13 жовтня 2025 року м. Ужгород № 260/3477/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М. М.,
при секретарі судового засідання Пішта І. І.,
за участі:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - Самойленко К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 260/3477/25 за позовом повного товариства «Ломбард Сакура» Качанова А.В. і компанія» (вул. Залізнична, 1, а, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88005, код ЄДРПОУ 35771633) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Повне товариство «Ломбард Сакура» Качанова А.В. і компанія» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року задоволено позовну заяву повного товариства «Ломбард Сакура» Качанова А.В. і компанія» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «ПС» від 24.01.2025 року №000/595/07-16-24-06/35771633; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «Д» від 24.01.2025 року №000/593/07-16-24-06/35771633; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «Д» від 24.01.2025 року №000/594/07-16-24-06/35771633.
У судовому засіданні 05.09.2025 представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
18.09.2025 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на користь повного товариства «Ломбард Сакура» Качанова А.В. і компанія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
22 вересня 2025 року відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно яких просить відмовити у задоволенні такої. Вказує, що на час вирішення справи по суті у позивача були в наявності документи щодо вартості правової допомоги, зокрема: Договір про надання правової допомоги №677/АО від 05.05.2025 та Додаткова угода №1 від 05.05.2025, укладені з ПТ «Ломбард Сакура». Разом з тим, такі не були надані суду до ухвалення судового рішення у даній справі та не наведено об'єктивних причин неможливості надання таких документів у строки, визначені КАС України. Окрім того, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Головне управління ДПС у Закарпатській області є бюджетною установою, яка фінансується з Держаного бюджету України, що зумовлює неспівмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб'єкт господарювання. Тобто фінансовий стан сторін є неспівмірним.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення такого, подав до суду клопотання про розгляд заяви у його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Розглянувши питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Частинами 2, 3 статті 252 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 21 червня 2023 року у справі №320/14138/21 та від 24 червня 2024 року у справі №420/11912/23.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).
У справі «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах «Тогджу проти Туреччини», заява №27601/95, пункт 158; «Начова та інші проти Болгарії» [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; «Імакаєва проти Росії», заява №7615/02; «Карабуля проти Румунії», заява №45661/99, пункт 180).
Судом встановлено, що під час розгляду в суді позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 30000 грн, що підтверджується наступними документами: Договором про надання правової допомоги від 05.05.2025 року № 677/АО, Додатковою угодою від 05.05.2025 року № 1, звітом про надану професійну правничу допомогу, детальним описом робіт (наданих послуг) від 16.09.2025 року та рахунком №1 від 16.09.2025 року.
Як вбачається з пункту 2.1 Договору про надання правової допомоги від 05.05.2025 року № 677/АО вартість правової допомоги, що надається на підставі даного Договору, а також порядок її оплати визначається Сторонами у додаткових угодах до даного Договору.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 677/АО від 05.05.2025 року вартість правової допомоги, що надається на підставі Договору та даної Додаткової угоди на стадії розгляду справи Закарпатським окружним адміністративним судом складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 677/АО від 05.05.2025 року передбачено наступну послідовність дій Сторін Договору: протягом двох робочих днів після винесення відповідним судом рішення по суті справи Об'єднання подає Клієнту звіт про надання правової допомоги з зазначенням переліку видів наданої правової допомоги; у разі відсутності заперечень з приводу наданих послуг Сторони протягом двох робочих днів з моменту отримання Клієнтом звіту про надання правової допомоги складають акт приймання-передавання наданих послуг.
Відповідно до пунктів 6, 7 Додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 677/АО від 05.05.2025 року для оплати визначеної вартості правової допомоги Об'єднання надає Клієнту рахунок-фактуру. Клієнт має право здійснити оплату правової допомоги у будь-який час після отримання рахунку, в тому числі частинами, але не пізніше 30 днів після винесення відповідним судом рішення у даній справі.
Надаючи оцінку вищевикладеному, суд зазначає, що до проведення судового засідання 05.09.2025 року, на якому відбувся розгляд справи по суті та перехід до стадії ухвалення рішення, позивачу не було відомо кількість засідань у даній справи, що унеможливлювало виготовлення Клієнту звіту про надання правової допомоги та, як наслідок, складання Сторонами акту приймання-передавання наданих послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/22 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Отже, необхідні докази надання правової допомоги (звіт про надання правової допомоги та акт приймання-передавання наданих послуг) не існували і не могли існувати до завершення розгляду справи з винесенням судового рішення.
Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду всіх доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення на підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.
З огляду на вказане, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що на час вирішення справи по суті у позивача були в наявності необхідні документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу та такі не були надані суду до ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно до звіту про надану професійну правничу допомогу та детального опису робіт (наданих послуг) від 16.09.2025 року адвокатом надано наступні послуги:
- вивчення наданих документів, пошук та аналіз законодавства, а також судової практики, формування правової позиції;
- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень;
- аналіз відзиву на позов, підготовка відповіді на відзив;
- участь у підготовчому засіданні у справі № 260/3477/25;
- участь у судовому засіданні у справі № 260/3477/25;
- участь в оголошенні судом рішення у справі № 260/3477/25.
Вартість професійної правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 677/АО від 05.05.2025 року, а також Додаткової угоди № 1 від 05.05.2025 року до вказаного Договору складає 30000 грн.
Розглядаючи справу № 922/902/19 (постанова від 24.06.2021 року) Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Щодо доводів відповідача про те, що дана справа не потребує значних витрат, зусиль та часу для формування правової позиції, відсутня необхідність встановлення фактичних обставин справи та доказування, суд вказує, що на підтвердження такої позиції відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань та не подано жодних доказів.
Представник відповідача не довів, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката є явно неспівмірними з обсягом або якістю цих послуг, з реальними витратами адвоката на складання документів у справі, вчинення інших дій, які охоплюються поняттям правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у Додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц зазначила: « 28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.»
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На переконання суду, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У своїх запереченнях відповідач також вказує, що Головне управління ДПС у Закарпатській області є бюджетною установою, яка фінансується з Держаного бюджету України, що зумовлює неспівмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб'єкт господарювання.
З цього приводу суд зазначає, що Головне управління ДПС у Закарпатській області як суб'єкт владних повноважень повинен діяти виключно у межах закону, при цьому метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити.
Стягнути на користь повного товариства «Ломбард Сакура» Качанова А.В. і компанія» (вул. Залізнична, 1, а, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88005, код ЄДРПОУ 35771633) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень).
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Суддя М.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України додаткове рішення у повному обсязі складено та підписано 15.10.2025 року.