Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8465/25
Провадження № 2/711/3738/25
15 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр, в особі представника - Пархоменко М.А., яка діє на підставі довіреності №2705/25-12 від 27.05.2025р., звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за кредитним договором №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. в загальній сумі 13 975,39 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 21.03.2024р. між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №21.03.2024-100006951, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 7 000 грн. строком на 70 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів в нього утворилась заборгованість, розмір якої складає 13 975,39 грн., з яких: заборгованість за сумою (тілом) кредиту - 6 800,58 грн.; заборгованість за процентами - 5 144,81 грн., заборгованість по комісії - 1 050 грн., неустойка - 980 грн.
Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 13 975,39 грн. та судовий збір по справі.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
17.09.2025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку. Разом з тим, представник позивача Пархоменко М.А. в позовній заяві просила розгляд даної справи проводити у відсутність представника позивача, а також вказала, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом направлення повідомлення на мобільний номер телефону відповідачки (отримане 17.09.2025р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
21.03.2024р. між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений в електронній формі кредитний договір №21.03.2024-100006951, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е436 /а.с. 13-20/.
Згідно умов вказаного вище договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000 грн., зі строком користування кредитом - 70 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Дата повернення (виплата) кредиту - 29.05.2024р.
Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на проценту ставку.
Комісія, пов'язана із надання кредиту 1 500 грн. розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, яка нараховується Кредитором та обліковується у день видачі кредиту.
Разом з тим, умовами вказаного договору передбачена сплата неустойки в розмірі 70 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання /п. 13 договору/.
На виконання умов вказаного договору 21.03.2024р. кредитні кошти в розмірі 7 000 грн. були перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу Позичальника, що підтверджується відповідно квитанцією, сформованою через систему платежів LIQPAY.ua /а.с. 21/.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. розмір заборгованості відповідача складає 13 975,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 6 800,58 грн.; заборгованість за процентами 5 144,81 грн., комісія - 1 050 грн., неустойка - 980 грн. /а.с. 20/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за кредитним договором №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р., який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е436. На підставі такого договору відповідачем 21.03.2024р. були отримані кредитні кошти в розмірі 7 000 грн., які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом та сплатою комісій і неустойки, але в порушення умов договору цього не зробив.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в кредитному договорі №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, комісії та неустойки, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість в загальній сумі 13 975,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 6 800,58 грн.; заборгованість за процентами - 5 144,81 грн., комісія - 1 050 грн., неустойка - 980 грн.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору 21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають до задовлення в повному обсязі.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40 грн. /а.с. 1/.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОРУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. в загальній сумі 13 975,39 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко