Справа № 724/1309/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфтеньєв О.Г.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 1роти батальйону БПП з обслуговування Чернівецького району Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Ткача Андрія Васильовича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
позивач звернувся до суду із позовом до Інспектора 2 взводу 1роти батальйону БПП з обслуговування Чернівецького району Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Ткача Андрія Васильовича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Ткачем Андрієм Васильовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4409208 від 02.04.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., де зазначено, що він 02.04.2025 року о 13:26 год. в с. Динівці, траса Н-03 338 км, рухався на транспортному засобі BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 95 км/год, чим перевищив встановленні обмеження швидкості руху більше як на 45 км/год. Швидкість руху вимірювалась TruCAM LTI 20/20, чим порушив п.12.4. Правил дорожнього руху України.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 245 КУпАП встановлено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що у відповідача були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме, за перевищення швидкості в межах населеного пункту.
З матеріалів справи встановлено, що в якості доказу перевищення позивачем дозволеної законом швидкості відповідачем до матеріалів справи надано відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 000797, а також відеозаписи з бодікамер поліцейських.
З оглянутого відеозаписів вбачається, що позивач дійсно рухався на автомобілі в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год, за що був зупинений працівником поліції, після чого поліцейський підійшовши до водія повідомив йому про факт порушення ним правил дорожнього руху, а саме про перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті.
Тобто, вказане спростовує твердження позивача в позові, про безпідставність зупинки транспортного засобу поліцейським.
Як встановлено ст. 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про те, що йому під час розгляду справи поліцейським не було надано можливість скористатися послугами адвоката, оскільки як вбачається із відеозапису наданого представником відповідача, поліцейським під час розгляду справи було оголошено позивачу його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема і право на правову допомогу та поліцейський запитував позивача чи не бажає він скористатися своїми правами, на що ОСОБА_1 відмовився.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законом не визначена обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. В той же час, позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку або за допомогою мережі інтернет чи месенджерів.
Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Крім цього, згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Згідно Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32619 лазерного вимірювача швидкості TruCam, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Вказане також підтверджується відеозаписом із приладу TruCam, де чітко ідентифіковано транспортний засіб позивача, номерний знак та зафіксовано швидкість 95 км/год., також визначено координати вимірювання швидкості, дату та час вчинення правопорушення.
Окрім цього, із відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що вимірювання швидкості відбувалося в межах населеного пункту.
Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що поліцейський використовував TruCam в незакріпленому вигляді, а утримував в руці під час вимірювання швидкості руху, оскільки лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Тобто, із відео вбачається, що вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Таким чином, покази приладу TruCam оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові зазначено прилад яким вимірювалась швидкість автомобіля позивача.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що показники приладу TruCam можуть бути допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та накладення штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, а тому відсутні підстави для скасування спірної постанови.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.