15 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1796/25
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548)
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через представника Кокареву Є.О., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком. Втім рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №104650019739 від 04.10.2024 року йому відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. Відповідач-1 не врахував період трудової діяльності з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року через відсутність довідки про реорганізацію підприємства та період строкової військової служби через різне написання по-батькові позивача у його військовому квитку та у паспорті. Позивач у лютому 2025 року повторно звернувся за призначенням пенсії. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №104650019739 від 13.02.2025 року йому також відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу, зокрема через неврахування періоду трудової діяльності з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів та наполягає на тому, що записами у його трудовій книжці підтверджено цей період його роботи, а недоліки роботодавця при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. З цих підстав позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №104650019739 від 04.10.2024 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №104650019739 від 13.02.2025 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати первісного звернення, а саме з 04.10.2024 року, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року.
Ухвалою судді від 31.03.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 05.06.2025 року суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком установлено, що він не має 30 років страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Причиною неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року стали порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок при її заповненні. Вказує, що спір про встановлення фактів, що мають юридичне значення (щодо належності правовстановлюючих документів особі) не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2 відзив на позов не подав.
Третя особа подала пояснення, у яких заперечила проти позову.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2024 року звернувся за призначенням пенсії за віком, подавши заяву до ГУ ПФУ в Київській області за місцем свого проживання.
Вказана заява прийнята, зареєстрована 27.09.2024 року за №13707 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №104650019739 від 04.10.2024 року, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (не менше 30 років). За розрахунками відповідача-1 страховий стаж становить 26 років 10 місяців 14 днів. До загального страхового стажу не враховано:
- період проходження строкової військової служби з 08.11.1981 року по 16.11.1983 року, оскільки по-батькові у військовому квитку ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Для зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби необхідно надати довідку про період служби, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з посиланням на первинні документи;
- період роботи за трудовою книжкою з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року, оскільки відсутня довідка про реорганізацію підприємства. Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду потрібно надати довідку про реорганізацію підприємства.
Позивач у лютому 2025 року, продовжуючи працювати, повторно звернувся за призначенням пенсії, подавши заяву до ГУ ПФУ в Київській області.
Вказана заява прийнята, зареєстрована 06.02.2025 року за №2231 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло рішення №104650019739 від 13.02.2025 року, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (не менше 30 років). За розрахунками відповідача-2 страховий стаж становить 29 років 1 місяць 23 дні. До загального страхового стажу не враховано:
- період трудової діяльності з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року за трудовою книжкою, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства. Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду необхідно надати довідку про реорганізацію підприємства;
- період трудової діяльності з 01.11.1997 року за трудовою книжкою, оскільки відсутній запис про звільнення, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (стаж зараховано частково згідно індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб форми ОК-5);
- період з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач, не погодившись з такими рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).
У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону №1058-IV, а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який містить такі норми:
I. Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії
1.1. Заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
1.7. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
1.8. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
II. Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший
2.1. До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
IV. Приймання, оформлення і розгляд документів
4.1. Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
4.2. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
4.3. Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
4.6. При підрахунку страхового стажу у період до 01 січня 2004 року до одержаної тривалості зазначеного стажу за кожним випадком звільнення додається один день.
4.7. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
У статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачені види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Відповідно до частин 1, 3 цієї статті до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637), який містить такі норми:
1. Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
2. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
3. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
6. Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки.
23. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
26. Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Суд зазначає, що територіальний орган ПФУ при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах Закону №1058-IV обчислює страховий стаж особи, яка звернулася за призначенням пенсії, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.07.2000 року) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, зокрема згідно з Порядком №637.
Відповідно до цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 01.07.2000 року) є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з'ясувати відомості про періоди роботи, або якщо трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності), трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, передбачених пунктом 3 Порядку №637, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Натомість за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку (після 01.07.2000 року) територіальний орган ПФУ використовує індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які підтверджують сплату страхових внесків.
Суд установив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнув віку 60 років та 27.09.2024 року вперше звернувся за призначенням пенсії за віком на загальних умовах. Повторно подав заяву 06.02.2025 року. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV умовою виходу на пенсію є наявність страхового стажу не менше 30 років.
Позивач подав документи про стаж, зокрема трудову книжку, яка заведена у 1981 році. У цій трудовій книжці містяться записи про його роботу у таких підприємствах:
Будівельне управлінні №7 тресту "Київміськбуд-3" Головкиївміськбуду
- №9. 01.08.1989 року - зарахований на посаду майстра за направленням як молодий спеціаліст (наказ №145к від 01.08.1989 року)
- №10. 01.03.1990 року - призначений виконавцем робіт (наказ №22-к від 02.03.1990 року)
- №11. 10.10.1997 року - звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №67к від 30.10.1997 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал"
- №12. 01.11.1997 року - прийнятий на посаду виконавця робіт (наказ №2 від 01.11.1997 року).
Відповідачі не врахували до страхового стажу період роботи в БУ №7 з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року через те, що запис про звільнення засвідчений печаткою будівельного управління №7 ВАТ "Трест "Київміськбуд-3" (код 04012678) та вказали на необхідність надання довідки про реорганізацію підприємства.
В оскаржуваних рішеннях про відмову у призначенні пенсії відповідачі не навели нормативне обґрунтування причин неврахування цього періоду роботи загальною тривалістю понад 8 років до страхового стажу. У відзиві на позов відповідач-1 посилався на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Порядок ведення трудових книжок врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, яка на той час містила такі норми:
2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
2.6. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
2.8. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
2.14. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
2.15. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
2.25. Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Наприклад: "Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України".
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад: "Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".
2.26. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
4.1. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що період роботи позивача в БУ №7 з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року з метою врахування його до страхового стажу для призначення пенсії підтверджується поданою ним трудовою книжкою. Записи про прийняття позивача на роботу та звільнення внесені з посиланням на відповідні накази, які пов'язані між собою хронологічно, що дозволяє з'ясувати тривалість періоду роботи, що включається до страхового стажу. Запис про звільнення посвідчений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Будь-які виправлення у цих записах в трудовій книжці відсутні. Доказів того, що ці записи є неправильними, неточними чи недостовірними, відповідач суду не надав. Невнесення у трудову книжку запису про зміну назви підприємства (реорганізацію будівельного тресту/зміну підпорядкування БУ №7) не може ставитися у провину позивачу, оскільки він не несе відповідальності за ведення трудової книжки.
Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на загальних умовах, не потребує підтвердження додатковими документами. Також згідно з пунктом 1 Порядку №637 ця трудова книжка є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи.
Зауваження відповідачів про необхідність надання довідки про правонаступництво є безпідставними, оскільки чинне законодавство не покладає на особу, яка звернулася за призначенням пенсії, обов'язку з подання такої довідки. Тож відсутність такої довідки не може бути підставою для відмови органами ПФУ у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії, та позбавлення особи права на соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення.
Щодо періоду роботи позивача у ТОВ "Вал", то відповідач-1 до страхового стажу врахував період з 01.11.1997 року по 31.12.2003 року - на підставі трудової книжки, а періоди за 2004 - 2020 роки - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків у відповідні місяці.
Натомість відповідач-2 врахував до страхового стажу періоди за 1998 - 2020 роки на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків у відповідні місяці. Період трудової діяльності у ВАТ "Вал" з 01.11.1997 року по 31.12.1997 року за трудовою книжкою не врахував, пославшись на те, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення.
Позивач у цій частині рішення відповідача-2 не оскаржує. Також він не оспорює неврахування відповідачем-2 періоду з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року, за який на час прийняття рішення була відсутня інформацію про сплату страхових внесків. Тож суд не надає оцінку таким мотивам оскаржуваного рішення №104650019739 від 13.02.2025 року.
Щодо висновку відповідача-1 у його рішенні №104650019739 від 04.10.2024 року про неврахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби, підтвердженого військовим квитком, то відповідач-1 мотивував його тим, що написання по-батькові позивача у військовому квитку, виданому у 1990 році ( ОСОБА_2 ), не відповідає написанню по-батькові у паспорті громадянина України, виданому у 1996 році ( ОСОБА_3 ).
Суд зазначає, що обидві ці форми є фонетичними варіантами імені по-батькові від російського чоловічого імені " ОСОБА_2 ".
Написання російською мовою у військовому квитку по-батькові позивача як " ОСОБА_2 " не свідчить про неналежність позивачу цього військового квитка та не позбавляє його статусу документу, що підтверджує військову службу позивача, як того вимагає пункт 6 Порядку №637. Наданий позивачем військовий квиток не викликає сумнівів у тотожності позивача і особи, якій належить цей документ. Підстави для встановлення у судовому порядку факту належності позивачу цього військового квитка відсутні.
Суд визнає незаконними мотиви, з яких відповідач-1 відмовив у зарахуванні періоду строкової військової служби з 08.11.1981 року по 16.11.1983 року до страхового стажу позивача. Воднораз відповідач-2, як свідчить наданий ним розрахунок стажу, зарахував цей період тривалістю 2 роки 9 днів до страхового стажу без зауважень та вніс відповідні відомості про цей період до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд установив, що позивач на час звернення із заявою від 27.09.2024 року про призначення пенсії досягнув віку 60 років, мав необхідний страховий стаж (не менше 30 років), що дає йому право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV.
Попри це, відповідачі відмовили позивачу у призначенні пенсії, пославшись на відсутність необхідного страхового стажу.
Суд прийшов до висновку, що відповідачі при розгляді заяв позивача від 27.09.2024 року та від 06.02.2025 року та установленні його права на пенсію за віком, зокрема при обчисленні страхового стажу, порушили вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання, діяли всупереч принципу належного урядування.
Спірні рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування слід задовольнити.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Право позивача, порушене незаконними рішеннями, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1, який першим за принципом екстериторіальності розглядав питання про призначення позивачу пенсії, повторно розглянути його заяву від 27.09.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі. При розгляді питання призначення позивачу пенсії відповідач-1 повинен включити до страхового стажу спірний період роботи в БУ №7 з 01.08.1989 року по 10.10.1997 року, підтверджений трудовою книжкою, та період строкової військової служби, який вже визнав та врахував відповідач-2.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви через електронний кабінет слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №104650019739 від 04.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №104650019739 від 13.02.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти за нею рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ