15 жовтня 2025 року справа №200/3972/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року у справі № 200/3972/25 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Варбан Олександр Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати суми заборгованості з пенсії за період з 22 травня 2021 року по 30 червня 2023 року в сумі 274827 гривень;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суми заборгованість з пенсії за період з 22 травня 2021 року по 30 червня 2023 року в сумі 274827 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії позивачу за період з 22 травня 2021 року до 31 травня 2023 року у розмірі 274827 грн.;
- стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 22 травня 2021 року до 31 травня 2023 року у розмірі 274827 гривень;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні через неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що виплата коштів на виконання рішення суду буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Крім того, наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №240/9339/22, №170/167/17 від 16 грудня 2021 року, №400/822/20 від 31 січня 2022 року, №233/3744/17 від 20 квітня 2022 року, №345/4045/16-а від 11 травня 2022 року, 26 лютого 2024 року у справі №120/13369/23, від 25 березня 2025 року у справі №200/1210/24.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/5011/22, яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 02.05.2023 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2022 №3105612717 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 22.05.2021.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Згідно матеріалів справи, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5011/22, відповідачем нараховано заборгованість з пенсії позивачу за період травень 2021-травень 2023 року включно в сумі 274827,27 грн., що підтверджується довідкою від 12.06.2025 року. Вказана сума не є спірною між сторонами.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За наявності чинних судових рішень, на виконання яких позивачу нараховано заборгованість з пенсії, його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Повторне звернення для цього до суду не вимагається.
Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду, отже, останній звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі в частині невиплати нарахованої заборгованості з пенсії.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням того, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії за спірний період охоплюється рішенням суду у справі №200/5011/22 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України апеляційним судом враховано правову позицію Верховного Суду в постановах від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23, від 25 березня 2025 року у справі №200/1210/24.
Отже, позивач звертаючись до суду з вимогами, які вже були предметом розгляду у справі № 200/5011/22, не врахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судових рішень, прийнятих в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (ч. 1 ст. 319 КАС України).
За встановлених обставин та норм процесуального закону в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Отже, суд першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, тому рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався.
При цьому, апеляційний суд враховує, що постановою колегія суддів закрила провадження в цій справі.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, зокрема, за п. 5 ч. 1 ст. 7 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для розподілу судових витрат відносно позивача, оскільки провадження у справі закрито, а позивачем не сплачено судовий збір за подання позову в цій справі.
Щодо судових витрат, понесених відповідачем, апеляційний суд роз'яснює, що у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», пенсійний орган може звернутися до суду із заявою повернення судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 238, 250, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року у справі № 200/3972/25 за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Провадження у справі № 200/3972/25 за позовом Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Повний текст постанови складений 15 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв