14 жовтня 2025 р. Справа № 440/6881/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 26.06.25 по справі № 440/6881/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по день фактичної виплати 09.05.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по день фактичної виплати 09.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 по справі № 440/4478/20 та від 11.08.2023 по справі № 440/6662/23 здійснено нарахування частини належних сум грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020) лише 09.05.2024, тобто з порушенням терміну виплати, у зв'язку із чим, відповідач зобов'язаний виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020.
Враховуючи наявний факт невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, стверджував про наявність у нього права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до приписів Закону України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та “Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі № 440/6881/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 440/4478/20 та індексації різниці грошового забезпечення, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №440/4478/20, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 11 листопада 2021 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.06.2020, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 09 травня 2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/6881/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, оскільки у розумінні приписів Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вони одержують на території України та які не мають разового характеру, разом з тим, Військовою частиною НОМЕР_1 не було допущено такої затримки у виплаті нарахованих сум.
Крім того, стверджував, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а при звільненні з військової служби жодних претензій щодо проведеного з ним розрахунку не заявляв, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 131 від 09.06.2020 старшого солдата ОСОБА_2 , старшого механіка-водія обслуги реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, звільненого з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 30-рс від 06 травня 2020 року відповідно до підпункту "а" (у зв'язку із закінченням контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", вирішено вважати таким, що справи та посаду здав 09 червня 2020 року. З 09 червня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення частини з 10 червня 2020 року. Направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 змінив ім'я, про що 23 травня 2019 року складено відповідний актовий запис № 46. Прізвище, власне ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 23.05.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 440/4478/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 20.09.2017 по грудень 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 440/4478/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 440/4478/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 440/4478/20 (адміністративне провадження №К/9901/19182/21) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 440/4478/20.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 440/4478/20 ВЧ НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 кошти в сумі 21540,71 грн, що надійшли на картковий рахунок позивача 11 листопада 2021 року, що підтверджується випискою АТ КБ "Приватбанк" від 17.11.2021 №1В3Р4JRBV8M6U015.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23, яке набрало законної сили 29 січня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №440/6662/23 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 року по справі № 440/6662/23.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23 ВЧ НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 кошти індексації в сумі 89801,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №848 від 08.05.2024, копія якої наявна у матеріалах справи, які надійшли на картковий рахунок позивача 09 травня 2024 року, про що свідчить виписка по рахунку від 10.05.2024 № НОМЕР_5 .
Однак, ВЧ НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 440/4478/20 та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки індексація грошового забезпечення, яка нарахована ОСОБА_1 на виконання судових рішень не була вчасно виплачена позивачу, що зумовило виникнення обов'язку у відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року та з 01.03.2018 по 09.06.2020, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №440/4478/20 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За визначенням частини 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок № 159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону № 2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Застосовуючи цей висновок у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної правової позиції та вважає, що указані правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, саме так і належить застосовувати.
Враховуючи невиплачені позивачу суми належного грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020 у розмірі 21540,71 грн та 89801,03 грн, які на підставі судових рішень надійшли на банківський рахунок позивача 11 листопада 2021 року та 09 травня 2024 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача від 17.11.2021 № 1В3Р4JRBV8M6U015 та від 10.05.2024 №59R255LLQVQR8J66, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням відповідачем строків їх нарахування та виплати за вказані періоди.
Беручи до уваги, що відповідач за наслідками нарахування позивачу сум грошового забезпечення на виконання рішень суду не прийняв владно-управлінського рішення, спрямованого на виплату сум компенсації втрати частини доходів, слід дійти висновку про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності в цій частині.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).
Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 440/4478/20, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 11 листопада 2021 року, відповідно до Порядку № 159, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.06.2020, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 09 травня 2024 року, відповідно до Порядку № 159.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 по справі № 440/6881/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко