Справа № 138/2310/24
Головуючий у 1-й інстанції: Київська Т.Б.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С.
секретар судового засідання: Роїк Т.С.
представник позивача: Заболотна Ганна Валеріївна
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався, та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявка суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 23.07.2024 старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого слідує, що до старости с.Озаринці ОСОБА_1 надходили розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме №252 від 03.07.2024, №435 від 01.07.2023, №348, від 13.06.2023, №186 від 11.04.2023, 199 від 02.05.2023, №266 від 31.05.2023. Станом на 18.07.2024 позивач не виконав вимоги даних розпоряджень. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період, як відповідальна за військовий облік посадова особа, допустив порушення у виконанні своїх обов'язків порядку ведення військового обліку у с.Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області, порушення законів України та інших нормативно-правових актів з приводу мобілізаційної підготовки та мобілізації, чин вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Копію протоколу позивач отримав особисто під підпис 23.07.2024.
29.07.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 свої письмові пояснення, в яких заперечив, щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного правопорушення у зв'язку з тим, зокрема, що строк притягнення його до відповідальності вже минув, а також тому, що відповідно до посадових інструкцій він не наділений повноваженнями щодо оповіщення громадян на вимогу відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Постановою №476 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 29.07.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 34000,00 грн. У постанові встановлені ті ж самі обставини, що і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя (ч.7 ст.1 Закону №2232-XII).
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Верховною Радою України від 03.03.2022 № 2105-IX оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема, організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.
Також, абзацом 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що виконавчі органи сільських, селищних рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності покладається на відповідних керівників.
Як слідує з ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ч.1-3, ст.54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» староста затверджується у відповідному старостинському окрузі сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу. Староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. Порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.
Згідно п.13 ч.5 вказаної вище статті староста здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.
В матеріалах справи також наявна посадова інструкція старост сіл затверджена рішенням №528 Могилів-Подільської міської радив від 08.06.2022, зі змісту якої слідує, що староста є посадовою особою місцевого самоврядування, який перебуває у складі Могилів-Подільської міської ради. Староста є членом виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради і працює в ньому на постійній основі.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі також - Порядок).
Пунктом 32 Порядку передбачено, що у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства;
забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до положень п.34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Згідно з п.47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Отже, вказаними нормами передбачений обов'язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Слід також зазначити, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 від 29.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладено штраф у сумі 34000,00 грн.
Зі змісту постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він перебуваючи на посаді старости с.Озаринці та будучи відповідальною особою за ведення військового обліку у вказаному вище старостинському окрузі всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», аб.7 ч.1 ст.21 та аб.6 ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.7 п.24, п.34, п.47 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», п.12 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, як відповідальна за військовий облік посадова особа, допустила порушення у виконанні своїх обов'язків щодо порядку ведення військового обліку у с.Озаринці, Могилів - Подільського району Вінницької області, порушення законів України та інших нормативно - правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період, а саме не виконав вимоги розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - розпорядження №252 від 03.07.2024, розпорядження №435 від 01.07.2023, розпорядження №348 від 13.06.2023, розпорядження №186 від 11.04.2023, розпорядження №199 від 02.05.2023, розпорядження №266 від 31.05.2023, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Даючи оцінку наявності або відсутності і діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку розпорядженням, які були винесені у 2023 році та 2024 році окремо.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є старостою Озаринецького старостинського округу.
Згідно посадової інструкції старост сіл затвердженої рішенням №528 Могилів-Подільської міської радив від 08.06.2022, староста є посадовою особою місцевого самоврядування, який перебуває у складі Могилів-Подільської міської ради. Староста є членом виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради і працює в ньому на постійній основі.
Пунктом 32 Порядку передбачено, що у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в тому числі здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, досліджуючи матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні вищеописані розпорядження за 2023 рік, які на переконання суду першої інстанції не виконав позивач.
Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.09.2024 року було витребувано з Могилів-Подільської районної державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: пл.Шевченка, 1, м.Могилів-Подільський Вінницької області), інформацію чи уповноважувався староста Озаринецького старостинського округу ОСОБА_1 на ведення військового обліку в межах вказаного старостинського округу та на оповіщення військовозобов'язаних та резервістів на території Могилів-Подільського району про їх прибуття на збірні пункти для уточнення військово-облікових даних та призов на військову службу під час мобілізації.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, жодних відомостей від Могилів-Подільської районної державної (військової) адміністрації на виконання вимог ухвали суду надано не було, розпоряджень №435 від 01.07.2023, розпорядження №348 від 13.06.2023, розпорядження №186 від 11.04.2023, розпорядження №199 від 02.05.2023, розпорядження №266 від 31.05.2023 матеріали справи не містять.
Тобто, в даному випадку, суд приймаючи рішення у справі керувався лише припущенням, що такі розпорядження існують та саме згідно вказаних вище розпоряджень на позивача було покладено обов'язок щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів на території Могилів-Подільського району про їх прибуття на збірні пункти для уточнення військово-облікових даних та призов на військову службу під час мобілізації.
Більше того, суд першої інстанції надаючи оцінку розпорядженням, які були винесенні у 2023 року окрім іншого не надав оцінку строкам притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Так, у відповідності до вимог ч.7 ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що принципи адміністративного судочинства визначено як загальні, фундаментальні положення, основоположні засади здійснення судового адміністративного процесу, норми, правила, якими керуються адміністративні суди у процесі вирішення адміністративних справ. Принципи адміністративного судочинства відображають не лише загальні засади і правила, але й особливості його здійснення, і це передусім стосується принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Суд повинен розглядати справи повно та об'єктивно, що означає всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин справи, оцінку доказів та дотримання законності, ретельно дослідити всі обставини справи, а не лише ті, що подані однією зі сторін.
Проте, в даному випадку суд першої інстанції не повно з'ясував усі обставини справи та не дослідив факт того, що розпорядження були видані 01.07.2023, 13.06.2023, 11.04.2023, 02.05.2023, 31.05.2023, при цьому до адміністративної відповідальності позивача притягнуто 29.07.2024 року, тобто з порушенням строку визначеного ст. 38 КУпаП України.
Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав спливу строку накладення стягнення - п. 7 ст. 247 КУпАП.
Вказані обставини свідчать про протиправність спірної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаний вище період.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за невиконання розпорядження 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи міститься наказ № 73 від 10 червня 2024 року про створення та організацію груп оповіщення військовозобов'язаних та резервістів на території Могилів - Подільського району про їх прибуття на збірні пункти для уточнення військово- облікових даних та призов на військову службу під час мобілізації.
Вказаним наказом затверджено перелік осіб, уповноважених на оповіщення. військовозобов'язаних та резервістів на території Могилів - Подільського району про їх прибуття на збірні пункти для уточнення військово- облікових даних та призов на військову службу під час мобілізації.
Досліджуючи вказаний наказ, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у переліку відповідальних осіб відсутній .
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не міг нести відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення за 2024 рік, оскільки на нього не було покладено обов'язку на оповіщення військовозобов'язаних та резервістів на території Могилів подільського району про їх прибуття на збірні пункти для уточнення військово- облікових даних та призов на військову службу під час мобілізації
Проте, суд першої інстанції не надав оцінку вказаним обставинам, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, що позивач свідомо відмовився від обов'язку на оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не повно дослідив матеріали справи та встановив фактичні обставини справи, у зв'язку з чим не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Так, стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, з метою дотримання вимог ч.3 ст. 286 КАС України, скасовуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №476 від 29.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.