Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2025 року Справа№200/4653/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невжиття заходів для звільнення ОСОБА_1 із військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану на підставі пп «ж» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати відповідача звільнити ОСОБА_1 із військової служби у зв'язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану на підставі пп «ж» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення у зв'язку з закінченням строку контракту 23.02.2025. Проте відповідач відмовив позивачу у звільненні. Вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позов.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивач 15.01.2025 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 с. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Командир військової частини НОМЕР_1 надіслав документи на звільнення з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 , за сімейними обставинами до військової частини НОМЕР_3 . 08.07.2025 р. № 1542/7701 військовою частиною НОМЕР_3 були повернуті документи, щодо звільнення солдата ОСОБА_1 у запас, як не погоджені, у зв'язку з відсутністю саме контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України. Контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Силах України (в якому вказано в пункті 6 Контракту, прибуття під час оголошення рішення про мобілізацію, включно до визначеної військової частини) не підлягає під дію Положення про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України. Також в поданні на звільнення з військової служби в п.15 контракт: вказано контракт проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Силах України, однак солдат ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Силах України по мобілізації, під час оголошення рішення про загальну мобілізацію згідно Указу Президента від 24.02.2025 р. № 69/202 «Про загальну мобілізацію».
Начальник юридичної служби підполковник юстиції Застеба Р.Ю. від 07.07.2025 р. повідомив командиру військової частини НОМЕР_1 , що матеріали щодо звільнення з військової служби в запас солдата ОСОБА_1 не погоджуються. Солдатом ОСОБА_1 до рапорту долучено копію контракту про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Силах України.
В свою чергу, питання «Проходження служби у військовому резерві. Виконання військового обов'язку в запасі» врегульовано главою V Закону, що в даних спірних правовідносин не є релевантною до Проходження військової служби передбаченого главою ІV Закону.
Таким чином, солдатом ОСОБА_1 до рапорту не долучено копію контракту про проходження ним саме військової служби.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України: копію особової справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); копію рапорту ОСОБА_1 від 15.01.2025; рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.01.2025; довідку про період проходження ОСОБА_1 служби у НОМЕР_1 Міністерства оборони України із зазначенням дати включення його до списків особового складу військової частини; надати документи на підставі яких ОСОБА_1 було переведено до Військової частини НОМЕР_5 (наказ, тощо).
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та Військова частині НОМЕР_2 уклали контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України строком з 24.02.2022 по 23.02.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2025 р. № 13 Позивача, п. 1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено: 1.2. Солдата ОСОБА_1 , водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_6 , призначеного наказом військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 10 січня 2025 року №14-РС на посаду робітника підсібного 1 інженерного відділення 3 інженерного взводу 1 інженерної роти Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що прибув до нового місця служби.
Позивач від 15.01.2025 р. подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 с. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. До даного рапорту був доданий контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України. Який був укладений на три роки, набирає чинності з 24.02.2022 р. та припиняє дію 23.02.2025 р. або достроково з підстав та у порядку, визначених Положенням про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 р. № 2161/1014 повідомлено позивача, що згідно з пп. «ж» п. 3 ч. 5 с. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Рапорт позивача про звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 по закінченню контракту був зареєстрований 17.02.2025 р. № 2161/550. Та направлений до військової частини НОМЕР_3 . З військової частини НОМЕР_3 документи повернулись без реалізації, по причині, що Ваш контракт був укладений з військовою частиною НОМЕР_2 24.02.2024 р. у військовому резерві, строком на три роки. Відповідно до Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» Глави IV Проходження військової служби, Статті 23. Строки військової служби. Військова служба у військовому резерві не входить в строки військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 не має право звільнитись по закінченню контракту, згідно пп. «ж» п. 3 ч. 5 с. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VШ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VШ), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Закінчення контракту з військовою службою під час дії воєнного стану в Україні має певні особливості.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначені наступні види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п.10 ст. 2 Закону №2232-ХІІ на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.
Згідно з пп.3 частини шостої ст.23 Закону №2232-ХІІ для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пп. «ж» п. 3 ч. 5 с. 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, зокрема, у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Порядок проходження військової служби у військовому резерві та виконання військового обов'язку у запасі регламентується розділом V Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до ч.2 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань не може бути припиненим (розірваним) в особливий період, а громадянин, який його уклав та зарахований до військового оперативного резерву, продовжує службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань на умовах, визначених законодавством, до завершення особливого періоду.
Частиною 4 ст. 26-1 Закону №2232-ХІІ визначено, що особливості проходження служби у військовому резерві, в тому числі виконання резервістами обов'язків служби у військовому резерві, визначаються цим Законом та відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України затвердженим Указом Президента України від 29.10.2012 №615/2012 (далі Положення №615/2012).
Відповідно до пункту 8 Положення №615/2012 початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) (далі - командир (начальник) військової частини (установи)) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами.
Закінченням проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день закінчення строку контракту або інший день, зазначений у пункті 30, абзаці другому пункту 120-1-цього Положення, але не раніше дня видання наказу командира (начальника) військової частини (установи) про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.
Підпунктом 1 пункту 12 Положення №615/2012 визначено, на службу у військовому резерві в добровільному порядку (за контрактом) приймаються військовозобов'язані (крім тих, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації), які пройшли професійно-психологічний відбір, визнані придатними до служби у військовому резерві за станом здоров'я та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пп.5 пункту 12 Положення №615/2012 в особливий період звільнені з військової служби особи, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, зараховуються на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку.
Пунктом 16 Положення №615/2012 визначено, що у разі прийняття громадянина на службу у військовому резерві з ним укладається контракт за формою, що додається. Контракт - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, військова частина Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, для встановлення правових відносин під час проходження служби у військовому резерві.
Згідно з п.17 Положення №615/2012 контракт укладається у двох примірниках, підписується громадянином і посадовою особою Міністерства оборони України, військової частини Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить право призначення на відповідні посади згідно з цим Положенням. Підпис зазначеної посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Дата набрання чинності контрактом зазначається у першому і другому його примірниках.
Пунктом 20 Положення №615/2012 визначено, що перший контракт укладається, зокрема, із резервістами, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та Військова частині НОМЕР_2 уклали контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України строком з 24.02.2022 по 23.02.2025.(діток дії контракту позивача 3 року, що не суперечить п.20 Положення №615/20122).
Згідно з пп.1 пунктом 28 Положення №615/2012 контракт припиняється (розривається), а резервіст звільняється зі служби у військовому резерві, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до пп.1 пункту 108 Положення №615/2012 звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 28, пунктом 107-1, абзацом другим пункту 120-1 цього Положення, здійснюється командиром (начальником) військової частини (установи) шляхом видання відповідного наказу.
Згідно з пп.2 п.120-1 Положення №615/2012 контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві не може бути припиненим (розірваним) в особливий період, а громадянин, який його уклав та зарахований до військового оперативного резерву, продовжує службу у військовому резерві на умовах, визначених законодавством, до завершення особливого періоду. Після завершення особливого періоду громадяни, які проходили службу у військовому оперативному резерві, мають право в добровільному порядку укласти контракт на проходження служби у військовому резерві на умовах, визначених законом.
Виходячи з наведеного, ч.2 ст.26-2 Закону №2232-ХІІ та пп.2 п.120-1 Положення №615/2012 визначено, що контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві не може бути припиненим (розірваним) в особливий період.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 р.№170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби. Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Матеріали справи свідчать про те, що рапорт позивача був розглянутий командуванням військової частини, позивач отримав відповідь про відмову в його задоволенні з обгрунтуванням причин такої відмови, тому бездіяльності зі сторони військової частини не вбачається.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби на цьому етапі правовідносин є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.
Крім того, ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту).
Статтею 110 Дисциплінарного статуту збройних сил України встановлено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі, зокрема, прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод.
Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції (ст. 111 Дисциплінарного статуту).
Згідно статті 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд не приймає посилання позивача, що на його утриманні перебуває 3 дітей віком до 18 років, суд зазначає, що позивач звертався до відповідача з рапортом на звільнення у зв'язку з закінченням строку військової служби.
З рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з утриманням 3 дітей віком до 18 років позивач не звертався до відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 15.10.2025року.
Суддя І.Г. Аляб'єв