Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/5918/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, визнання незаконним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач), в якій просить:
визнати протиправним рішення голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду питань надання військовозобов'язаному ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (з розгляду його заяви від 28.05.2025 зареєстрованої за вхідним № 26 про відмову у наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період);
скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 від 18.07.2025 № 26 про ухвалення рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, як незаконний;
зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути його заяву від 28.06.2025 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають ОСОБА_1 право на відстрочку, за абзацом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги позивач аргументував тим, що він подав у червні 2025 року відповідачу заяву про надання йому відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов'язаному, на утримання якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Рішенням відповідача, оформленим протоколом від 18.07.2025 № 26, відмовлено йому у наданні відстрочки. На переконання позивача таке рішення є протиправними, оскільки ним було надано достатні і належні документи, що підтверджували факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що в порушення абз.1 п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 18.05.2024 №560, до заяви від 28.06.2025, що надана від імені позивача, не надані документи, передбачені Додатком 5 до Порядку, на підставі яких військовозобов'язаний ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову під час мобілізації згідно абз.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, а саме: «жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці». Зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного, інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером стягнення) «стягнення аліментів» з датою формування не пізніш ніж за п'ять днів до подання заяви про надання відстрочки. Просить в задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
28.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов'язаному.
До заяви додав наступні документи: -завірена копія паспорту та РНОКПП гр. ОСОБА_1 ; -завірена копія Військово-облікового документу гр. ОСОБА_1 ; -завірена копія заяви ОСОБА_2 ; -завірена копія заяви ОСОБА_3 ; -завірена копія свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; -завірена копія свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; -завірена копія свідоцтво про народження ОСОБА_6 ; -завірена копія Витягу з ДРАЦС на дитину ОСОБА_6 ; -завірена копія Витягу з ДРАЦС на дитину ОСОБА_4 ; -завірена копія Витягу з ДРАЦС на дитину ОСОБА_5 ; -завірена копія довідки з Юстиції на дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; -завірена копія довідки з Юстиції на дитину ОСОБА_9 ; -резерв 4 гр. ОСОБА_1 .
За результатами розгляду, повідомленням від 18.07.2025 № 07/3120 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 18.07.2025 № 26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Причини відмови: в порушення абз.1 п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2024 №560, до заяви від 28.06.2025, що надана від імені ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не надані документи, передбачені Додатком 5 до Порядку, на підставі яких військовозобов'язаний ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову під час мобілізації згідно абз.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, а саме: «жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають трое і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці». Зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного, інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером стягнення) «стягнення аліментів» з датою формування не пізніш ніж за п'ять днів до подання заяви про надання відстрочки.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-ХІІ).
У ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (ч.1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абз.3 ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абз.4 ст.1 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (ч.5 і 6 ст.4 Закону № 3543-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-ІХ, та Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4525-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 на 90 діб, з 09.05.2025 на 90 діб та з 07.08.2025 на 90 діб.
Згідно зі ст.4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абз.2 ч.1 ст.22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до ч.6 ст.23 Закону № 3543-ХІІ відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається КМУ.
Пунктом 56 Порядку встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абз.1-3 п.57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Таким чином, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є міжвідомчою комісією без статусу юридичної особи, до складу якої входять як представники центрального органу влади (керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу)), так і відповідного місцевого органу державної влади (представники районної (міської) державної (військової) адміністрації), і яка діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Як наслідок, така комісія у правовідносинах щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є суб'єктом владних повноважень, а тому вона є належним відповідачем в адміністративних справах про оскарження її рішень про надання або відмову в наданні відстрочки, яке оформлене протоколом.
Згідно з абз.1 і 2 п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у п.п.16-23 п.1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Відповідно до абз. 1- 8 п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, комісія, яка отримала заяву про надання відстрочку, зобов'язана розглянути її протягом семи днів з дати її надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів, та прийняти одне з двох альтернативних рішень: або надати відстрочку; або відмовити в наданні відстрочки.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним в п.п. 16-23 п.1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, зазначеним в абз.2 п. 58 цього Порядку.
У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в п.п.16-23 п.1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який оформив військовозобов'язаному відстрочку, для її анулювання, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідач рекомендував надати підтверджуючі документи згідно додатку 5 (п. 3 ч. 1) Порядку № 560, а саме:
- у зв'язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного,
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером стягнення) «стягнення аліментів» з датою формування не пізніш ніж за п'ять днів до подання заяви про надання відстрочки.
Щодо відсутності рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні позивача, суд зазначає наступне.
Так, в п. 3 ч. 1 додатку 5 постанови Порядку № 560 встановлено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для підтвердження права на відстрочку мають надати:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки
Відповідно до частини першої ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись.
Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей незважаючи на те, що вони спільно не проживають.
Однак, за обставин цієї справи відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не досліджував факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки обґрунтував виключно тим, що позивач не надав документів згідно додатку 5 (п. 3 ч. 1) Порядку № 560. Інших підстав для відмови не зазначено.
Документи, які передбачені у додатку 5 до Порядку №560, на відсутність яких посилається відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки не можуть спростувати факт утримання дітей позивачем.
Суд зазначає, що закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону № 3543-XII, якою передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Цією нормою передбачені такі умови для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову: наявність на утриманні 3х та більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів.
Суд встановив, що позивач має трьох рідних неповнолітніх дітей: 5-річна ОСОБА_6 (батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_3 ), ОСОБА_10 (батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвами про народження (повторно) від 19.05.2023 серії НОМЕР_2 , від 19.05.2023 серії НОМЕР_3 , від 19.05.2023 серії НОМЕР_4 відповідно.
На підтвердження перебування на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей було надано нотаріально засвідчені заяви їх матерів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те що позивач у добровільному порядку на постійній основі надає матеріальну допомогу на утримання спільних дітей та приймає безпосередню участь у їх вихованні. Будь яких претензій матеріального характеру з питань утримання дітей не мають.
Вказане вище свідчить про те, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII за доданими документами, не надав їм належної оцінки.
Щодо не надання позивачем інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність в реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером стягнення) «стягнення аліментів» з датою формування не пізніш ніж за п'ять днів до подання заяви про надання відстрочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX), йей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Відповідно до ст.8 Закону № 2073-IX визначено принцип обґрунтованості.
1. Адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
2. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
3. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
4. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
Цією статтею врегульовано вимоги до адміністративного органу щодо забезпечення належності та повноти з'ясування обставин справи, дослідження доказів, врахування всіх обставин при вирішенні справи, обґрунтування адмінактів, які він приймає. Таке регулювання спрямоване на обмеження розсуду адмінорганів, тобто на захист особи від свавілля публічної адміністрації.
Відповідачем до заяви було надано довідки від 22.07.2025 №76725 Південного Міжрегіонального міністерства юстиції (Одеса) виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області, про те що на виконанні у відділу не перебували та не перебувають виконавчі документи щодо позивача на стягнення аліментів. Оцінки цим довідкам відповідачем не надано.
Відповідно до ст.16 Закону № 2073-IX визначено принцип офіціності.
1. Адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
2. Адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом.
3. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Цією статтею, забов'язано админорган до проактивної діяльності, до належного та ініціативного встановлення обставин справи, а також покликана захистити особу від виконання функцій "курьера" між адміністративними органами та публічними реєстрами.
Таким чином, вимога відповідача про надання позивачем інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність в реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером стягнення) «стягнення аліментів» з датою формування не пізніш ніж за п'ять днів, є протиправною, не відповідає ч.3 ст.16 Закону № 2073-IX, тобто відповідач з власної ініціативи повинен отримати цю інформацію.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.87 Закону № 2073-IX, протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
В даному випадку відповідачем не дотримані принцип обґрунтованості (ст.8 та 16 Закону № 2073-IX) та офіційності, що свідчить про протиправність рішення щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом 18.07.2025 № 26.
Такий спосіб захисту охоплює й вимогу про скасування протоколу, оскільки як зазначено вище рішення приймається у вигляді протоколу.
У позовних вимогах позивач також просить зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути його заяву від 28.06.2025 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають позивачу, право на відстрочку, за абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У абз.1 ч.4 ст.245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак суд може зобов'язати відповідача прийняти рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення про його відстрочку лише в тому випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача, неналежний, формальний розгляд доданих до заяви про надання відстрочки без надання належної оцінки документам, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 28.06.2025.
За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч.3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд зазначає, що оцінка наданого військовозобов'язаним переліку документів на предмет їх повноти та достатності у процедурі надання відстрочки від призову на військову службу належить до виключної компетенції відповідача, у зв'язку із чим, виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов'язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. При цьому в силу положень ч.2 ст.77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним рішення, визнання незаконним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом 18.07.2025 № 26.
Зобов'язати Комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.06.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.10.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова