про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконання
13 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/841/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представник позивача - Казбулатова О.М.,
представник відповідача - Щербак Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25, яке набрало законної сили 21.08.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: 1) визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови, оформленої листом №3362 від 19.11.2024, ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; 2) зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні; 3) в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 вересня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
15 вересня 2025 року представник відповідача подав до суду заяву про визнання виконавчого документа від 10.09.2025 у справі №260/841/25 таким, що не підлягає виконанню. Одночасно в поданій заяві представник заявив клопотання про застосування до адвоката Казбулатової О.М. заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу за зловживання процесуальними правами.
Заяву про визнання виконавчого документа від 10.09.2025 у справі №260/841/25 таким, що не підлягає виконанню, відповідач мотивував тим, що на виконання рішення суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25 командуванням військової частини НОМЕР_1 повторно був розглянутий рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, наведених у вказаному рішенні, про що листами №2766 та №2767 від 22.08.2025 року було повідомлено представника позивача та Закарпатський окружний адміністративний суд. Крім того, зазначив, що представнику позивача було відомо, що судове рішення по даній справі виконано, однак всупереч цьому нею подано заяву про видачу виконавчого листа, що на переконання представника відповідача свідчить про зловживання процесуальними правами.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила щодо заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі, в тому числі щодо накладення на неї штрафу.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Розглянувши вказану заяву, суд встановив наступне.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25, яке набрало законної сили 21.08.2025, зокрема, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина друга статті 374 КАС України).
Абзацом першим частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, підставою для виконання рішення суду є саме рішення та виданий з метою його виконання виконавчий документ, зокрема, виконавчий лист. Видача виконавчого листа відбувається після набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі №752/2391/17 (2а-14/09) дійшов висновку, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Визначаючись щодо наявності підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з того, що виконавчий лист в адміністративній справі № 260/841/25 виданий з метою забезпечення примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, яке набрало законної сили 21.08.2025.
Зазначене свідчить про те, що цей виконавчий лист не був виданий помилково.
Водночас суд встановив, що рішенням військової частини НОМЕР_1 , оформленого заявою №2766 від 22.08.2025 про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25, повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби та за наслідками розгляду рапорту відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби у зв'язку з тим, що такий самовільно залишив частину, відсутній на військовій службі, місцезнаходження його невідоме, що унеможливлює прийняти рішення про звільнення з військової служби.
Наведене свідчить про виконання відповідачем рішення суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25 згідно його резолютивної частини та наведених у ньому мотивів.
Таким чином, судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 було повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.10.2023 року про звільнення з військової служби та прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту від 02.10.2023, однак підставою для відмови слугували нові обставини, які не були предметом дослідження при розгляді по суті справи №260/841/25 і щодо яких судом у рішенні від 16 липня 2025 року не надано правової оцінки.
При цьому суд позбавлений можливості надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору у справі №260/841/25, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами.
Тобто, в даному випадку представник позивача не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби при повторному розгляді рапорту на виконання рішення суду від 16 липня 2025 року у справі №260/841/25 звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа, з метою примусового виконання судового рішення.
Натомість вищевикладене свідчить про те, що між сторонами виник новий спір, який стосується нової підстави для відмови у звільненні з військової служби.
Отже, рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 виконано рішення суду у справі №260/841/25 добровільно, шляхом прийняття відповідного рішення до звернення позивача за примусовим виконанням та до видачі виконавчого листа від 10.09.2025.
Враховуючи, що станом на момент видачі судом виконавчого листа №260/841/25 від 10.09.2025 обов'язок військової частини НОМЕР_1 відсутній повністю у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, тому виданий судом виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає до виконанню.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що заява військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.
Щодо клопотання представника відповідача про застосування до адвоката Казбулатової О.М. заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу за зловживання процесуальними правами, суд вказує наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Ч. 2 ст. 45 КАС України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд також зазначає, що згідно ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно зі ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф (ч. 1 ст. 145 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Із зазначеної норми вбачається, що постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу є правом суду, яке здійснюється за ініціативою суду у визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках.
Отже, стаття 149 КАС України містить диспозитивну норму та закріплює право суду щодо постановлення відповідної ухвали, а не обов'язок, а тому може бути ініційована виключно з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, а також відсутність у матеріалах справи обґрунтувань та доказів зловживання представником позивача процесуальними правами, підстави для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу до адвоката Казбулатової О.М. відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 293, 295, 297, 374 КАС України, суд
Заяву військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі №260/841/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист по адміністративній справі №260/841/25, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом 10 вересня 2025 року.
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя М.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвалу суду у повному обсязі складено та підписано 15.10.2025 року.