15 жовтня 2025 рокуСправа №160/14311/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок, протиправною бездіяльність щодо не врахування періодів страхового стажу згідно записів у трудовій книжці: з 16.11.1972 по 20.11.1974; з 24.11.1974 по 25.12.1974; з 12.08.1976 по 26.07.1982, протиправною бездіяльність щодо не внесення в розрахунок суми заробітної плати для обчислення пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати ОСОБА_1 періоди страхового стажу згідно записів у трудовій книжці: з 16.11.1972 по 20.11.1974; з 24.11.1974 по 25.12.1974; з 12.08.1976 по 26.07.1982, внести в розрахунок суму заробітної плати для обчислення пенсії, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з грудня місяця 1996 року позивач виїхав з міста Дніпра на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. Повідомляє, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії в заяві від 17.12.2018 зазначав про отримання пенсійних виплат на банківський рахунок. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 (суддя Тулянцева І.В.) відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком від 17.12.2018. Проте, при призначенні пенсії пенсійним органом не зараховано періоди страхового стажу згідно записів трудової книжки позивача, а саме: з 16.11.1972 по 20.11.1974, з 24.11.1974 по 25.12.1974, 12.08.1976 по 26.07.1982. Крім того, до розрахунку пенсійних виплат відповідачем не враховано заробітну плату позивача. Представник позивача неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами з метою отримання інформації про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 (суддя Тулянцева І.В.), зокрема, щодо незарахованих періодів роботи позивача до загального страхового стажу, неврахування заробітної плати та невиплати пенсії на банківський рахунок пенсіонера. Відповідачем за результатом розгляду звернення повідомлено про те, що згідно із трудовою книжкою від 19.01.1972, до загального страхового стажу позивача неможливо зарахувати період роботи з 12.08.1976 по 26.07.1982, оскільки запис про прийняття на роботу містить виправлення в номері наказу, що суперечить вимогам Інструкції від 20.06.1974 №162. Крім того, повідомлено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Згідно відомостей з порталу Пенсійного фонду України пенсію всупереч закону та наданим заявам було спрямовано через відділення поштового зв'язку. Дату останньої виплати не зазначено. У зв'язку із закриттям рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк», останнім у грудні 2021 року відкрито рахунок в АТ «ОТП Банк». В січні 2022 року заяву банком передано до відповідача. Проте, останнім пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок не перераховано. Не погоджуючись із такою позицією відповідача та вважаючи її такою, що порушує його право на отримання належного розміру пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача копію пенсійної справи позивача.
До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла електронна копія пенсійної справи позивача. Разом з тим, відзив на позовну заяву останнім не надано.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня місяця 1996 року виїхав з міста Дніпра на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 (суддя Тулянцева І.В.) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.12.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.12.2018 з прийняттям рішення за результатами її розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 (суддя Тулянцева І.В.) набрало законної сили 17.03.2020.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0214-8/10105 від 19.03.2020 «Про розгляд звернення» представнику позивача повідомлено про те, що Кам'янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення, яке надійшло 31.01.2020, з питання долучення до пенсійної справи ОСОБА_1 заяви про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, повідомив наступне. Відповідно до п. 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, заява про виплату пенсії подається до органу Пенсійного фонду України одержувачем особисто за місцем проживання одержувача або приймається від установи уповноваженого банку.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23978-23504/А-01/8-0400/20 від 16.12.2020 «Про виконання рішення суду» представнику позивача на його звернення від 12.11.2020 повідомлено про те, що виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 за позовом ОСОБА_1 не вбачається можливим, оскільки оригінал зазначеного рішення суду до відділу не надходив. До виконання рішення суду можливо буде повернутись після його надходження.
04.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
25.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.03.2021 №0400-010301-8/32019 «Про відмову в призначенні пенсі» позивачу повідомлено наступне.
«Ви виїхали на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де були прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Документи, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання в Дніпропетровській області Вами не надані, тому звернення до нашого відділу з питання призначення пенсії за віком є безпідставним.
Частиною 7 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, а також, іноземці чи особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання громадян України, які проживають за межами України, здійснюється в установленому порядку консульськими установами України за кордоном або дипломатичними представництвами.
Консульський облік є реєстрацією місця проживання/перебування громадян України, які проживають за її межами.
Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року (додатки 1, 3 до Положення). У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 (додаток 1);
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи (у разі наявності).
Згідно пункту 2.9. вказаного Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до пункту 2.22 цього Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування.
Відповідно до пункту 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
За наданими документами загальний стаж становить 25 років 10 місяців 24 дні.
Враховуючи вищевикладене, призначити Вам пенсію за віком в Україні неможливо».
15.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на його поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ №10015/0602 ОПЧ. Одеське РУ поточний рахунок № НОМЕР_1 , рахунок установи уповноваженого банку в ТВБВ №10015/0602 ОПЧ, код банку 328845, код згідно з ЄДРПОУ 09328601.
17.04.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою (вх. №ВЕБ-04001-Ф-С-24-069441), в якій просив:
- повідомити про стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19;
- надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , 12.05.1953, за період з 17.12.2018 по травень 2020 та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії;
- пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно до зазначених банком в заяві реквізитам;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з дати звернення із заявою про призначення 17.12.2018.
17.04.2024 представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №160/12816/19, в якій просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 160/12816/19.
На подану заяву про встановлення судового контролю Головним управлінням Пенсійного фонду України надано пояснення, в яких представником останнього зазначено про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 160/12816/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.12.2018 та прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 17.12.2018. Таким чином, зважаючи на викладене, покладені судом зобов'язання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 17.12.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконані в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №160/12816/19 (суддя Тулянцева І.В.) у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Акермана Олега Матвійовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/12816/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Відмова мотивована наступним:
«Як вбачається з наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пояснень від 07.05.2024 року, судом встановлено, що до них долучено службову записку від 29.04.2024 року №64346/01-16 щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, якою повідомлено, що повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.12.2018. За результатами розгляду прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 17.12.2018 року.
Також, долучено копію протоколу Форми РС-право від 26.04.2024 року про розрахунок стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, а також рішення від 26.04.2024 року № 047050011853 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 17.12.2018 року, що свідчить про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 виконано. За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.12.2018 пенсійним органом прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 17.12.2018 року».
17.05.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою (вх. №ВЕБ-04001-Ф-С-24-086263), в якій просив:
- повідомити підстави неврахування стажу за періоди з 16.11.1972 по 20.11.1974; з 24.11.1974 по 25.12.1974; з 12.08.1976 по 26.07.1982;
- підстави неврахування заробітної плати;
- здійснити запити всіх недостатніх документів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2024 №35034-23537/С-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення» на звернення представника позивача №ВЕБ-04001-Ф-С-24-085722 від 16.05.2024 повідомлено про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 позивачу призначено пенсію за віком з 17.12.2018 та нараховано доплату за період з 17.12.2018 по 31.05.2024 у сумі 123758,35 грн. Належні пенсійні кошти за період з 17.12.2018 по 31.05.2024 в розмірі 123758,35 грн нараховані до виплати на відомість червня поточного року. Виплата пенсії проводиться через відділення поштового зв'язку 51931, дата виплати - 18 число. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. У зв'язку з тим, що покладені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 зобов'язання виконані органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2024 №45411-31733/С-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення» на звернення представника позивача №ВЕБ-04001-Ф-С-24-117464 від 15.07.2024 повідомлено про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №160/12816/19 опрацьовано. На виконання зазначеного рішення суду, позивачу з 17.12.2018 призначена пенсія. За матеріалами електронної пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача становить 19 років 10 місяців 19 днів. Згідно із трудовою книжкою від 19.01.1972, до загального страхового стажу неможливо зарахувати період роботи з 12.08.1976 по 26.07.1982, оскільки запис про прийняття на роботу містить виправлення в номері наказу, що суперечить вимогам Інструкції від 20.06.1974 № 162. Відповідно до Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Для зарахування періоду навчання та військової служби необхідно надати відповідні документи. Додатково повідомлено про те, що пунктом 10 Порядку №1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
28.10.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою (вх. №ВЕБ-04001-Ф-С-24-173517) щодо неврахування стажу, заробітної плати. Відповідь на зазначене звернення у матеріалах справи відсутня.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача та вважаючи її такою, що порушує його право на отримання належного розміру пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Відповідно до статті 46 та пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Щодо позовних вимог в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Після того, як Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання закордон, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно із п. 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Проте, оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, пункт 4 Порядку №1596 до цих правовідносин не застосовується, оскільки його положення стосуються осіб, котрі мають фактичне місце проживання в Україні. Відсутність у позивача фактичного місця проживання в Україні не може бути підставою для відмови виплачувати йому нараховану пенсію на відкритий ним рахунок в уповноваженому банку.
Відповідно до п. 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
За п. 8, п. 9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно із п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
За змістом приписів п. 12, п. 13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.04.2024 про виплату пенсії на його поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ №10015/0602 ОПЧ. Одеське РУ поточний рахунок № НОМЕР_1 , рахунок установи уповноваженого банку в ТВБВ №10015/0602 ОПЧ, код банку 328845, код згідно з ЄДРПОУ 09328601.
Відмовляючи здійснювати виплату позивачу пенсії на визначений ним банківський рахунок, відповідач посилається на те, що останнім не була дотримана вимога особистого звернення із заявою про виплату пенсії.
Проте, суд вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на те, що під особистим зверненням пенсіонера, про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, необхідно розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонером до відповідача.
Позиція відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана до органу Пенсійного фонду України тільки ним особисто не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою уповноваженого представника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а й взагалі обмежує право пенсіонера, який проживає закордоном, на отримання пенсії.
Вказані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 у справі №К/800/19411/1412, в якій зазначено, що безпідставним є посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ним не встановлено обов'язку подання заяви для виплати пенсії особисто.
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема, виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок, у зв'язку із чим, слід зобов'язати відповідача виплачувати позивачу пенсію на визначений ним банківській рахунок за заявою, поданою представником позивача, відповідно до зазначених в заяві банківських реквізитів.
Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо переведення виплати пенсії позивачу через відділення поштового зв'язку, оскільки позовні вимоги у зазначеній частині є взаємопов'язаними із попередніми.
Щодо позовних вимог в частині врахування періодів страхового стажу згідно записів у трудовій книжці з 16.11.1972 по 20.11.1974; з 24.11.1974 по 25.12.1974; з 12.08.1976 по 26.07.1982, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 у справі № 620/1178/19.
Як встановлено судом, при призначенні з 17.12.2018 позивачу пенсії за віком, періоди його роботи з 16.11.1972 по 20.11.1974, з 12.08.1976 по 26.07.1982, період військової служби з 24.11.1974 по 25.12.1974 не були зараховані відповідачем до його страхового стажу.
Зі змісту трудової книжки позивача від 19.01.1972 судом встановлено наявність наступних записів щодо спірних періодів роботи та служби позивача:
- служба в Радянській Армії з 16.11.1972 по 20.11.1974, військовий квиток № НОМЕР_2 (запис №3);
- 24.12.1974 - прийнятий в цех електрозварювальним 4 «в» (запис №7);
- 25.12.1974 - звільнений за ст. 31 КЗпП РСФРР;
- 12.08.1976 - прийнятий слюсарем мосту 3 розряду, тк №269 від 11.08.1976 (запис №11);
- 13.02.1978 - переведений бригадиром по поточному утриманню мосту, тк №54 від 1.02.1978 (запис №12);
- 26.07.1982 - звільнений по переведенню в Верховцевську енергоділянку, п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР за узгодженням керівників підприємств, наказ №946 від 23.07.1982 (запис №13).
При цьому, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2024 №45411-31733/С-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення» на звернення представника позивача №ВЕБ-04001-Ф-С-24-117464 від 15.07.2024 зазначено, що згідно із трудовою книжкою від 19.01.1972, до загального страхового стажу неможливо зарахувати період роботи з 12.08.1976 по 26.07.1982, оскільки запис про прийняття на роботу містить виправлення в номері наказу, що суперечить вимогам Інструкції від 20.06.1974 № 162.
Крім того, з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), що міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що до страхового стажу позивача також не зараховано періоди роботи та військової служби позивача згідно записів трудової книжки з 16.11.1972 по 20.11.1974 та з 24.12.1974 по 25.12.1974.
Суд зазначає, що на момент заповнення внесення у трудову книжку позивача спірних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 2.3 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язок щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Отже, спірні періоди роботи позивача з 24.12.1974 по 25.12.1974 та з 12.08.1976 по 26.07.1982 підтверджені записами трудової книжки.
Разом з тим, суд зауважує, що зі змісту трудової книжки встановлено період роботи позивача саме з 24.12.1974 по 25.12.1974, а не з 24.11.1974 по 25.12.1974. Відтак, у редакції, зазначеній позивачем, такий період до страхового стажу позивача не може бути зарахований, оскільки трудовою книжкою підтверджується саме період роботи з 24.12.1974 по 25.12.1974.
Щодо зарахування періоду військової служби позивача з 16.11.1972 по 20.11.1974 до його страхового стажу, суд зазначає, що означений період підтверджено записом №3 трудової книжки позивача від 19.01.1972.
Крім того, у матеріалах справи наявне посвідчення класного спеціаліста Збройних Сил СРСР серії НОМЕР_3 від 22.05.1973, яким підтверджено, зокрема, службу у Військовій частині № НОМЕР_4 у 1973 році.
Суд враховує, що вказані у трудовій книжці позивача записи містять необхідні відомості про роботу та військову службу позивача.
Наведене спростовує сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача.
Суд зазначає, що певні неточності на записах в трудовій книжці, виправлення в записах, помилки, інші неточності допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, (відсутність дати протоколу, написанням іншим чорнилом номер протоколу), не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів на підприємстві.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки або ж іншої документації на підприємстві, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо зарахування відповідних періодів до страхового стажу позивача, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи та військової служби згідно записів у трудовій книжці: з 16.11.1972 по 20.11.1974, з 24.12.1974 по 25.12.1974, з 12.08.1976 по 26.07.1982, у зв'язку із чим, зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог в частині внесення в розрахунок суми заробітної плати для обчислення пенсії, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено наявність довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.02.2019 №21 за період з 01.01.1989 по 31.12.1993 та від 07.02.2019 №22 за період з 01.01.1994 по 31.12.1996, виданих АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».
Відтак, вказаними довідками підтверджено заробіток позивача за період 1989-1996 роки.
У довідках вказано суми заробітної плати з розшифровкою, періоди роботи та зазначені підстави для їх видачі.
Крім того, відповідач обізнаний з інформацією про відрахування внесків до Пенсійного Фонду України.
Суд зазначає, що зазначені довідки відповідають формі, встановленій у додатку 5 Порядку №22-1, в редакції, чинній на час видачі цих довідок.
Суд також зазначає, що несплата в повній мірі страхових внесків за спірні періоди або невідображення сум відрахувань страхових внесків не може братись до уваги, оскільки саме страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а тому позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов'язку зі своєчасності сплати страхових внесків до органу пенсійного фонду підприємством, де вона працювала.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.05.2020 у справі №607/1967/17, згідно з якою особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.
Так, право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Враховуючи вищезазначене, позивач не несе відповідальність за правильність складання відповідних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, за які нараховувалась заробітна плата, а отже, такі обставини не можуть впливати на реалізацію права позивача на перерахунок пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що неврахування наданих позивачем довідок про заробітну плату є порушенням його конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення.
Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із частинами першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Таким чином, оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентного органу (пенсійного органу), її поновлення має відбуватися із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.
Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи та військової служби згідно записів трудової книжки з 16.11.1972 по 20.11.1974, з 24.12.1974 по 25.12.1974, з 12.08.1976 по 26.07.1982.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у неврахуванні суми заробітної плати для обчислення пенсії при розрахунку пенсійних виплат на підставі наданих довідок про заробітну плату.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та військової служби згідно записів трудової книжки з 16.11.1972 по 20.11.1974, з 24.12.1974 по 25.12.1974, з 12.08.1976 по 26.07.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням суми заробітної плати для обчислення пенсії на підставі наданих довідок про заробітну плату.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою, поданою представником, відповідно до зазначених у заяві банківських реквізитів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 17.12.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька