Справа № 700/515/25
2/700/295/25
15 жовтня 2025 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивача: адвоката Євича С.П., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з спадкоємиці,
установив:
В провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебуває вказана справа.
В ході підготовчого розгляду представник відповідачки, адвокат Прядка В.М. заявив клопотання про призначення товарознавчої експертизи.
На експертизу просить поставити питання вартості спадкового майна, прийнятого відповідачкою ОСОБА_2 .
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явились, про час і місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання, зокрема вказуючи, що відповідачка та її представник не спростували наданий стороною позивача висновок про вартість майна проведений незалежним, сертифікованим оцінювачем.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Стороною позивача надано суду та відповідачу висновок про вартість майна від 15 вересня 2025 року №15/09-25-01 зроблений на замовлення адвоката Євича С.П. Даний висновок проведений кваліфікованим оцінювачем ОСОБА_3 , яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий Фондом держмайна України від 06 лютого 2024 року № 64/2024.
Відповідачка на її представник жодним чином не ставлять під сумнів та не спростовують іншими доказами наданий позивачем висновок про вартість майна.
Більше того, Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23 вказує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що:
«встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_6 його дочкою ОСОБА_3, наявність спадкового майна, суд відмовив у позові з огляду на відсутність в прохальній частині позову переліку спадкового майна. У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
В даній справі позивачем надано суду як докази прийняття спадщини та обсяг спадкового майна, так і його вартість. Відповідач же жодним чином дані докази не спростовує, а як на підставу проведення товарознавчої експертизи покладається лише на загальні принципи судочинства щодо належного, повного і об'єктивного розгляду справи.
Крім цього, сторона відповідача має право самостійно залучити експерта для проведення оцінки спадкового майна. У разі істотної розбіжності в їх оцінці, можливе призначення експертизи судом.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.103, 104, 107ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідачки про призначення судової оціночної експертизи.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути подані разом із апеляційною скаргою на рішення суду.
Суддя Сергій ПІЧКУР