Іменем України
15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1605/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
11 серпня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач з урахуванням уточнення просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.07.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2025 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
У разі не виконання ІНФОРМАЦІЯ_2 вимог заяви ОСОБА_1 від 04.07.2025 просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України у Луганській області з одночасним наданням позивачу завіреної в установленому порядку копії оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням вимог Рішення Міністерства оборони України №183/уд від 16.01.2024, із застосуванням до обрахунку усіх складових отриманих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання з урахуванням 3028 грн, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звільнений зі Збройних сил України у 1998 році як пенсіонер Міністерства оборони України, отримує пенсію за вислугу років та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 1998 року.
04.07.2025 позивач письмово звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою про зобов'язання відділ оформлення допомог, військових пенсій та пільг сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про державний бюджет України на 2024 рік" щодо встановлення з 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 3028 гривень, з врахуванням положень пункту 4 первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та рішення Міністра оборони України №183/уд від 16.01.2024, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з обов'язковим застосуванням прожиткового мінімуму у 3028 грн під час обрахунку розмірів усіх складових грошового забезпечення, для проведення з 01.02.2024 перерахунку основного розміру пенсії.
На вказану заяву від 04 липня 2025 року відповідач у встановлені законодавством терміни відповіді не надав.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Відповідачем 25.09.2025 через підсистему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.
Існуючий порядок проведення перерахунку пенсії не передбачає надання ІНФОРМАЦІЯ_4 довідки у зв'язку зі скасуванням пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №2262-ХІІ, п. 2 р. ІІ Порядку №3-1 у разі наявності документів, які дають право на підвищення пенсії, пенсіонери подають підтверджуючі документи до органів Пенсійного Фонду України.
Відповідно до викладеного, на думку відповідача, видача нової довідки за заявою позивача не передбачена ані Порядком Постанови №45, ані Законом №2262-ХІІ.
Проведення перерахунку раніше призначених пенсій стосуються лише органів Пенсійного фонду України, та аж ніяк не зобов'язують ІНФОРМАЦІЯ_4 готувати та надавати до Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про склад грошового забезпечення. Підставою для підготовки та надання ІНФОРМАЦІЯ_4 нової довідки про склад грошового забезпечення відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ та Порядку Постанови №45 є лише рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, та списки, подані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Керуючись вказаними нормативно-правовими актами, ІНФОРМАЦІЯ_4 не має повноважень щодо самостійного проведення нарахувань та видачі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсій.
У рішенні Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд вказаний розмір щомісячної премії за відповідними тарифами для військовослужбовців, які проходять військову службу. Позивач не надав жодних доказів стосовно того, що він проходить службу в даний момент, тому таке рішення не може застосовуватись для врахування до розміру грошового забезпечення позивача.
Враховуючи вищевикладене, вказане рішення не може вважатися обставиною, яка відповідно до статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII зумовлює зміну розміру пенсії та покладає на ІНФОРМАЦІЯ_4 обов'язок визначити змінений розмір грошового забезпечення для перерахунку раніше призначеної пенсії та сформувати нову довідку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 не має правових підстав для підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024.
До того ж, станом на 01.01.2024 жодних підвищень грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не відбувалося. У вказаний період уряд не приймав змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Грошове забезпечення, визначене станом на 01.01.2018 у зв'язку із скасуванням змін внесених до пункту 4 Постанови КМУ №704, не підлягає перегляду, у зв'язку із відсутністю чинної редакції зазначеної норми, до внесення змін до цієї норми.
Крім того, у 2024 році змін грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не відбувалося, відтак підстав для проведення перерахунку пенсії не має.
З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивачем надано відповідь на відзив від 01.10.2025, відповідно до якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та необгрунтованості доводів відповідача.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.08.2025 продовжено ОСОБА_1 строк усунення недоліків позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 30.09.2025 повернуто без розгляду клопотання ОСОБА_1 про необхідність виходу суду за межі позовних вимог для забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2025, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про державний бюджет України на 2024 рік" щодо встановлення з 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 3028 гривень, з врахуванням положень пункту 4 первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Рішення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024, з зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України No 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024.
Листом від 04.08.2025 № 3455 на вищевказану заяву позивача, відповідач повідомив, що складання та подання до органів Пенсійного фонду України оновлених довідок про грошове забезпечення пенсіонера без видання відповідної постанови Кабінету Міністрів України та без надходження відповідних списків із Пенсійного фонду України за заявою пенсіонера, чинним законодавством не передбачено, у зв'язку із чим відсутні підстави для оновлення довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії станом на 01.01.2023 (на 01.01.2024).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістомст. 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначені Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII) гарантовано військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті до складу грошового забезпечення входять:
-посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 в аналогічному спорі вказала, що перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями ст. 63 Закону №2262-ХІІ визначений перерахунок раніше призначених пенсій, відповідно до частин 1-4 якого, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цьогоЗакону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
За п. 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, розміри грошового забезпечення прив'язані до зростаючої величини прожиткового мінімуму, що створює умови до автоматичного збільшення розмірів грошового забезпечення військових.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.
Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» , якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.
Отже, з 24.02.2018 було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Разом з тим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №481, якою вирішено: «1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103; 2. Внести зміни до п.4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14; 3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієїпостанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.»
Отже, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням Постановою КМУ від 12.05.2023 №481 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1 762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, як вказує позивач.
Оскільки станом на 01.01.2024 пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був керуватись цією нормою.
Відтак, з 01.01.2024 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
При цьому підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що Постанова № 481 є предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях № 320/29450/24, № 320/41449/23, № 320/35573/23.
Отже внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.
Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справі № 280/8083/24, від 30 червня 2025 року у справі № 280/8605/24, від30 червня 2025 року у справі 460/3942/24, від 02 липня 2025 року№ 240/29489/23 у справі 240/29489/23.
В указаних постановах Верховний Суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі№ 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною лише з 18 червня 2025 року.
Отже, встановлення з 01.01.2024 абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, з 01.01.2024 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 відсутні.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви позивача від 04.07.2025, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у встановленому порядку листом від 04.08.2025 № 3455 була надана відповідь ОСОБА_1 на його заяву.
Таким чином, підстави для визнання дій відповідача в цій частині протиправними, та як наслідок задоволення похідних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву позивача від 04.07.2025 в порядку, визначеному чинним законодавством України, у суду відсутні.
Суд зауважує, що вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на зобов'язання відповідача виготовити та надіслати оновлену довідку станом на 01.01.2024 до Пенсійного органу.
Водночас, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення позивачу із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2024.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки у ІНФОРМАЦІЯ_3 були відсутні правові підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Аналогічної позиції у справах цієї категорії дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах у справах № 560/1751/24 від 17.07.2024 та №560/6103/24 від 24.07.2024.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян