час проведення заходів оповіщення за адресою АДРЕСА_1 , представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з представниками поліції встановлено громадянина ОСОБА_1 , який на вимогу пред'явити військово-обліковий документ повідомив про його відсутність при собі.
Вказані обставини позивачем не спростовано і при апеляційної оскарженні.
Щодо тверджень позивача про наявність електронного військово-облікового документа, колегія суддів зауважує, що за змістом вимог постанови КМУ №721 від 18.06.2024 року електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку порталу Дія або Резерв+, має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність й отримати усю необхідну інформацію.
Однак, позивачем наданий до матеріалів справи витяг з «Резерв+», який містить QR-код електронного квитка, проте сформовано його 28.06.2025 року, тобто вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення та перед звернення до суду.
Також із витягу «Резерв+» вбачається, що військово-облікові дані позивач уточнив 24.03.2025.
Отже, на момент винесення спірної постанови та 14.03.2025 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у позивача не було наявного при собі дійсного військово-облікового документу.
Доводи апелянта щодо наявності процесуальних порушень колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в протоколі зазначено про роз'яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також зазначено дату, час і місце розгляду справи (09.05.2025 о 17:30). Апелянту було надано другий примірник протоколу, від отримання якого, а також від надання пояснень та проставлення підпису у протоколі він відмовився, про що зроблено відповідний запис.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відтак, відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.