Справа № 287/1837/25
2-н/287/195/25
13 жовтня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 аліментів. У вказаній заяві представник заявника просить суд видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту подання заяви до досягнення дитиною повноліття.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_3 .
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказному провадженні законодавцем визначено у Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).
Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається із змісту заяви про видачу судового наказу, представник заявника зазначає про те, що «Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її повному утриманні», «Боржник здоровий, працездатний, має стабільний дохід, не має інших утриманців, стягнення по виконавчим документах з нього не проводиться, тому він має можливість виконувати свій обов'язок щодо утримання спільної дитини», але при цьому відповідних доказів, що підтверджують вказані обставини до заяви не додано.
Також, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень 25.05.2018 Олевським районним судом Житомирської області ухвалено рішення у справі № 287/92/18-ц , яким задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.03.2018 року і до досягненням дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 26.06.2018.
Як вбачається з наявної копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 заявник зареєструвала 20.11.2021 інший шлюб та змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 186 ЦПК України однією з підстав відмови у відкритті провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
За таких обставин, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу за даною заявою, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з ч.2 ст.165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.165 ЦПК України, заява про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 160-167, 186, 259-261, 353 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л. В. Винар