про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду та у заміні неналежного відповідача, залучення співвідповідача
15 жовтня 2025 рокуСправа №160/28597/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Гламаздіна Олександра Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду та заміну неналежного відповідача у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.10.2025 року (направлено засобами поштового зв'язку 30.09.2025 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В мотивування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 01 липня 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 12.08.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та 03.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
07.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.11.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
10.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ № 704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, у зв'язку з чим нарахування позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позивачем за змістом позовної заяви вказано, що він проходив дійсну військову службу у період з 01.07.2022 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_3 , при цьому, за змістом позовних вимог Позивач просить Суд визнати протиправним та зобов'язати вчинити певні дії саме військову частину НОМЕР_1 . Тобто, охоплений позовними вимогами період з 01.07.2022 по 11.11.2022 впливає на права і обов'язки військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу не є належним відповідачем у вказаний період. Військова частина НОМЕР_3 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2022 №183 “Про створення об'єднаного фінансового господарства військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення» введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення з 01.08.2022 року (далі - Положення). З огляду на норми Положення, військова частина НОМЕР_1 здійснює виплату грошового забезпечення виключно у разі отримання необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям даних, зокрема, але не виключно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату грошового забезпечення (накази про преміювання особового складу частини). З урахуванням того, що військовою частиною НОМЕР_1 не отримано відповідних даних, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату: за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така виплата позивачу як при проходженні служби так і при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 командиром військової частини НОМЕР_1 здійснена не була. Отже, на командира військової частини НОМЕР_3 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних. Отже, саме військовою частиною НОМЕР_3 де проходив службу позивач, має бути здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача шляхом передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення та окремих виплат даних. Окремо представник відповідача звертає увагу суду, що саме наказами командира військової частини НОМЕР_3 встановлений розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті. На переконання представника відповідача, оскільки нарахування та виплата позивачу спірних сум грошового забезпечення відповідачем ще не проведена, тому відсутні підстави вважати, що під час проведення такого нарахування ним будуть порушені вищенаведені приписи чинного законодавства, у зв'язку з чим передчасним є покладення обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Також, у відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання щодо прийняття судом окремої ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск звернення позивачем до суду із даною позовною заявою.
Аргументи даного клопотання зводяться до посилань на норми КАС України, ст. 233 КЗпП України, рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013 та на усталену судовому практику Верховного Суду. На переконання представника відповідача, спірні правовідносини у цій справі стосується питання нездійснення позивачу нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 11.11.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. При цьому, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 02.10.2025 року. Тобто, заробітна плата (грошове забезпечення) є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату заробітної плати (грошового забезпечення), з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Командування військової частини НОМЕР_1 наголошує, що отримання позивачем відповіді відповідача (від 12.08.2025 №8-44) на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. У даному випадку, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Отже, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, командування військової частини НОМЕР_1 приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, що не було враховано судом при відкритті провадження у справі.
Крім того, 10.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.
Аргументи даного клопотання зводяться до наступного. Як вбачається зі змісту позовний вимог, позивач не навів жодного доказу неправомірної поведінки та як наслідок порушення його прав з боку командування військової частини НОМЕР_1 у вказаний період (з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року). Загальними фразами та наведеними нормативно правовими актами позивач зводить поведінку військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач у вказаний вище період військову службу не проходив як таку, що порушує його права, втім залишає поза увагою відсутність дисциплінарної влади командира військової частини НОМЕР_1 , якою останній міг би встановлювати обсяг та порядок виплати грошового забезпечення. Тобто, позивач не пояснює яким чином командування військової частини НОМЕР_1 в особі командира військової частини можливо міг порушити його законні права та інтереси. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними. Фактично, військова частина НОМЕР_1 здійснює виплату грошового забезпечення всіх видів виключно на підставі відповідних документів необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення командира військової частини НОМЕР_3 . Отже, командування військової частини НОМЕР_1 звертає увагу суду на те, що позивач неправильно встановив суб'єкта владних повноважень, до компетенції та повноважень якого належить визначення підстав та порядок виплати у період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року, на думку позивача, належного йому грошового забезпечення всіх видів, у зв'язку з чим командування військової частини НОМЕР_1 подає це клопотання про заміну неналежного відповідача - військову частину НОМЕР_1 та належного - військову частину НОМЕР_3 . Сам факт перебування військової частини НОМЕР_3 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 не дає підстави вважати, що останньою порушено права та інтереси позивача. Представник відповідача стверджує, що саме наказами командира військової частини НОМЕР_3 відображено належні позивачу виплати, які у відповідності до п. 2.1, 6.1. Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення та п. 8 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» командиром військової частини НОМЕР_1 були здійснені, при цьому у своєму позові позивач просить суд визнати протиправними дії та зобов'язати до виконання певних дій, саме військову частину НОМЕР_1 , втім ним не враховано, що командир військової частини НОМЕР_1 не має дисциплінарної влади щодо встановлення обсягу та підстав для виплати тих чи інших видів грошового забезпечення військовослужбовцям іншої військової частини. З урахуванням того, що командир військової частини НОМЕР_1 накази про зарахування та виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 не видавав, належні документи, які слугують підставою для виплати грошового забезпечення не підготовлював (розрахункові відомості), підстави та розмір відповідних виплат не встановлював, вимоги щодо будь-яких виплат зазначених у цьому адміністративному позові за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року є передчасними, задоволенню, зокрема до військової частини НОМЕР_1 не підлягають. Таким чином, позовні вимоги, які полягають у визнанні бездіяльності та зобов'язанні здійснити перерахунок грошового забпечення похідні від них слід визнати військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - як належного відповідача.
Перевіривши матеріали справи та враховуючи вказані доводи, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі “Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважав, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Тому, як вже зазначено судом вище, 07.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому, варто зазначити, що положення ст. 240 КАС України не передбачають такого поняття як прийняття судом окремої ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду.
Відтак, вказане свідчить про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Гламаздіна Олександра Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення.
Щодо заміни неналежного відповідача, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.9 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Так, зі змісту ст.48 КАС України слідує, що суд зобов'язаний встановлювати належність особи, зазначеної позивачем у якості відповідача, з огляду на те, чи повинна вона відповідати за позовними вимогами, заявленими в адміністративному позові.
При цьому наведеною процесуальною нормою передбачена можливість залучення до участі у справі другого відповідача, якщо суд приходить до висновку, що саме ця особа має відповідати за пред'явленим позовом.
Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Частиною 4 статті 48 КАС України встановлено, що у разі якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Так, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
В матеріалах справи відсутня позиція позивача щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.
Таким чином, заявлене клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, беручи до уваги визначений позивачем суб'єктний склад позову та предмет спору, а також відсутність позиції позивача щодо заявленого клопотання відповідача про заміну неналежної сторони, суд вважає необхідним залучити військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: 51242, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Попасне, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у справі у якості третього відповідача.
Згідно з ч.6 ст.48 КАС України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Керуючись ст. ст. 48, 77, 80, 118, 121, 238, 243, 240, 258, 262 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Гламаздіна Олександра Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача - відмовити повністю.
Залучити до участі у справі №160/28597/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_3 .
Розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/28597/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 07.11.2025 року, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Здійснювати розгляд справи одноособово суддею Прудником С.В.
Роз'яснити сторонам, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановити відповідачу військовій частині НОМЕР_3 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дати отримання копії відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання копії відповіді на відзив на позовну заяву для подання заперечень, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Направити копію цієї ухвали суду учасникам справи, а військовій частині НОМЕР_3 - разом із копією позовної заяви з усіма додатками.
Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник