ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про забезпечення позову
15 жовтня 2025 р.Справа №160/29589/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів,-
13.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 13. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально- психологічного забезпечення та стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн.»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: « 3. Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової, частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати абзац 8 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;
- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 02.02.2024 року № 20 офіцер ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення. Згідно наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №57 від 15.02.2024 року, №163 від 23.08.2024 року, позивача допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою командира батальйону інженерної підтримки у період з 15.02.2024 року по 23.08.2024 року. Командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 09.07.2025 року №567, яким призначено службове розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності. На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 року №567, комісією військової частини НОМЕР_1 у складі помічника командира-начальника фінансово-економічної служби підполковника ОСОБА_2 , офіцера фінансово-економічної служби майора ОСОБА_3 , офіцера адміністративного відділення лейтенанта ОСОБА_4 складено документ з назвою «Акт службового розслідування щодо уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та попередження подібних випадків порушень у майбутньому», який не містить його реєстраційного номеру, дати і місця складання та не відповідає вимогам законодавства щодо порядку проведення службового розслідування. У п. 13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» міститься текст наступного змісту: « 13. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення та стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн.». З цим наказом майора ОСОБА_1 ознайомлено 27.08.2025 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року №637 (з адміністративно-господарської діяльності) зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» та призначено додаткове службове розслідування щодо обґрунтованості виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 . Тож, 25.09.2025 року майора ОСОБА_1 ознайомлено у військовій частині НОМЕР_2 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617». Згідно п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» та викладено пункти 4, 5, 11, 12 у новій редакції, що не стосується позивача. У пункті 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 визначено: «Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по своїм військовослужбовцям». Також 25.09.2025 року майора ОСОБА_1 ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі». В абзаці 1 п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 визначено: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків..». В абзаці 8 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 визначено: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення стягнути завдану шкоду в сумі 91500,00 грн., шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення». Резолютивна та описова частини наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617, від 06.09.2025 року №33 не містять відомостей, за які саме дії (бездіяльність) або рішення на позивача покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду та відсутній її розрахунок. В описовій частині наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 здійснено посилання на проведене комісією військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу командира вказаної військової частини від 09.07.2025 року №567, службове розслідування у військовій частині НОМЕР_2 з питань виплати додаткової винагороди та преміювання військовослужбовців, без згадування посади, імені та прізвища позивача. В абзаці 25 пункту 4 (Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування) описової частини складеного комісією військової частини НОМЕР_1 акту лише зазначено військове звання, ім'я, по батькові, прізвище позивача та дату призначення на посаду. Пункт 12 резолютивної частини акту службового розслідування містить наступну пропозицію: « 12. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення та стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн. (КЕКВ 2112-752000,00 КЕКВ 2120-16500». В описовій частині акту службового розслідування не зазначено, за які саме конкретні дії (бездіяльність) або рішення пропонується покласти на майора ОСОБА_1 повну матеріальну відповідальність, а також відсутній детальний розрахунок суми, яку запропоновано стягнути з позивача. Зі змісту акту службового розслідування можна припустити, що зазначена сума складається з окремого випадку виплати премії і додаткової винагороди, згідно наказів командира військової частини НОМЕР_2 №269 від 05.07.2024 року, №270 від 05.07.2024 року військовослужбовцю 1-ї роти батальйону інженерної підтримки солдату ОСОБА_5 , який у червні 2024 року вчинив правопорушення, пов'язане з вживанням алкогольних напоїв. У складеному комісією військової частини НОМЕР_1 акті службового розслідування (без дати і номера реєстрації) з посиланням на виписку з медичної карти стаціонарного хворого №19439 КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради зазначено, що солдат ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі у період з 05.06.2024 року по 06.06.2024 року, згідно епікризу вміст алкоголю складає 2,26 проміле. Позивачу впродовж червня 2024 року не надходила інформація від командира 1 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки капітана ОСОБА_6 про порушення дисципліни, чи адміністративні порушення з боку військовослужбовця 1 роти інженерної підтримки солдата ОСОБА_5 . Виписка з медичної карти стаціонарного хворого не є в переліку документів для складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради не надано до військової частини НОМЕР_2 належних офіційних відомостей про стан солдата ОСОБА_7 при надходженні на лікування. Зокрема, не надано акт його медичного огляду на стан сп'яніння. На думку позивача, виписний епікриз як медичний документ, не є актом медичного огляду на стан спгяніння, відповідно до п. 14 Порядку направлення військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року №32). Для складання протоколу за ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідні належні і допустимі докази факту сп'яніння. Відсутність вказаних документів та доповіді командира 1 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки капітана ОСОБА_6 про порушення дисципліни, чи адміністративні порушення з боку військовослужбовця 1 роти інженерної підтримки солдата ОСОБА_5 унеможливило оперативну оцінку ситуації та складання протоколу щодо солдата ОСОБА_5 за ст. 172-20 КУпАП. Оскільки майору ОСОБА_1 не було відомо про зазначений факт вживання алкогольних напоїв, тому під час тимчасового виконання ним обов'язків командира батальйону інженерної підтримки, у позивача не було законних підстав для вилучення солдата ОСОБА_5 з рапорту на виплату премії та додаткової грошової винагороди за червень 2024 року, якому зараховано періоди, відповідно до бойового розпорядження. До того ж, підставою для виплати додаткової винагороди та інших видів грошового забезпечення є виключно наказ командира військової частини НОМЕР_2 . Рапорт особи, що тимчасово виконує обов'язки командира батальйону, на виплату додаткової винагороди підпорядкованим військовослужбовцям є лише пропозицією (проханням), обґрунтованість якого, згідно нормативних актів перевіряється низкою посадових осіб військової частини.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
1.Вжити заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача, а саме:
- пункту 13 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 13. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення та стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн.»;
- абзацу 8 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Аргументи даної заяви зводяться до того, що у даній справі стягнення значних сум коштів у розмірі 20% сум грошового забезпечення щомісяця за оскаржуваними наказами, які мають очевидні ознаки протиправності, негативно впливає як на морально-психологічний стан позивача, так і підпорядкованого йому особового складу, що матиме негативний стан на забезпечення бойової готовності в умовах збройної агресії ворога проти України. Окрім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовною заявою, істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних інтересів і прав позивача, за захистом яких він звернувся.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Суд дослідивши обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС.
П. 2 ч. 1 ст. 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №640/6840/20, яка враховуються судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на виконання спірних наказів відповідачами будуть стягнуті до державного бюджету кошти з грошового забезпечення позивача, процедура повернення яких є ускладненою і потребуватиме додаткового звернення позивача до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно стягнутих коштів, що створить, крім іншого додаткове навантаження на суд і сторони справи, потребуватиме витрат часу, коштів тощо.
Суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав того, що без вжиття заходів забезпечення позову, продовження дії оспорюваного наказу відповідача може спричинити негативні наслідки втручання у мирне володіння позивачем власними коштами, а тому у випадку прийняття судом позитивного для позивача рішення його виконання буде істотно ускладнено.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення дії Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, відповідні стягнення мають становити баланс між приватним інтересом військовослужбовця та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити дію пункту 13 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 13. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення та стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн.».
Зупинити дію абзацу 8 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону інженерної підтримки з морально-психологічного забезпечення стягнути завдану шкоду в сумі 91 500 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Роз'яснити заявнику та іншим сторонам у справі, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя С. В. Прудник