14 жовтня 2025 року справа № 580/8816/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу у змішаній (паперовій та електронній) формі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів,
04.08.2025 представник позивача - адвокат Залозний Сергій Миколайовича звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0006579-2407-2301-UA71020250000078192, №0006570-2407-2301-UA71020250000078192 від 17.02.2025 на загальну суму 182 203,56 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В обґрунтування вимог зазначено, що Позивач на підставі договору дарування отримала комплекс будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 . На думку Позивача спірні ППР є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки станом на 16.08.2019 року згідно Висновку про знищення/знесення майна №DT01:3364-2283- 2616-4412 від 13.06.2025 року, більша частина приміщень вже була зруйнована/знесена. Також, відповідно до Рішення №29-14 Селищенської сільської ради від 21 грудня 2022 року затверджено Акт обстеження технічного стану комплексу будівель та споруд від 16 грудня 2022 року, який підтверджує руйнування приміщення у зв'язку з втратою конструктивної цілісності та зміни функціонального призначення використання комплексу будівель та споруд є неможливим. З урахуванням того, що частина споруд відсутня - знесені, не придатні до експлуатації, а приміщення використовуються для зберігання кормів (сіна та зерна), а також в обслуговуванні автомобільної-сільськогосподарської техніки, зазначені будівлі віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» та відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 262 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на майно, оскільки використовується за призначенням для здійснення господарської діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку
Ухвалою від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі № 580/8816/25 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірні ППР є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняті з урахуванням положень чинного податкового законодавства. Додатково зазначено, що споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: - така нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023; - власником такої будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридичних та фізичних осіб); - використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання; - така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку. За даними податкової звітності за період 2022-2023 рр. ФОП ОСОБА_1 , згідно поданих звітів до контролюючих органів доходів не отримувала від провадження підприємницької діяльності. Відтак немає підтвердження, що ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарський товаровиробником. Відповідно не можна розглядати і доведення факту використання даної будівлі за цільовим призначенням.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність згідно КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, та інші.
Згідно Договору дарування комплексу будівель та споруд від 08.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі № 963, ОСОБА_1 отримала в дар комплекс будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .
17.02.2025 року ГУ ДПС у Черкаській області були винесені Позивачу податкові повідомлення- рішення з податку на нерухоме майно: Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006571-2407-2301- UA71080490000022110; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006579-2407-2301- UA71020250000078192; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006572-2407-2301- UA71080490000022110; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006573-2407-2301- UA80000000000479391; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006578-2407-2301- UA71020250000078192; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006576-2407-2301- UA71080490000022110; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006570-2407-2301- UA71020250000078192; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006574-2407-2301- UA71020250000078192; Податкове повідомлення-рішення від 17.02.2025 року № 0006575-2407-2301- UA71080490000022110, які були отримані 09.05.2025 року.
06.05.2025 року Позивач звернулася до ГУ ДПС у Черкаській області з проханням анулювати ППР № 0006579-2407-2301-UA71020250000078192 від 17.02.2025 на суму 89721,45 грн. за 2022 рік та ППР № 0006570-2407-2301-UA71020250000078192 від 17.02.2025 на суму 92482,11 грн. за 2023 рік в зв'язку з тим, що частина споруд відсутня - знесені, не придатні до експлуатації, а приміщення використовуються для зберігання кормів (сіна та зерна), а також в обслуговуванні автомобільноїсільськогосподарської техніки, зазначені будівлі віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» та відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 262 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на майно, оскільки використовується за призначенням для здійснення господарської діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.
На дану заяву ГУ ДПС у Черкаській області надало відповідь №13723/6/23-00-24-07-04 від 06.06.2025 року згідно якої, за даними податкової звітності, позивач не отримує дохід від провадження підприємницької діяльності, немає підтвердження, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, в зв'язку з чим ППР № 0006579-2407-2301-UA71020250000078192 та № 0006570-2407-2301-UA71020250000078192 від 17.02.2025 залишені в силі.
Вважаючи вищевказані ППР протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
При цьому підпункт 266.2.2. ПК України регламентує, що не є об'єктом оподаткування:
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, у відповідності до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції станом на час виникнення заборгованісті), не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 року у справі №160/568/24, від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, а також, зокрема у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
В ході розгляду справи судом встановлено, що pгідно Договору дарування комплексу будівель та споруд від 08.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі №963, ОСОБА_1 отримала в дар комплекс будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .
Комплекс будівель та споруд загальною площею 4601,1 кв.м. складається з: Складу для зберігання сіна «літера А-1» загальною площею 1354,7 кв.м.; Приміщення для підрощення каченят «літера Б-1» загальною площею 913,4кв.м.;Приміщення для підрощення курчат «літера В-1» загальною площею 420,6 кв.м.; Приміщення для вирощування свиней «літера Г-1» загальною площею 1322,3 кв.м.; З прибудовою «літера г», прибудовою «літера г1», приміщення для забійного цеху «літера Д-1», загальною площею 76,2 кв.м.; З прибудовою «літера д», прибудовою «літера д1», автотракторного гаража «літера Ж-1», загальною площею 61,7 кв.м.; Приміщення артскважини «літера З-1» загальною площею 17,8 кв.м.; Приміщення вагової «літера К-1» загальною площею 17,9 кв.м.; Приміщення магазину «літера Л-1» загальною площею 25,1 кв.м.;Складу автотракторних запчастин «літера М-1» загальною площею 314,3 кв.м.;з прибудовою «літера м», адмінбудинку «літера Н-1» загальною площею 77,1 кв.м.; Трансформаторної підстанції «номер1; Водонапірної башні «номер 2»; Воріт, огорожі, замощення - «номер 3-6»; Вбиральні «літера У».
Комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці загальною площею 3,8947 га, кадастровий номер 7122587600:06:001:0201, яка належить до комунальної власності.
В позовній заяві, а також у відповіді на відзив Позивач зазначає, що вона є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність згідно КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, та інші, а отже є сільськогосподарським товаровиробник, що дає право пільги в частині сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Вказане ствердження суд сприймає критично та зазначає, що відповідно п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
З урахуванням вищевказаного можна дійти висновку, що до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.
Так, суд зазначає, що за даними податкової звітності за період 2022-2023 роки, згідно поданих звітів до контролюючих органів ФОП ОСОБА_1 не отримувала доходів від провадження підприємницької діяльності, як сільськогосподарський товаровиробник.
Крім цього, в матеріалах справи також відсутні будь - які докази того, що позивач у 2022-2023 роках безпосередньо займалась сільськогосподарською діяльністю та була сільськогосподарським товаровиробником (договорів на придбання тварин, обладнання, наявності на зберіганні кормів тощо).
Наявність відповідних відкритих КВЕД без фактичного здійснення сільськогосподарської діяльності не свідчить про те, що Позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
Відтак, на переконання суду, немає підтвердження, що у спірному періоді ФОП ОСОБА_1 була сільськогосподарським товаровиробником, а тому відсутні підстави для застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений вище об'єкт нежитлової нерухомості за зазначений період.
Суд додатково наголошує, що ПК України не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нерухомості, що перебувають у власності суб'єкта господарювання, але тимчасово не використовуються у його діяльності у зв'язку з реконструкцією, капітальним ремонтом, простоєм тощо, тому за такі будівлі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам Позивачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Решта доводів Позивача висновків суду не спростовують та не змінюють.
Відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судувого збору.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу Перехадних положень Кодексу Адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення суду складене 14.10.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО