Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2025 року Справа№200/1066/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, буд. 7) про визнання протиправними і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
14.02.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 104 від 16.01.2025 «Про порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Д. Ступак та його покарання» щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 20.01.2025 року; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 20.01.2025 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, буд.7, ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 20 503 гривень, що є судовими витратами на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що що ознайомившись з наказами відповідача, а також з висновком складеним за результатами проведеного службового розслідування та безпосередньо матеріалами службового розслідування позивач вважає, що вони прийняті відповідачем всупереч законодавства України та підлягають скасуванню. Посилається на те, що він збирався звільнятись зі служби за власним бажанням у зв'язку зі станом свого здоров'я. Відповідачем не було проведено ретельного службового розслідування, та підтверджено належним доказами вину позивача, навіть навпаки було проігноровано наявні докази, на які посилався позивач в обґрунтування своєї відмови від виконання службових наказів. Відповідач не перевірив викладені обставини позивачем щодо поганого самопочуття, а також те що з 30.11.2024 до 08.12.2024 позивач знаходився ще на лікарняному.
Позивач зазначає, що накладення стягнення можливо лише при доведенні належними доказами наявності дисциплінарного проступку та вини особи в його скоєнні, проте у даній справі дослідженням матеріалів службового розслідування, яке проведено неповно, не об'єктивно, поверхнево, встановлено відсутність належних та допустимих доказів наявності дисциплінарного проступку та вини позивача у його скоєнні. Звертає увагу на те, що дисциплінарна комісія прийшла до хибного висновку про те, що позивач свідомо звертався до лікарів, для ухилення від бойових завдань. Відповідачем не розглядався варіант, того що позивач має проблеми зі здоров'ям.
Додатково позивач зазначає, що він добровільно перейшов на службу до батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області, а після звільнення продовжує лікування. Відповідач притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності в виді звільнення зі служби, також не звернув уваги на обставини, що пом'якшують відповідальність (високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород).
Просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: всіх документів, які були враховані або мали бути враховані при прийнятті наказу № 104 від 16.01.2025 «Про порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 та його покарання», матеріалами службового розслідування, а також всі інші докази, які були або мали бути враховані у спірних правовідносинах.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ознайомившись з наказом, позивач повідомив, що 11.12.2024 він написав рапорт про звільнення та 24.12.2024 він повинен бути звільненим, від наказу не відмовляється, однак у зв'язку з тим, що 23.12.2024 його виписали з лікарняного, не пройшов лікування у повному обсязі, та через те, що в нього є обмеження від фізичних навантажень, виконати наказ не може.
Під час спілкування позивача з начальником медичного пункту 1-го стрілецького батальйону 18-тої Слов'янської бригади Національної гвардії України старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повідомив про наявну біль в поперековому відділі хребта, а також повідомив про недавнішнє перебування на лікуванні. За результатами бесіди та вивчення наявних медичних документів начальник медичного пункту дійшла висновку, що на момент огляду лейтенант поліції ОСОБА_1 придатний до виконання бойового завдання, лікування отримав в повному обсязі.
Ознайомившись із наказом БПОП(с), ОСОБА_1 письмово на зворотній стороні наказу здійснив запис «Виконувати наказ не може так як вважає себе звільненим з лав поліції та має обмеження від фізичних навантажень».
При цьому, позивач не склав жодного рапорту із повідомленням керівництва про проблеми зі здоров'ям, як і не надав документів на їх підтвердження, до того ж, не повідомляв керівництво про наявні рекомендації лікаря про обмеження фізичних навантажень, а на момент видання наказу БПОП(с) ГУНП в Донецькій області «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 24.12.2024 № 37 керівництво БПОП(с) не володіло і не могло володіти інформацією про проблеми зі здоров'ям позивача, які б могли перешкоджати виконанню ним оголошеного наказу.
Представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 не міг забрати виписку з лікарні, в якій зазначено про обмеження від фізичних навантажень, так як його викликали на роботу. Вказане не витримує жодної критики, адже 23.12.2024 позивача було виписано з лікарняного, тому 24.12.2024 останній повинен був стати до роботи, до того ж 24.12.2024 - робочий день. Крім того, вказане твердження ще й суперечить поясненню самого позивача, наданого членам дисциплінарної комісії, де останній повідомив, що 24.12.2024 він перебував на заняттях з тактичної підготовки.
Повідомляємо, що позивачем надавався рапорт про звільнення до підрозділу кадрового забезпечення БПОП(с), однак, відповідно до частини 2 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Відповідачу залишається незрозумілим, чому позивач вважав себе звільненим зі служби в поліції, адже на момент ознайомлення з наказом БПОП(с) ГУНП в Донецькій області «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 24.12.2024 № 37 він не був ознайомлений з наказом про звільнення зі служби в поліції. Окремо слід зазначити, що станом на 24.12.2024 відповідного наказу ще не існувало.
Таким чином, Головне управління звертає увагу суду, що на момент ознайомлення з наказом позивач на лікуванні не перебував, звільненим зі служби в поліції не являвся.
Відповідач наголошує, що невиконання наказу про виконання бойового (спеціального) завдання може призвести до серйозних наслідків. Безкарність за невиконання наказу про виконання бойового (спеціального) завдання у військовий час може призвести до зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності поліцейських батальйону поліції особливого призначення, неспроможності забезпечення командуванням батальйону належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому. Навіть без тяжких наслідків подібні прояви вкрай небезпечні для суспільства і вимагають суворого покарання. Позивач не склав жодного рапорту із повідомленням керівництва про проблеми зі здоров'ям, як і не надав документів на їх підтвердження, а на момент видання наказу БПОП(с) ГУНП в Донецькій області «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 24.12.2024 № 37 керівництво БПОП(с) не володіло і не могло володіти інформацією про проблеми зі здоров'ям позивача, які б могли перешкоджати виконанню ним оголошеного наказу.
Також відповідач зазначає, що визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. При цьому, закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Отже, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку, та особи порушника, в даному випадку, начальник ГУНП в Донецькій області мав законодавчо передбачене дискреційне право застосувати до позивача крайній захід дисциплінарного впливу. Вважає, що службове розслідування відносно позивача було проведено належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 05.10.2018.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20.09.2024 № 448 о/с, лейтенант поліції ОСОБА_1 (0124369) з 20.09.2024 призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Відповідно до (витягу) з наказу ГУ НП від 24.12.2024 № 37 «Про виконання бойового (спеціального) завдання» вирішено, що 25.12.2024 поліцейські, зокрема позивач, будуть задіяні до бойового чергування, забезпечення переходу до оборони з повним виконанням заходів маскування, інженерного забезпечення, бойової охорони, недопущення виявлення особового складу аеророзвідкою противника, з використанням вибухових та невибухових загороджень з їх вогневим контролем. На звороті цього наказу позивач зазначив, що не може виконати цей наказ, так як вважає себе звільненим з лав поліції та по здоров'ю.
Командир БПОП(с) ГУНП подав рапорт від 24.12.2024 щодо невиконання позивачем наказу.
Згідно з наказом ГУНП в Донецькій області від 25.12.2024 № 2075 «Про призначення службового розслідування» 24.12.2024 до управління головної інспекції ГУНП в Донецькій області надійшла інформація щодо можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_4 . Вирішено призначити службове розслідування.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 25.12.2024 №626 о/с вирішено відсторонити від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Позивач з наказом «Про призначення службового розслідування» ГУНП в Донецькій області від 25.12.2024 № 2075 був ознайомлений 25.12.2024, що підтверджується його особистім підписом у пам'ятці.
Також позивач надав письмові пояснення від 27.12.2024, в яких зазначав, що починаючи з 20.09.2024 та по теперішній час він займає посаду інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області, куди він прийшов працювати за власним бажанням. 24.12.2024 о 12:00 він перебував на заняттях з тактичної підготовки та в цей час до нього підійшов командир відділення № 3 Ю. ОСОБА_5 за запросив випити кави на вулиці через півгодини, на що він погодився. Приблизно о 13:00 зустрівшись з ОСОБА_6 . Прибувши до вказаного кабінету, в ньому зібрались також інспектор взводу № 1 роти № 2 БПОП(с) капітан поліції ОСОБА_7 , інспектор взводу № 2 БПОП(С) лейтенант поліції ОСОБА_8 , інспектор взводу № 2 роти № 1 БПОП(с) старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , начальник відділення моніторингу та контролю БПОП(с) майор поліції ОСОБА_10 , старший інспектор відділення моніторингу та контролю БПОП(С) майор поліції ОСОБА_11 , інспектор відділення моніторингу та контролю БПОП(С) старший лейтенант поліції ОСОБА_12 , заступник командира роти № 1 БПОП(с) старший лейтенант поліції ОСОБА_13 . Крім того до кабінету прибули представник медичного пункту Національної гвардії України жіночої статі - ім'я не запам'ятав та психолог ім'я якого не запам'ятав.
Далі його, ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 вишукали не пояснивши причини збору, після чого майор поліції ОСОБА_10 під відеозапис, який вівся на портативні відеореєстратори, довів йому та вищезазначеним поліцейським наказ командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області від 24.12.2024 № 37 «Про виконання бойового (спеціального) завдання», відповідно до якого 25.12.2024 з 06:00 він разом з поліцейськими ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повинні були бути задіяні до бойового чергування на позиції резерву «Тампа» задля забезпечення переходу до оборони з повним виконанням заходів маскування, інженерного забезпечення, бойової охорони, недопущення виявлення особового складу аеророзвідкою противника, з використанням вибухових та невибухових загороджень з їх вогневим контролем. Також ОСОБА_10 повідомив, що особовому складу необхідно бути готовим до виконання бойового завдання з моменту отримання цього наказу. По закінченню доведення наказу, ОСОБА_10 запитав у нього, чи зрозумілі йому вимоги наказу, на що він повідомив, що так.
Далі ОСОБА_10 запитав у нього про готовність виконувати бойовий наказ, на що він повідомив, що не може виконати наказ оскільки не пройшов в повному обсязі лікування. Виписали з лікарняного 23.12.2024 та лікарем надано ще 7 діб обмежень від фізичних навантажень.
Зазначив, що у період з 30.11.2024 по 08.12.2024 проходив лікування у сімейного лікаря у зв'язку з тим, що його турбували болі в спині. В цей період часу робив МРТ 02.12.2024 (Висновок: Ознаки остеохондрозу та випинанню між хребцевих дисків поперекового відділу хребта, грижа М-Х диску в сегменті L5-S1 з відносним стенозом СМК. Деформуючого спондильозу спондиартрозу) та 03.12.2024 (Висновок: Центральна інфрактальна протрузія міжребцевого диску Th5-6 лівобічна парамедіанна протрузія міжхребцевого диску Th6-7 правобічна парамедіанна протрузія міжхребцевого диску Th8-9, дегенеративні зміни міжхребцевих дисків спонділоартроз) в подальшому потрібна консультація невропатолога до якого потрапити не зміг, оскільки великі черги.
Після чого 09.12.2024 він звернувся до лікарні ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» де після крапельниці у нього трапився анафілактичний шокпісля чого мене відвезли до реанімаційного відділення, та на наступний день його виписали та перевели на лікування до терапевта, який призначив йому роботи уколи. Через день у нього знову був анафілактичний шок, він вимушений був знову звернувся до вищевказаної лікарні. У вказані лікарні перебував на лікуванні до 23.12.2024.
Також 24.12.2024 під час ознайомлення з бойовим наказом він повідомив, що 11.12.2024 написав рапорт на звільнення з поліції за власним бажанням, та йому обіцяли, що він буде звільнений з 24.12.2024, тому вважав себе звільненим з 24.12.2024, з наказом про звільнення його не ознайомлювали.
Далі з ним спілкувалася представник медичної служби під час чого він повідомив наявні скарги, а саме про наявну біль в поперековому відділі хребта а також повідомив про недавнішнє перебування на лікуванні у сімейного лікаря та в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області». Після бесіди з медичним представником, остання повідомила, що на момент огляду я придатний до виконання бойового завдання, лікування не потребую.
Після ознайомлення з наказом, він власноручно підписався під ним та написав, що виконувати наказ не може так як вважає себе звільненим працівником, та має обмеження від фізичних навантажень та носіння бронежилету.
До суду надані матеріали службового розслідування щодо позивача, зокрема:
- службова характеристика, в якій серед іншого, зазначено, що позивач зарекомендував себе посередньо, до службових обов'язків ставиться безвідповідально, у службовій діяльності не дотримується наказів керівництва;
- письмові пояснення ОСОБА_3 (начальник медичного пункту 1-ого стрілецького батальйону 10-тої, Слов'янської бригади Національної гвардії України, старший лейтенант медичної служби), в яких зазначено що 24.12.2024 позивач повідомив ОСОБА_3 про наявні скарги, а саме наявну біль у поперековому відділі хребта. Отримував лікування з 30.11.2024 по 08.12.2024 у сімейного лікаря, далі того ж дні звернувся до лікаря ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області». З 09.12.2024 по 10.12.2024 з діагнозом анафілактичний шок при введенні медичних препаратів. З 10.12.2024 по 23.12.2024 знаходився на лікуванні у лікаря ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» з діагнозом «Остеохондроз поперекового відділу хребта» зазначила, що за результатами огляду вона дійшла висновку, за яким на момент огляду позивач придатний до виконання бойового завдання, лікування отримав у повному обсязі;
- акт перегляду відеоматеріалів від 27.12.2024, в якому наявні відомості, зокрема, про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, бесіду позивача з ОСОБА_3 і висновок останньої;
- письмові пояснення ОСОБА_19 (старший психолог СКЗ Краматорського РУП ГУНП) від 27.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, бесіду позивача з ОСОБА_3 і висновок останньої. Також зазначено, що за результатами спостереження і візуальної психодіагностики позивача ОСОБА_19 дійшов висновку, що станом на 24.12.2024 позивач за своїм психоемоційним станом був здатен виконувати бойове завдання;
- письмові пояснення ОСОБА_20 (начальник відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 27.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про не готовність виконання наказу за станом здоров'я та у зв'язку з тим, що вважає себе звільненим з 24.12.2024. Також указано, що на момент оголошення наказу позивач на лікування не перебував не був звільнений зі служби в поліції;
- письмові пояснення ОСОБА_21 (інспектор відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 27.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, бесіду позивача з ОСОБА_3 і висновок останньої;
- письмові пояснення ОСОБА_22 (старший інспектор з кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 27.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу. Також зазначено, що з 13.11.2024 поліцейські батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП залучаються до виконання бойових спеціальних завдань на позиціях біля м. Торецька. Позивач жодного разу до виконання бойових завдань не залучався. Позивач не є звільненим зі служби і поліції. Позивачем подавався рапорт про звільнення зі служби в поліції, який був повернутий позивачеві для проходження бесіди з начальником УГІ ГУНП щодо його звільнення;
- письмові пояснення ОСОБА_23 (заступник командира роти № НОМЕР_4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 28.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу. Позивач, який перебував у підпорядкуванні ОСОБА_23 , характеризується з посереднього боку, до бофових (спеціальних) завдань позивач не залучався. Зі скаргами до ОСОБА_23 позивач не звертався. Також зазначено, що з 30.11.2024 по 08.12.2024 перебував на лікуванні в ПМК «Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради» з біллю в спині, однак зовнішніх ознак хвороби не мав. Останній раз з лікарні він був виписаний 23.12.2024 та наступного дня 24.12.2024 приступив до виконання службових обов'язків;
- письмові пояснення ОСОБА_24 (старший інспектор відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 30.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, бесіду позивача з представником медичної служби і висновок останньої;
- письмові пояснення ОСОБА_25 (командир батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 30.12.2024, в яких, серед іншого, наявні відомості про те, що вранці 24.12.2024 він отримав потребу, що 25.12.2024 необхідно здійснити ротацію на позиції резерву та задіяти до виконання бойового (спеціального) завдання декілька поліцейських. 24.12.2024 був сформований наказ про виконання бойового (спеціального) завдання та визначено поліцейських, які будуть залучені до його виконання, зокрема позивача. Також наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, відсутність скарг позивача до ОСОБА_25 ;
- письмові пояснення ОСОБА_26 (інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 01.01.2025, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, огляд позивача лікарем. Крім того, зазначено, що ОСОБА_26 виконав бойовий наказ і 31.12.2024 повернувся за місцем тимчасової дислокації;
- письмові пояснення ОСОБА_27 (інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП) від 01.01.2025, в яких, серед іншого, наявні відомості про оголошення бойового наказу, повідомлення позивачем про неможливість виконання наказу, огляд позивача лікарем. Крім того, зазначено, що ОСОБА_27 виконав бойовий наказ і 31.12.2024 повернувся за місцем тимчасової дислокації;
- медичні документи щодо позивача, у тому числі протоколи МРТ.
Також до суду надано:
- письмовий висновок лікаря ОСОБА_3 (начальник медичного пункту 1-ого стрілецького батальйону 10-тої, Слов'янської бригади Національної гвардії України, старший лейтенант медичної служби) від 24.12.2024, за яким позивач готовий до виконання бойового завдання в повному обсязі. Лікування отримав у повному обсязі;
- психологічну характеристику щодо позивача від 25.12.2024, за якою 24.12.2024 за результатами спостереження та візуальної психодіагностики позивач здатен виконувати бойове (спеціальне) завдання.
- висновок ПП Лікувально-діагностичного центру м.Краматорськ від 03.12.2024.
- висновок Центру магнітно-резонансної томографії від 02.12.2024;
У виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.12.2024 вказано про перебування позивача у відділенні, стаціонарі з 10.12.2024 по 23.12.2024. Діагноз М54.4-Ds Вертеброгенна люмбоішиалгія больовий, м'язово-тонічний синдром, стадія загострення на тлі остеохондрозу, деформуючого спондильозу, спондилоартрозу та випинань м/х дисків в сегменті L5-S1 з відносним стенозом СМК. Рекомендовано обмежити фізичні навантаження та носіння бронежилету на 7 діб. Рекомендації - спостереження невролога та продовжити лікування у фізіотерапевта.
З 30.11.2024 по 08.12.2024 листок не працездатності № 25 від 30.11.2024 видана «Амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 3 смт Цукурине»;
09.12.2024 медичний висновок (НЕСТ-796Т-5Р7Р-НХ9Н) ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області»;
У період з 10.12.2024 по 19.12.2024 медичний висновок (42СЕ-4С5К-АСММ-8РСС) ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області»;
З 19.12.2024 по 0.12.2024 медичний висновок (СМ3С-2625-288Е-2792) ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області»;
з 20.12.2024 по 23.12.2024 медичний висновок (4НВ2-НХН4-А7М5-8РВР) ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Луганській області».
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Д. Ступаком від 03.01.2025 дисциплінарна комісія, вважала би:
- Службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Д. Ступаком, закінчити;
- за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині безумовного виконання наказів керівників, відданих (виданих) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, відносно інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0124369) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
У вказаному висновку службового розслідування зазначено, що позивач відмовився від виконання наказу про виконання бойового (спеціального) завдання від 24.12.2024 № 37. Позивач посилався на те, що він написав рапорт про звільнення та 24.12.2024 він повинен був звільнений, від наказу не відмовився, але у зв'язку із вадами здоров'я не може виконати наказ. Позивач на лікуванні не перебував і не був звільнений зі служби в поліції. Наведені письмові пояснення позивача та інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , а також характеристику позивача, його функціональні обов'язки. Також наведено відомості щодо діяльності батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області.
Крім того, у висновку службового розслідування наведені відомості щодо медичних обстежень (оглядів) позивача та його лікування.
У висновку службового розслідування зазначено, що позивач свідомо почав звертатися до лікарів і відкривати лікарняні листи у зв'язку із проблемою зі спиною після того, як особовий склад БПОП(с) почав задіюватися до виконання бойових (спеціальних) завдань. Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність не встановлено. Указано, що позивач відмовився виконувати наказ у тяжкий для країни час, нехтуючи довірою керівництва, усвідомлюючи важливість займаної посади. Поведінка позивач не сприяє формуванню позитивного іміджу серед поліцейських ГУНП і створює наслідки, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутації поліцейських та Національної поліції в цілому.
Згідно наказом ГУНП від 03.01.2025 № 6 о/с «Про допуск до виконання службових обов'язків» вирішено з 03.01.2025 допустити до виконання службових обов'язків за займаною посадою інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Наказом ГУНП від 16.01.2025 № 104 «Про порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_4 та його покарання» вирішено за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині безумовного виконання наказів керівників, відданих (виданих) межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, стосовно інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з наказом ГУНП від 20.01.2025 № 31 о/с «По особовому складу» вирішено відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 20.01.2025 року.
Наказ ГУНП від 20.01.2025 № 31 о/с позивач не оскаржує.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності звільнення позивача зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан було продовжено, у тому числі на період, в якому виникли спірні в цій справі правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 24 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У частині 1 ст. 64 Закону № 580-VIII зазначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 - 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами 1 - 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 і 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами ч. 1, ч. 3 і ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Пунктами 1 - 3 ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород.
Частинами 1 - 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Відповідно до пунктів 1, 4 і 7 розділу V Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893), установлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Наведене відповідає висновкам Верховного суду, які викладені в постанові від 28.09.2023 року у справі № 420/10847/22.
Верховний суд у постанові від 08.02.2024 року у справі № 160/11195/23 зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, ухвалюючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати вказані обставини.
При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Водночас у постанові від 10.7.2024 у справі № 520/3606/22 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися, насамперед, на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Так, службова дисципліна у розумінні Дисциплінарного статуту полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Підставою ж для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування.
Метою службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне встановлення: обставин і наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимог законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, мотивів протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.
Суд зазначає, що позивач не посилався на протиправність наказу від 24.12.2024 № 37 «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Як було встановлено судом, позивач зазначив дві обставини, через які він не приступив до виконання вказаного наказу (фактично відмовився від виконання наказу), а саме: 1) позивач вважав, що він має бути звільнений зі служби в поліції за його рапортом; 2) позивач посилався на стан здоров'я.
Щодо посилання позивача на те, що він подав рапорт про звільнення зі служби в поліції, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач зазначив, що він « збирався звільнятись зі служби за власним бажанням у зв'язку зі станом свого здоров'я».
Відповідач не спростовує обставини щодо подання рапорту про звільнення за власним бажанням, цю обставина також була врахована під час службового розслідування.
Пунктами 2 і 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; за власним бажанням.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відомостей і відповідних доказів щодо проходження позивачем медичної комісії про непридатність до служби в поліції до суду не надано і позивач на ці обставини не посилається.
Пунктом 4 розділу XI Закону № 580-VІІІ передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114) передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
У постанові від 09.02.2021 року у справі № 826/10404/16 Верховний Суд зазначив наступне: «оскільки Національна поліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ, то в питаннях своєї діяльності та проходження служби працівники поліції, керуються в тому числі і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ.
Суд зазначає, що вищезазначене виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України з підстав поширення дій останнього лише за умови неврегульованості вказаних питань нормами спеціального законодавства.
Спеціальним актом законодавства, нормами якого врегульовані спірні правовідносини та чинним на час їх виникнення є Положення №114.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що пунктом 4 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення №114 при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції».
Також у постанові від 20.05.2020 року у справі № 804/868/16 Верховний Суд зазначив наступне: «Механізм припинення служби в поліції за власним бажанням визначено пунктами 63 і 68 Положення №114, яке з огляду на положення пункту 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII у частині, що не суперечить Закону №580-VIII, є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, яке регулює порядок проходження служби в поліції.
З аналізу пунктів 63 і 68 Положення №114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням поліцейський повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення.
Верховний Суд України в постанові від 24.06.2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 Кодексу законів про працю України), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі №819/744/16».
Застосовність п. 68 Положення № 114 до правовідносин щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції (за власним бажанням) підтверджується також практикою
Верховного суду, яка викладена в постановах від 11.08.2021 у справі № 826/7075/16, від 22.10.2019 у справі № 804/4997/17, від 31.01.2024 у справі №520/16737/21.
На момент ознайомлення позивача з наказом від 24.12.2024 № 37 «Про виконання бойового (спеціального) завдання» ГУНП не видавався на наказ про звільнення позивача зі служби в поліції. До суду не надано доказів наявності згоди відповідача (домовленості сторін) щодо звільнення позивача зі служби в поліції у строк менший ніж за три місяці до дня звільнення.
Тому, ураховуючи приписи п. 68 Положення № 114 і посилання позивача на те, що він подав рапорт про звільнення зі служби в поліції 11.12.2024, суд вважає, що у відповідача був відсутній обв'язок видати наказ про звільнення позивача зі служби в поліції саме 24.12.2024 або в строки, які б охоплювали період виконання наказу від 24.12.2024 № 37.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави вважати, що він мав бути звільнений саме 24.12.2024.
Відтак посилання позивача на те, що він подав рапорт про звільнення зі служби в поліції і мав бути звільнений, суд вважає таким, що жодним чином не впивав на його обов'язок виконати наказ від 24.12.2024 № 37 від 24.12.2024 № 37.
Щодо посилання позивача на його стан здоров'я, суд зазначає наступне.
У виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.12.2024 вказано про перебування позивача у відділенні, стаціонарі з 10.12.2024 по 23.12.2024. Діагноз М54.4-Ds Вертеброгенна люмбоішиалгія больовий, м'язово-тонічний синдром, стадія загострення на тлі остеохондрозу, деформуючого спондильозу, спондилоартрозу та випинань м/х дисків в сегменті L5-S1 з відносним стенозом СМК. Рекомендовано обмежити фізичні навантаження та носіння бронежилету на 7 діб. Рекомендації - спостереження невролога та продовжити лікування у фізіотерапевта.
Станом на день ознайомлення позивача з наказом від 24.12.2024 № 37ні у позивача ні у відповідача не було письмових доказів того, що позивачу рекомендовано обмежити фізичні навантаження та носіння бронежилету на 7 діб.
До суду не надано доказів того, що 24.12.2024 року позивач знаходився на лікарняному.
Окрім того, відповідачем забезпечено наявність лікаря під час ознайомлення позивача з наказом від 24.12.2024 № 37, яка, після огляду позивача дійшла висновку про придатність позивача до виконання бойового (спеціального) завдання.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що станом на 24.12.2024 позивач мав отримані від лікаря медичні рекомендації (заборони, протипоказання тощо), які б перешкоджали йому виконати бойове (спеціальне) завдання.
Відтак суд вважає, що у позивача станом на момент ознайомлення з наказом №37 не було підстав для невиконання бойового (спеціального) завдання.
Суд дійшов висновку, що відповідач правильно і обґрунтовано встановив наявність дисциплінарного проступку, яке полягає в безпідставному невиконанні позивачем наказу щодо бойового (спеціального) завдання. Відповідачем проведене службове розслідування, яке правильно встановило вину позивача. Відповідач, зокрема, урахував питання щодо проходження позивачем лікування та його медичний огляд, документи з МРТ.
Суд погоджується з аргументами відвідача про те, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок може мати наслідком зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності поліцейських (батальйону поліції особливого призначення), неспроможності забезпечення командуванням батальйону належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України.
Щодо не встановлення під час службового обставин, що пом'якшують відповідальність поліцейського, суд зазначає.
Суд вважає, що неврахування під час службового розслідування і, відповідно, під час визначення виду стягнення наявності у позивача грамот і подяк як обставин, що пом'якшує відповідальність поліцейського, не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу.
Як було зазначено обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, а застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Також, з урахування того, що позивач мав бажання звільнитися зі служби в поліції, суд вважає, що застосування інших передбачених ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарних стягнень, зокрема, зауваження, догани; суворої догани; попередження про неповну службову відповідність тощо, могло вважатися відповідачем таким, що не сприяє дотриманню і зміцненню службової дисципліни в поліції. Водночас зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень належить до обов'язків керівника згідно зі ст. 3 Дисциплінарного статуту.
Тому суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час обрання виду дисциплінарного стягнення наявності у позивача вказаних відзнак не є достатньою підставою для твердження про необґрунтованість, непропорційність і, відповідно, протиправність спірного наказу.
З огляду на встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, тому відсутні підстави для скасування спірного наказу та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, буд. 7) про визнання протиправними і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 15.10.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв