154/1284/25
1-кп/154/409/25
15 жовтня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області, в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030510000278 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що інкриміноване правопорушення повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами за результатами проведення оперативних закупок наркотичних засобів, висновками експертів, протоколом обшуку, протоколами оглядів предметів, протоколами допитів свідків, протоколами дослідження інформації отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
На даний час, на думку прокурора, існують обставини, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема через тяжкість кримінального правопорушення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, у разі доведення його вини, а також враховуючи, що ОСОБА_4 має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов'язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, тому є достатні підстави вважати, що він може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання, впливати на свідків, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів. ОСОБА_4 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, неодноразово був засуджений за вчинення умисних кримінальних правопорушень, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, він продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На думку прокурора, зазначені обставини свідчать про те, що на даний час заявлені ризики не зменшилися та існують ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
В судовому засіданні:
Прокурор підтримав клопотання.
Обвинувачений та його захисник просили суд відмовити у клопотанні прокурора, оскільки клопотання є безпідставним і недоведеним та просили замінити йому запобіжний захід на домашній арешт, про що надали відповідне клопотання.
Суд, заслухавши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, думку учасників справи, дослідивши представлені до клопотання матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Зі змісту ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч.1ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що відносно ОСОБА_4 в 2024 році було винесено 2 вироки по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 та 3 ст. 309 КК України, тобто він на шлях виправлення не стає належних висновків для себе не робить, маючи не зняту та не погашену у законному порядку судимість, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, офіційно не працевлаштований, своєї сім' ї не має, отже відсутні міцні соціальні зв'язки, характеризується негативно, перебуває на обліку як раніше судима особа, є данні, що він рахується таким, шо самовільно залишив військову частину, а тому існують обставини, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 при зміні запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Крім того судом визначено загальний порядок і повний об'єм дослідження доказів в даному провадженні і свідки та потерпілий судом ще не допитувалися.
Отже, залишаючись на свободі, ОСОБА_4 може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, може впливати на свідків, вчинити новий злочин та переховуватися від органів досудового розслідування.
Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання, даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, яка в теперішній момент перебуває у стані війни та активних бойових дій, що в тій чи іншій мірі впливає й на суспільство. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, внаслідок чого слідчий суддя приходить до висновку продовжити відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вищевказані обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати, що лише продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим та доведеним під час досудового розслідування зазначеними вище у клопотанні ризикам, визначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам.
Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Відсутні передумови для застосування обвинуваченому менш суворого виду запобіжного заходу.
Наведені стороною захисту та обвинуваченим обставини вже враховувались слідчим суддею при обранні запобіжного заходу і судом при продовженні даного запобіжного заходу, а тому проаналізувавши поведінку обвинуваченого і характеризуючи дані, суд відхиляє клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який - домашній арешт.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тож враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про невизначення застави.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.9 Закону України «Про міжнародні договори», ст. ст. 114, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 345 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 13 грудня 2025 року, включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити зацікавленим особам - обвинуваченому, захиснику, прокурору, начальнику СІЗО та конвойній службі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1