Справа № 283/1911/25
Провадження №2/283/1091/2025
01 жовтня 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Саланди О.М. з секретарем судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» Коваль А.В. звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначила, що 08.03.2024 між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Смарт» № 2988713787-014521 відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , зі строком повернення до 04.04.2024 року включно. Відповідач умови договору позики не виконала, грошові кошти в строк не повернула, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 29855,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2835,00 грн - борг відсотків за кредитом; 12040,00 грн - борг пені; 7980,00 грн - борг послуг.
Представник позивача просила стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Представник позивача разом з позовом звернулася із клопотанням, в якому просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат Хворост Д.М., 22.05.2025 подала відзив на позовну заяву. У ньому зазначила, що договір позики № 2988713787-014521 було укладено 08.03.2024, під час дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування відсотків згідно з цим пунктом Закону за період з 08.03.2024 по 04.04.2024 (28 днів - 1 день) здійснюється за денною ставкою 1,5 %, що становить 2835,00 грн (7000 ? 1,5 % ? 27 днів). Тому в межах заявлених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню борг за відсотками у сумі 2835,00 грн. Вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідач визнає. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного чи надзвичайного стану та протягом 30 днів після його скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, і не сплачує штрафів чи пені за прострочення. Отже, відповідач звільняється від сплати пені у розмірі 12040,00 грн. Договір не містить поняття «борг послуг». Імовірно, позивач під цим має на увазі комісію. ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» встановило сплату комісії, не вказавши, за які саме послуги вона нараховується, та не надало доказів на підтвердження виконання таких дій. Крім того, сума комісії, зазначена в договорі, не відповідає заявленій у позові, а її детальний розрахунок суду не подано. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» слід стягнути 9835,00 грн заборгованості (7000,00 грн - тіло кредиту, 2835,00 грн - відсотки). У разі часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягненню частина судового збору - 339,14 грн. Сторона відповідача не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн і вважає, що вони мають бути зменшені до 3000,00 грн.
25.08.2025 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023. Відповідно, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредитори мають право нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені договором, у разі прострочення зобов'язань.
Оскільки кредитний договір із відповідачем укладено після набрання чинності зазначених змін, вимога позивача про стягнення неустойки є законною. Крім того, Цивільний кодекс України містить загальні положення щодо звільнення від неустойки, тоді як Закон «Про споживче кредитування» є спеціальним актом, що регулює правові засади надання споживчих кредитів. Кредит, отриманий відповідачем, є споживчим, тобто наданим для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю, тому в даному випадку застосовуються саме положення Закону «Про споживче кредитування». Відтак неустойка за прострочення виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню. Комісія, передбачена договором, пов'язана з наданням послуг із супроводження договору, цілодобової підтримки позичальника та обслуговування заборгованості. Закон «Про споживче кредитування» дозволяє встановлення комісії за обслуговування кредиту, тому вимога про її стягнення є законною та обґрунтованою.
Щодо витрат на правничу допомогу: суд має враховувати реальність, необхідність і розумність таких витрат з огляду на обсяг виконаної роботи та фінансовий стан сторін. У матеріалах справи відсутні докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу або обґрунтування їх розміру. Представник відповідача підготував лише заперечення на позов, що не потребувало значних витрат часу та знань, тому сума 8500,00 грн є явно завищеною. Враховуючи це, позивач просить суд відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.03.2024 між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики «Смарт» № 2988713787-014521, за яким відповідачка отримала 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 04.04.2024 включно.
Відповідно до п. 2.3.1 договору, розмір процентів за користування коштами становить 1,5 % від суми позики на день (547,5 % річних). Проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості, при цьому день видачі позики не враховується, а день повернення - враховується.
Згідно з п. 2.4.1 договору, встановлено комісію за використання позики у розмірі 1 % від суми позики за кожен день - за супроводження договору, цілодобову підтримку позичальника та обслуговування заборгованості. Комісія нараховується щоденно на залишок заборгованості до повного повернення позики. Крім того, передбачено одноразову комісію за видачу позики у розмірі 2,5 % від її суми, яка утримується під час надання кредиту.
Орієнтовна загальна вартість позики становить 11 900,00 грн і включає суму позики, проценти, комісії та інші супровідні платежі, передбачені договором.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачці можливість користуватися кредитними коштами. Відповідачка порушила умови договору та не здійснила своєчасного погашення заборгованості, унаслідок чого станом на 26.07.2025 утворилася заборгованість у сумі 29 855,00 грн, з яких: 7000,00 грн - основний борг (тіло кредиту); 12 040,00 грн - пеня; 7 980,00 грн - борг за послуги.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача викладені у відзиві, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши обумовлену у договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню із позичальника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС».
ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та виконувала свої зобов'язання за кредитом неналежним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.
У зв'язку із тим, що відповідач отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в договорі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: сплачений позивачем судовий збір та витрати на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43868852) заборгованість за договором позики № 2988713787-014521 від 08.03.2024 у розмірі 29855 гривень, яка складається з: 29855 грн, а саме: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 7000 грн; 12040 грн - борг пені; 7980 - борг послуги, сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2422,40 гривень та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Житомирського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС», місце знаходження: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, ЄДРПОУ 43868852.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. М. Саланда