14 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/22399/21
провадження № 2-іс/340/432/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Державної фіскальної служби України, пл. Львівська,8, м. Київ, 04053
про стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку в розмірі 96527,14 грн., з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного соціального внеску за період з 30.08.2019 по 25.03.2020.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 18.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
19.03.2025 справа №640/22399/19 зареєстрована в Кіровоградському окружному адміністративному суді, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні).
Ухвалою суду від 27.06.2025 від ДФС України витребувано докази (а.с.75).
05.08.2025 на адресу суду надійшла письмова інформація, що виконання ухвали є неможливим, оскільки ДФС України не передано до ДПС України архівні документи (вх.25621/25).
Ухвалою суду від 01.09.2025 від ДФС України повторно витребувано докази, з урахуванням наданої письмової інформації.
Вимоги ухвали суду не виконано.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2019 в адміністративній справі №640/3767/19 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема:
1) визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 29.12.2018 №2618-о щодо звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1 .
2) поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Головного управління ВБ ДФС України;
3) стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.01.2019 по 29.08.2019. В решті позову відмовлено.
На виконання судового рішення, ДФС України винесено наказ від 02.03.2020 за №215-о «На виконання судового рішення», яким скасовано наказ ДФС України від 29.12.2018 №2618-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого з ОВС відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФМ центральних органів ГУ ВБ ДФС з 03.01.2019 (а.с.37).
Позивач вказує, що фактично його поновлено на посаді 25.03.2020, що підтверджено відповідним записом в трудовій книжці (а.с.9), що свідчить про невчасне виконання судового рішення, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
У силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення такого працівника на роботі.
Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Так, наказом ДФС України від 29.12.2018 №2618-о позивача звільнено із займаної посади.
Вказаний наказ скасовано в судовому порядку.
На виконання судового рішення, ДФС України видано наказ від 02.03.2020 за №215-о «На виконання рішення суду», яким скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлено останнього на посаді.
Судом було витребувано інформацію щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці, що передували його звільненню, однак відповідачем вказані вимоги виконано не було.
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 , копія якого долучено до матеріалів справи, встановлено, що в жовтні 2018 року позивачу нараховано 6544,37 грн., в листопаді 2018 - 9234,00 грн. Загальна сума доходу за вказаний період становить 15778,37 грн.
З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази зміни розміру посадового окладу та коефіцієнту його підвищення, судом застосовано останні за розмірами, вказаними у зазначених відомостях.
Отже сума середньоденного заробітку позивача становить 358,6 грн. (15788,37 грн. : на 44 робочі дні (22 днів у жовтні, 22 у листопаді)).
Суд зазначає, що наказом №215-о від 02.03.2020 року позивач поновлений на роботі з 03.01.2019 (а.с.37).
При цьому, судом враховано, що відповідно до запису в трудовій книжці позивач поновлений на посаді 25.03.2020 /запис №4/ (а.с.9).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що фактичне поновлення прав позивача відбулось саме 02 березня 2020 року (з виданням відповідного наказу), а не 25.03.2020 року як зазначає позивач.
Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на роботі за період з 30.08.2019 до 02.03.2020 становить: 358,6 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 128 робочих днів (кількість днів прострочення) = 45900,71 грн.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 45900,71 грн. середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення його на роботі за період з 30.08.2019 до 02.03.2020 що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження правомірності своєї бездіяльності в частині невиконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, звернутого до негайного виконання.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №260/1424/18 від 30.04.2020 року.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
При цьому, суд звертає увагу, що норми законодавства України, зокрема КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
У постанові від 12.06.2019 року у справі № 826/18436/16 Верховний Суд зазначив, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді, а отже судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги про затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, чи позивач буде пред'являти виконавчий документ до виконання в частині поновлення його на посаді.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №591/772/17.
З огляду на те, що ДФС України саме суб'єктом порушеного, матеріального правовідношення щодо позивача, зважаючи на те, що наразі не припинене та не виключене з реєстру як юридична особа, суд вважає, що саме воно є належним відповідачем, який повинен відповідати за даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 30.08.2019 по 02.03.2020 в розмірі 45900,71 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7889,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО