П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6411/24
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 16.04.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.03.2023р. протокол №60/168;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , від 22.12.2023р. із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , пов'язаної із захистом Батьківщини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10.03.2023р. протокол №60/168.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , від 22.12.2023р. із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків рішення суду, ухваленого за результатами розгляду даної позовної заяви.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у сумі 1211,20 грн. на користь ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 16.04.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що за змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної в Постанові №168, в період дії воєнного стану, що зазначена в свідоцтві про смерть. ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме ця дата є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Донька ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після смерті ОСОБА_3 , і тому не входить до кола осіб, які на момент смерті ОСОБА_3 мали право на отримання одноразової грошової допомоги.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що інтереси зачатої, але ще не народженої дитини охороняються лише у випадках, встановлених законом. Спеціальним законом, що визначає право на отримання та порядок отримання ОГД, є Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якому чітко вказано, що право на отримання допомоги мають неповнолітні особи. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до абзацу 12 пункту 2 Постанови №168, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу такої суми допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. Комісією Міноборони України 10.03.2023р. призначено грошову допомогу матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_3 в сумі 15 000 000,00 грн. в рівних частках кожній. Таким чином, одноразова грошова допомога, передбачена Постановою №168, розподілена повністю, а подальший її розподіл здійснюється або за взаємною згодою осіб, або ж у судовому порядку.
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що підхід Міноборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті, є дискримінаційним. На момент смерті військовослужбовця ОСОБА_3 до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали дружина ОСОБА_1 , дружина в інтересах доньки ОСОБА_2 , та мати загиблого - ОСОБА_5 . Однак, згідно протоколу засідання Комісії від 10.10.2023р. одноразову грошовому допомогу призначено у рівних частках лише дружині та матері загиблого ОСОБА_3 .
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 07.05.2022р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.05.2022р.
Чоловік ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних сил України.
У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2022р.
З матеріалів справи, також, вбачається, що солдат ОСОБА_3 , гранатометник другого відділення першого взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, що підтверджується сповіщенням сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_4 №210 від 11.10.2022р. та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.10.2022р.
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Вознесенської районної військової адміністрації від 01.02.2023р. №130/01-04 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є членом сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та має право на користування пільгами відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
14.12.2022р. ІНФОРМАЦІЯ_6 подав до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії воєнного стану. У висновку зазначено, що на підставі поданих документів командування вважає, що мають право на отримання ОГД: матір ОСОБА_5 ; дружина ОСОБА_1 ; донька ОСОБА_2 , 2022р.н.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №60/168 від 10.03.2023р. Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , в сумі 15 000 000,00 грн. у рівних частках кожній.
22.12.2023р. ОСОБА_1 звернулась до комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років із заявою про виплату малолітній доньці ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Листом від 11.01.2024р. за №220/13/ВихЗВГ/266 Міністерство оборони України відмовило у виплаті одноразової грошової допомоги малолітній ОСОБА_2 , з посиланням на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дня смерті батька дитини, яка настала у даному випадку до народження дитини. Відтак, ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 .
Вважаючи протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.03.2023р. протокол №60/168 ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи, та народженій після її смерті, є дискримінаційним. За висновками суду, дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із статтею 41 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на 10.03.2023р.) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття Міноборони спірного рішення від 10.03.2023р.) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно ч.3 ст.16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Частинами 8, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022р., введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022р. по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 2 якої передбачено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Спірним у цій справі є рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10 березня 2023 року, протокол №60/168, яким одноразову грошову допомогу, передбачену п.2 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, призначено матері та дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , в сумі 15 000 000,00 грн. у рівних частках кожній.
Вказаним рішенням Комісія фактично відмовила у призначенні ОГД доньці загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка народилася після його смерті, оскільки у висновку ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.12.2022р. зазначено щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги матері, дружині та доньці військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За позицією відповідача, оскільки ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому вона не має права на отримання ОГД.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність такої відмови.
У постанові від 10 травня 2024 року по справі №440/6725/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах зазначив, що держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті, є дискримінаційним.
На сьогодні статус ненародженої дитини як суб'єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов'язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд зазначив, що висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме: рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
На переконання колегії суддів дитина загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 березня 2023 року, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 доньці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обрано належний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах шляхом зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , від 22.12.2023р. із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків рішення суду, ухваленого за результатами розгляду даної позовної заяви. Судом цілком обґрунтовано враховано, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
При вирішенні даного спору колегія суддів, також, враховує, що відповідно до п.1 ч.4 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023р. №3515-ІХ, який набув чинності 29.03.2024р.) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
З вказаного слідує, що до 29.03.2024р. законодавець прямо не визначав правосуб'єктність зачатих за життя, але не народжених після смерті батька-військовослужбовця, дітей у контексті їхнього прямого права на отримання ОГД у разі настання смерті батька до моменту народження дитини. Однак, після 29.03.2024р. ВРУ привела положення Закону №2011-ХІІ у відповідність до Цивільного та Сімейного кодексів України та Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, якими передбачено охорону інтересів зачатої дитини.
Зазначене додатково підтверджує правильність висновків суду про наявність у ОСОБА_2 права на отримання ОГД після смерті її батька ОСОБА_3 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги Міністерства оборони України та скасування рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2025 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук