про продовження строку подання звіту про виконання рішення суду
15 жовтня 2025 року Справа № 480/7618/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в письмовому провадженні у приміщенні суду в м. Суми звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та забов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 17.05.2022 по 08.07.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Ухвалою суду від 07.07.2025 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №480/7618/23 у частині зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 17.05.2022 по 08.07.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Ухвалою суду від 15.10.2025 замінено відповідача по даній справі, а також сторону виконавчого провадження, а саме, відповідача (боржника) по справі №480/7618/23 - військова частини НОМЕР_2 його правонаступником - військова частина НОМЕР_1 .
На виконання вимог ухвали суду від 07.07.2025 представник військової частини НОМЕР_1 подала звіт 03.10.2025 про виконання судового рішення від 02.11.2023 у справі №480/7618/23. Відповідачем також надано суду докази направлення на адресу позивача звіту про виконання рішення суду, що підтверджується квитанцією АТ "Укрпошта".
Звіт обґрунтований тим, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником третього рівня і отримує фінансування оборонної діяльності, в тому числі, в частині виплати грошового забезпечення військовослужбовцям частини та виконання рішень судів, від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. З метою виконання рішення суду у справі №480/7618/23 військовою частиною НОМЕР_1 до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щомісяця направляються розрахунки потреби в коштах. Однак, на теперішній час фінансування видатків за напрямом грошового забезпечення за заявками військової частини НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі № 480/7618/23 від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня не надходило.
Ухвалою суду від 06.10.2025 призначено до розгляду звіт військової частини НОМЕР_2 від 03.10.2025 про виконання судового рішення від 02.11.2023 по даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні).
Позивач повідомлявся про розгляд звіту про виконання рішення суду у даній справі належним чином, проте будь-яких письмових пояснень до суду не надав.
Розглянувши матеріали заяви, звіт щодо виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 1 статті 382 КАС України (в редакції на момент встановлення судового контролю у даній справі) було передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України (в редакції на момент встановлення судового контролю у даній справі), за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд також враховує, що 19.12.2024 набув чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Зокрема, КАС України доповнено ст.ст. 382-1, 382-2, 382-3 щодо судового контролю за виконанням судових рішень.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Статтею 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-6 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
На виконання рішення суду по даній справі військовою частиною НОМЕР_2 , на підставі рішення суду було здійснено нарахування ОСОБА_1 суму щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 17.05.2022 по 08.07.2022, розмір якої склав - 121,936 грн, що підтверджується розрахунком виплати додаткової винагороди відповідно до рішення суду від 04.03.2024 (а.с. 100).
У звіті представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що виплату даної суми позивачу не здійснено, у зв'язку із відсутністю відповідного фінансового забезпечення від уповноважених на те розпорядників коштів вищого рівня.
Тобто, у звіті військова частина НОМЕР_1 , зазначає, що фактично, у повному обсязі виконати судове рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Таким чином військова частина НОМЕР_1 , рішення суду виконало лише частково, оскільки здійснено відповідне нарахування суми щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 17.05.2022 по 08.07.2022, але доказів того, що сума заборгованості виплачена на даний час позивачу, матеріалами справи не містять.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення у даній справі станом на дату подання військовою частиною НОМЕР_1 даного звіту про виконання судового рішення, у повному обсязі не виконано, адже позивачеві не виплачено нараховану суму щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 вище зазначене не заперечує, однак, наголошує на неможливості виконання судового рішення у зазначеній частині, зважаючи на те, що сума щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, нарахована на виконання рішення суду, може бути виплачена лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час необхідні для цього бюджетні асигнування, відсутні.
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому, визначальним фактором є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Суд враховує постанову Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 160/13013/19, у якій, з посиланням на постанову від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17, ВС вказано про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Крім того, як наголошено судом вище, 19.12.2024 набрав чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Судовий контроль у даній справі встановлений до набрання чинності окреслених змін до КАСУ щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, водночас, на час вирішення питання щодо прийняття цього звіту або накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу, наведені зміни до КАС України набрали чинності.
При цьому, судом встановлено, що станом на теперішній час відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №480/7618/23 у повному обсязі не виконано та сума нарахованої щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 позивачеві не виплачена, посилаючись на відсутність наразі бюджетних асигнувань для здійснення таких виплат.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що дана справа стосується питання щодо обчислення та перерахунку пенсії, з огляду на наведені вимоги ст.ст. 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, в редакції Закону України № 4094-IX від 21.11.2024, які набули чинності 19.12.2024, суд вважає за необхідне визнати поданий звіт військової частини НОМЕР_3 від 23.06.2025 №2486 таким, що не підтверджує виконання рішення суду у частині виплати позивачу суми нарахованої щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та встановити новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення у даній справі.
Стосовно накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 за не виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Так, представником військової частини НОМЕР_1 у звіті про виконання рішення суду вказує, що з станом на дату подання звіту рішення суду не виконано в повному обсязі з причин, не залежних від посадових осіб військової частини НОМЕР_1 . Основною перешкодою є відсутність фінансування з державного бюджету, розпорядником якого є Міністерство оборони України. військова частина НОМЕР_1 не має повноважень щодо ініціювання або впливу на фінансування та лише вживає заходів для його отримання від розпорядника вищого рівня. Натомість вживалися заходи, спрямовані на отримання коштів на виконання рішення суду від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, що підтверджується матеріалами справи.
З копії наданого суду основною заявкою-розрахунком на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на серпень, вересень 2025 року (а.с. 124-125), підтверджено, що відповідачами вживалися заходи, спрямовані на отримання коштів на виконання рішення суду від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.
З огляду на вищевикладене, суд на підставі ч.ч.3,5 ст.382-3 КАС України вбачає за необхідне звільнити командира військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу, встановивши відповідачеві новий строк для подання звіту про виконання рішення у цій справі - протягом 90 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Визнати поданий військовою частиною НОМЕР_1 звіт від 03.10.2025 таким, що не підтверджує виконання рішення суду від 02.11.2023 по справі №480/7618/23 у повному обсязі.
2. Звільнити командира військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу за невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі №480/7618/23.
3. Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі №480/7618/23 протягом 90 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.М. Гелета