Справа № 420/22667/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду звернулась ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №70563775, боржником у якому є ОСОБА_1 , невчиненні інших дій, згідно із заявою про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2025 року
- зобов'язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 70563775 з примусового виконання постанови №57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 грн., зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , виключити записи про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № 70563775.
ІI. Позиція позивача, заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що в Першому Суворовському ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області (правонаступником якого є Відповідач) на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження № 57629779 перебував виконавчий лист № 523/10382/16-ц, виданий 21.11.2016 Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа Банк (правонаступником якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») суми боргу 54 070, 19 грн та 1378 грн. В межах даного виконавчого провадження була винесена постанова від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн. При цьому, постановою державного виконавця від 13.12.2022 року за заявою стягувача вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачу без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а відносно примусового виконання постанови № 57629779 від 13.12.2022 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн. постановою державного виконавця від 15.12.2022 року було відкрито виконавче провадження № 70563775, яке до теперішнього часу перебуває на примусовому виконанні відповідача.
Оскільки в подальшому вказаний виконавчий лист був пред'явлений стягувачем до примусового виконання приватному виконавцю Щербакову Ю.С., який постановою від 24.02.2023 відкрив виконавче провадження № 71136163 та виніс постанову про стягнення основної винагороди у сумі 5544,82 грн., то за позицією позивача виконавче провадження № 70563775, відкрите державним виконавцем про стягнення виконавчого збору в сумі 5 544,82 грн. підлягає закінченню, як подвійна плата за виконання судового рішення.
24.07.2025 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що підстав для скасування постанови № 70563775 від 13.12.2022 р. з примусового виконання постанови № 57629779 від 13.12.2022 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн. не має. Виконавчий збір виведений в окреме виконавче провадження і дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». 10.07.2025 року відповідачем надана відповідь на заяву адвоката позивача про закінчення виконавчого провадження, якою повідомлено, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження та згідно п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі фактичною виконання рішення приватним виконавцем. Станом на теперішний час виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця не стягнута. Додатково повідомляє, що у разі сплаті виконавчого збору державним виконавцем буде надано постанову про закінчення виконавчого провадження приватному виконавцю, для не стягнення подвійної сплати за одним виконавчим листом, а відтак відсутні підстави для існування подвійного або одночасного стягнення.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18.07.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України, призначено судове засідання на 25 липня 2025 року о 15:30 год.
Судове засідання призначене на вказану дату, не відбулося у зв'язку із неявкою сторін, про що складено довідку, про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 29.07.2025 року вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
12.11.2018 заступником начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дараган Вікторією Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57629779 про примусове виконання виконавчого листа № 523/10382/16-ц виданий 21.11.2016 року. Цією ж постановою передбачено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5544.82 гривня
13.12.2022 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною керуючись п.1 ч. 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову № 57629779 про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 523/10382/16-ц виданого 21.11.2016, стягувачу.
13.12.2022 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову № 57629779 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 гривень.
15.12.2022 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною винесено постанову №70563775 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 57629779 виданого 13.12.2022.
24.02.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71136163 з виконання виконавчого листа № 523/10382/16-ц виданого 21.11.2016 року.
24.02.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди №71136163 у сумі 5544,82 грн .
23.08.2024 року представник позивача звертався із заявами до відповідача, в яких з поміж іншого керуючись положеннями п.5 ч. 5 ст. 27 ЗУ “Про виконавчий збір» просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 57629779 від 13.12.2022 року, закінчити виконавче провадження №70563775 на підставі п.5 ч.1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження» та скасувати арешт та інші заходи примусового виконанн ярішення у межах виконавчого провадження №70563775.
19.09.2024 року відповідач листом №143605 у відповідь на заяви позивача, повідомив про відсутність підстав для їх задоволення. Так відповідач вказав, що для зняття арешту з рахунку, боржнику необхідно надати довідку з банківської установи, про те, що рахунок має спеціальний режим використання а також виписку про рух коштів по рахунку за останніх 6 місяців. Додатково повідомлено, що підстав для скасування постанови про виконавчий збір не має. Виконавчий збір виведений в окреме виконавче провадження з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження». Згідно п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі фактичного виконання рішення приватним виконавцем, а перебування на виконанні у приватного виконавця недостатно.
29.05.2025 року представник позивача звернулася до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження № 70563775 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн та зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № 70563775.
10.07.2025 року відповідач листом №127290 на вказану заяву представника позивача повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. Виконавчий збір виведений в окреме виконавне провадження з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження». Згідпо п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі фактичного виконання рішення приватним виконавцем. На теперішній час виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця не стягнуто.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження № 70563775 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII в редакції станом на 24.02.2023(дата прийняття постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди), яким передбачено, зокрема
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону № 1404-VIII);
- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».( стаття 5 Закону № 1404-VIII);
- заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. ( стаття 10 Закону № 1404-VIII)
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. ( частина перша статті 26 Закону №1404-VIII)
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. ( частина 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII);
- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). ( абзац 1 частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII);
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. (частини перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII)
- під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає. ( частина восьма статті 27 Закону №1404-VIII)
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII), статтею 31 якого передбачена винагорода приватного виконавця, зокрема
- за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. (частини перша-третя статті 31 Закону №1403-VIII)
- основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (частини четвертаої та п'ята статті 31 Закону №1403-VIII)
- основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону №1403-VIII).
- приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). ( абзац 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII)
- основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 Закону №1404-VIII).
VI. Оцінка суду.
Системний аналіз наведених норм надає підстави для висновку, що обов'язок державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Водночас якщо примусове виконання рішення здійснює приватний виконавець, то згідно статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Як встановлено судом, спірним питанням у дані справі є подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа у випадку, коли в органі державної виконавчої служби та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум у рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди.
Вирішуючи зазначену проблему правового застосування в подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 зазначив, що Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Водночас виконавче законодавство містить норму (частина восьма статті 27 Закону №1404-VIII), у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку з участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа. На відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.
Указана норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець, а також спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З огляду на вказане, Верховний Суд вважав, що для розв'язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосовуючи положення частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин Верховний Суд зробив висновок, що в разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Також Верховний Суд наголосив, що належним та ефективним способом захисту, який здатний відновити й захистити права боржника в такому випадку, є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування, то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 160/695/22, від 19 серпня 2025 року у справі № 380/22356/23.
Повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області (правонаступником якого є Відповідач) в межах виконавчого провадження № 57629779 з примусового виконання виконавчого листа № 523/10382/16-ц, виданого 21.11.2016 Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа Банк (правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал») сум боргу 54070,19 грн. та 1378,00 грн. були прийняті постанова від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн. та постанова від 13.12.2022 року про повернення за заявою стягувача вказаного виконавчого листа без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
При цьому, державним виконавцем була винесена постанова від 15.12.2022 р. про відкриття виконавчого провадження № 70563775 з примусового виконання постанови № 57629779 від 13.12.2022 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн., у зв'язку з його не стягненням .
В подальшому, внаслідок повторного пред'явлення стягувачем виконавчого листа № 523/10382/16-ц від 21.11.2016 до примусового виконання, 24.02.2023 року постановою приватного виконавця Щербакова Ю.С. відкрито виконавче провадження № 71136163 та в межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 24.02.2023 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у сумі 5544,82 грн.
Тобто, в межах даної справи має місце стягнення основної винагороди приватного виконавця при тому, що державний виконавець вже виніс постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні за тим самим виконавчим документом.
Оскільки державний виконавець належним чином не перевірив факти, викладені в заяві від 29.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений Законом № 1404-VIII, допустивши тим самим допустив протиправну бездіяльність.
Стосовно твердження відповідача про те, що у разі сплати виконавчого збору державним виконавцем буде надано постанову про закінчення виконавчого провадження приватному виконавцю, для не стягнення подвійної сплати за одним виконавчим листом, суд оцінює критично, оскільки зазначене жодним чином не впливає на застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII, а також не відміняє питання подвійного стягнення.
Отже, з'ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження № 70563775 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження № 70563775 з примусового виконання постанови № 57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 грн.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , виключити записи про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № 70563775, то суд вважає їх передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, спірність питання у даній справі полягає у наявності законних для закінчення виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, а відтак вказані позовні вимоги є похідними, які не були предметом спору та свідчать про їх передчасність.
Крім того, суд вказує на відсутність у змісті позову обставин, на підставі яких позивач просить про захист свого права у вказаній частині позовних вимог, як це передбачено пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. згідно платіжного документа від 09.07.2025 р.
Оскільки предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
З огляду на викладене сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Ак. Заболотного, 38А, м. Одеса, 65025, ЄДРПОУ 41405348) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не закінчення виконавчого провадження № 70563775 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору.
Зобов'язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 70563775 з примусового виконання постанови № 57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна