Єдиний унікальний номер: 378/1280/25
Провадження № 3/378/406/25
15.10.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 8 вересня 2025 року, близько 23 години 20 хвилин, по вул. Нагірна,37 в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області, керувала транспортним засобом Forte, без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою визнала, підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, у вчиненому розкаялася.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.9«а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адмінправопорушення підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447928 від 9 вересня 2025 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 (а.с. 1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківкою письмового результату тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер» Алкотест 6820 ARНК 0534 та актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.09.2025 (а.с. 8-10), відповідно до яких проба позитивна 2,00 % проміле алкоголю;
- копією постанови Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України від 9 вересня 2025 року серії ЕНА № 5679248 (а.с. 3), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, яка 8 вересня 2025 року, близько 23 години 20 хвилин, по вул. Нагірна в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області, керувала транспортним засобом Forte, без номерного знаку, не користуючись мотошоломом;
- зобов'язанням ОСОБА_1 від 08.09.2025 (а.с. 11), відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалася не керувати транспортним засобом;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП від 8 вересня 2025 року (а.с. 12), відповідно до якого працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Forte, без номерного знаку, яким керувала ОСОБА_1 , під час спілкування з якою у останньої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та запах алкоголю з порожнини рота та яка на пропозицію працівників поліції пройшла огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого проба позитивна 2,00 проміле алкоголю;
- довідкою від 09.09.2025 виданою т.в.о. інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Фурсенко Н. (а.с. 4), відповідно до якої згідно інформації наявних баз даних, інформація щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня;
- переглянутим у судовому засіданні відеозаписом на DVD-R диску, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, перенесених з нагрудної відеокамери (а.с. 13), з якого встановлено, що до працівників поліції, які прибули за викликом, під'їхала ОСОБА_1 на транспортному засобі Forte, без номерного знаку. Під час спілкування з ОСОБА_1 , остання повідомила, що вживала алкогольні напої, після чого, на пропозицію працівників поліції пройшла огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого проба позитивна 2,00 проміле алкоголю, з яким остання погодилася.
Відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації. Окрім того, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео-реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.
Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останньої складу вказаного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою.
Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю вищевказаних доказів, відповідно до яких остання 8 вересня 2025 року, близько 23 години 20 хвилин, по вул. Нагірна в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області, керувала транспортним засобом Forte, без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до пункту 2.1«а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самої особи, що ним керує, чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Разом з тим, щоб електровелосипед вважався «механічним транспортним засобом», він повинен мати двигун потужністю понад 3 кВт, і лише тоді для керування ним необхідно мати водійське посвідчення.
В матеріалах справи відсутні докази (будь-які дані), що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, потужність якого понад 3 кВт.
Факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом Forte підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейських.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що керування вищевказаним електровелосипедом не потребує наявності у особи, яка ним керує, посвідчення водія.
Разом з тим, як зазначено вище, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає не лише в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння..., а так само і в ухиленні осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , керуючи електровелосипедом Forte, рухалася по дорозі, вона була учасником дорожнього руху, а тому зобов'язана керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п. 2.9а ПДР.
Схожі за змістом обставини встановлені та викладені Київським апеляційним судом в постанові від 02 червня 2025 року у справі № 378/488/25, Харківським апеляційним судом в постанові від 25 березня 2025року у справі № 643/9281/24, Запорізьким апеляційним судом в постанові від 22 листопада 2024 у справі № 336/8619/24.
Оскільки наявними в матеріалах справи доказами доводиться, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, дії останньої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, до ОСОБА_1 неможливо застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення спеціального права, оскільки вона керувала транспортним засобом, на управління яким не потрібна наявність посвідчення водія.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, без позбавленням права керування транспортними засобами, буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 1 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Т. Н. Скороход