14 жовтня 2025 рокусправа № 380/21207/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №380/21207/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №380/21207/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
24.09.2025 представником позивача подано до суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просить:
- скасувати рішення Львівського окружного адміністративного від 03.02.2025 у справі № 380/21207/24;
- ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що зміст рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 380/21207/24 не узгоджується з заявленими позовними вимогами, викладеними у позовній заяві від 14.10.2024.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача, керівником апарату Львівського окружного адміністративного суду повідомлено, що при формуванні матеріалів справи № 380/21207/24 шляхом роздруку документів, поданих представником позивача через електронний суд, помилково, перед передачею матеріалів справи головуючому судді, вкладено позовну заяву з додатками про визнання протиправними дій та зобов'язання НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у квітні 2016 року, та грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у травні 2016 року та червні 2017 року замість позовної заяви про визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно. Вказана помилка призвела до прийняття рішення у справі згідно з документами, сформованими в матеріалах справи в паперовій формі.
Зі змісту вказаного листа представник позивача дізнався про обставину, яка зумовила ухвалення рішення суду не по суті заявлених позовних вимог у справі № 380/21207/24, а за позовними вимогами, що були заявлені в іншій справі.
Оскільки зазначена обставина не була відома на час розгляду справи, вважає, що є підстави для перегляду судового рішення у справі № 380/21207/24 за нововиявленими обставинами відповідно до ст. ст. 361, 362 КАС України.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі за нововиявленими або виключними обставинами, судове засідання призначено на 07.10.2025.
В судове засідання, призначене на 07.10.2025 представники сторін не з'явились.
30.09.2025 представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 07.10.2025 не забезпечив. Відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою від 29.09.2025 про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
До суду від відповідача не надходили заяви чи клопотання про відкладення судового засідання або розгляду справи за відсутності його представника.
Згідно ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи викладене, суд висновує про відсутність перешкод для розгляду поданої заявником заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, суд робить висновок, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №380/21207/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у квітні 2016 року, та грошової допомоги на оздоровлення у травні 2016 року та червні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у квітні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у травні 2016 року та червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», враховуючи раніше виплачені суми.
У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами представник позивача вказав, що 14.10.2024 через електронний суд до Львівського окружного адміністративного суду подано позов в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаній справі надано єдиний унікальний номер - 380/21207/24.
У зв'язку з тим, що зміст рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі №380/21207/24 не узгоджується з заявленими позовними вимогами, представник позивача 12.08.2025 подав адвокатський запит до суду з метою з'ясування відповідних обставин.
Листом від 25.08.2025 №03.1.19/24165/25 Львівський окружний адміністративний суд повідомив представника позивача, що при формуванні матеріалів справи №380/21207/24 шляхом роздруку документів поданих представником позивача через електронний суд, помилково, перед передачею матеріалів справи головуючому судді вкладено позовну заяву з додатками про визнання протиправними дій та зобов'язання НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у квітні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у травні 2016 року та червні 2017 року замість позовної заяви про визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, що містить електронна форма матеріалів справи №380/21207/24. Вказана помилка призвела до прийняття рішення у справі згідно документів сформованих в матеріалах справи в паперовій формі.
24.09.2025 керівником апарату Львівського окружного адміністративного суду подано судді Костецькому Н.В. службову записку, згідно якої 15.10.2024 при формуванні матеріалів справи №380/21207/24 шляхом роздруку документів поданих через електронний суд, помилково вкладено позовну заяву з додатками про визнання протиправними дій та зобов'язання НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у квітні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у травні 2016 року та червні 2017 року замість позовної заяви про визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, що містить електронна форма матеріалів справи №380/21207/24.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Суд зазначає, що нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Суд зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи № 380/21207/24 та на день прийняття рішення (03.02.2025) ні суду ні сторонам у справі не було відомо і не могло бути відомо про вищевказані обставини щодо відмінності роздрукованих матеріалів справи із тими матеріалами, що були подані через підсистему «Електронний суд».
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
З огляду на встановлені обставини, суд робить висновок про достатність підстав для задоволення заяви представника позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 380/21207/24 в частині скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 380/21207/24.
Ухвалюючи нове рішення у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до позовної заяви, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що позивач в період з березня 2020 року по серпень 2022 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ).
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення, оскільки з огляду на архівні відомості за 2020 - 2022 рік йому визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із березня 2020 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
На думку позивача, на час проходження ним військової служби із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідач щодо задоволення заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що під час проходження військової служби Позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених військовій частині НОМЕР_3 коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та Інструкції № 558.
Відповідач вказує, що оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, тому не вбачається правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Крім цього відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач з 18.08.2022 виключений зі списків військової частини НОМЕР_3 у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_6 . Позивачу при переміщенні з військової частини НОМЕР_3 до іншого місця служби видавався грошовий атестат, в якому була інформація про складові його грошового забезпечення. Проте, позивач звернувся до суду із вказаними вимогами тільки 14.10.2024, тобто більше ніж через 2 роки після того як він дізнався або повинен був дізнатись про можливе порушення його права.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Щодо строку звернення позивача із даним позовом до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
У частині 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин частини перша та друга статті 233 КЗпП України встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходив з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, які звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Отже, право особи на звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати не обмежувалося строком, що було свого роду гарантією прав особи у сфері трудових відносин.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 (далі Закон України № 2352-IX) частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
З логічного порівняння двох редакцій статті 233 КЗпП України видно, що з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У позовній заяві представник позивача просить визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновити такий строк.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що ані в день виключення позивача зі списків особового складу, ані в день виплати грошового забезпечення всупереч вимогам статті 116 КЗпП України не вручено позивачу письмово повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
Додатково просить врахувати, що позивач з 24.02.2022 у зв'язку із збройною агресією російської федерації, приймав безпосередню участь в бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та незаконних збройних формувань в місті Маріуполь та отримав травми, які в подальшому призвели до звільнення з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як видно з долученої до позову Акту №62-2022 розслідування нещасного випадку (випадку поранення) від 14.08.2022 (а.с. 107-108) та Акту №62/1-2022 про нещасний випадок (випадку поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби від 14.08.2022 (а.с. 105-106), позивач, 13.04.2022 виконуючи бойові завдання у місті Маріуполь, отримав вогнепальне осколкове поранення правової частини тулуба та верхньої кінцівки правової руки з частковою ампутацією правової руки, вище ліктя.
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1823/96 від 17.08.2022 (а.с. 109), виданої Головним військово-медичним клінічним центром ДПС України, ОСОБА_2 встановлено діагноз: «залишкові явища мінно-вибухової травми (13.04.2022): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акуботравма, вогнепальне осколкове поранення правового плеча та проведення багатоетапних оперативних втручань, у вигляді сформованих амтупаційної кукси правової верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча, цефалічного, цереброастенічного синдрому. Хронічний гастрит, нестійка ремісія. Гіпертонічна хвороба І ст. Складний короткозорий астигматизм ст. 1,75 Д при гостроті зору з корекцією 1,0 правого ока. Короткозорість ст. 1,5 Д при гостроті зору з корекцією 1,0 лівого ока. Аномалія розвитку сечової системи: підковоподібна нирка. Вузловий зоб І ст. еутиреоз».
Представник позивача вказує, що внаслідок цього, позивач перебував довгий час на стаціонарному лікування, що підтверджується Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1823/96 від 17.08.2022 (а.с. 109), №1977 від 18.08.2022 (а.с. 113), №2530/131 від 09.09.2022 (а.с. 110), №2910/154 від 17.10.2022 (а.с. 111).
Згідно Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААБ №050744 від 04.10.2022 (а.с. 127), під час огляду ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності.
Відповідно до Довідки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №435921 від 04.10.2022 (а.с. 121), позивачу встановлена довічно друга група інвалідності з 26.09.2022 у зв'язку з наявністю поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №113/268 від 15.04.2024 (а.с. 142-143), виданого Госпітальною військово-лікарською комісією ВМКЦ ДПСУ м. Одеса, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військової служби.
Представник позивача також вказує, що позивач звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців пункту З частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). Після звільнення з військової служби позивач продовжував проходити курс лікування та приймати препарати, до складу якого входять наркотичні анальгетичні засоби, що знижують постампутаційні фантомні болі, що підтверджується документами долучених до позовної заяви, зокрема, консультативним висновкам психіатра, електронними рецептами.
Враховуючи стан здоров'я позивач не мав можливості своєчасно скористатись своїм правом на звернення до суду.
Представник позивача просить визнати вищезазначені причини пропуску звернення до суду з даним позовом поважними, поновити строк звернення до суду.
Суд перевіривши наведені обставини, які підтверджені наявними в матеріалах справи копіями медичних документів щодо лікування позивача (а.с. 109-115, 119, 121-130, 132-133, 142-143), з метою забезпечення права позивача на доступ до судочинства, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом та позивачу такий строк.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач в період з 27 лютого 2020 року по 18 серпня 2022 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) та з 18.08.2022 був виключений зі списків особового складу наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.08.2022 №15-ОС у зв'язку із вибуттям до нового місця служби, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 12.09.2024 №4169.
Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ДПС України від 14.06.2024 №367-ос (а.с. 116), позивача, звільненого із військової служби у відставку наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 №1012-ос за станом здоров'я, з 14.08.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020 - 2022 роки (а.с. 135-137), йому визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із березня 2020 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування із березня 2020 року по серпень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає «Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ 25.06.2018 №558 (далі - Інструкція №558).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто, вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.
Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.
Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18 не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від 30 серпня 2017 року № 704, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: « 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.»
Водночас, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім цього, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29 січня 2020 року, неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, судприходить до висновку, що при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункт 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/11952/19, у справі № 200/3774/20-а.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі №240/12309/20 і суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у спірному періоді з березня 2020 по серпень 2022 включно при обчисленні складових грошового забезпечення позивача відповідачем застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до архівної відомості особистої картки грошового забезпечення позивача за 2020 рік (а.с. 160), із березня 2020 року за займаною посадою встановлено посадовий оклад у розмірі 6 200 грн. (1762 грн. прожитковий мінімум на 01.01.2018 X 3,52 тарифний коефіцієнт за 32 тарифним розрядом = 6 202,24 грн. (з урахуванням округлення 6 200 грн.).
Також з березня 2020 року встановлено оклад за військовим званням «підполковник» у розмірі 1 410 грн. (1762 грн. прожитковий мінімум на 01.01.2018 X 0,80 тарифний коефіцієнт = 1 409,6 грн. з урахуванням округлення 1 410 грн.).
Аналогічно розраховано посадовий оклад та оклад за військовим званням у 2021-2022 роках, що підтверджується архівними відомостями за вказані роки (а.с. 161, 162).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2018 у розмірі 1762 гривні для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зробив наступні висновки: з 01.01.2020 положення п. 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду, суд робить висновок, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 20.05.2023 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, з 21.05.2023 підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 - відпали.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № №500/1813/21, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Крім цього, згідно п. 7 глави 7 розділу IV Інструкції №558 розмір допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Оскільки розмір допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, то вона також має обчислюватись із використанням для її розрахунку, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при нарахуванні позивачу грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні за період з 01 березня 2020 року по 18 серпня 2022 року такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, діяв протиправно.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу із 01 березня 2020 року по 18 серпня 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241, 246, 250, 361, 368, 369, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
заяву представника позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №380/21207/24 - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 380/21207/24 - скасувати.
Прийняти у справі № 380/21207/24 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), які полягають у застосуванні із 01 березня 2020 року по 18 серпня 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із 01 березня 2020 року по 18 серпня 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 14.10.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович