15 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10101/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 114 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . З 02.04.2025 він був звільнений з військової служби. При звільненні відповідачем було нараховано та виплачено йому грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 114 днів за 2022-2025 роки, без урахування сум щомісячної грошової винагороди, установленої постановою КМУ №168, яку він отримував під час проходження служби.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 22.09.2025 відповідач не погоджується з вимогами позивача, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не отримував додаткової винагороди за останньою займаною штатною посадою, тому вона не повинна враховуватися при розрахунку грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.04.2025 №93 позивача, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 02 квітня 2025 року. Виключено зі списків особового складу частини та знято з грошового, речового та продовольчого забезпечення. Цим же наказом зобов'язано виплатити грошову компенсацію за невикористані 72 дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки, та 42 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.
Після звільнення позивачу, виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, розмір яких відповідач обчислив без урахування сум винагороди, установленої постановою КМУ №168, що підтверджується наданим відповідачем витягами з карток особового рахунку позивача за 2022-2025 роки.
З карток особового рахунку за 2023, 2024, 2025 роки вбачається, що позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з березня 2022 року по січень 2023 року.
Предметом спору у цій справ є обчислення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки, без урахування суми щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Як установлено пунктом 14 стаття 10-1 Закону №2011-ХІІ, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки».
Пунктами 3, 5 розділу XXXI Порядку №260 унормовано, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (абзац в редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, зі змінами).
Суд зазначає, що на час звільнення позивача з військової служби у квітні 2025 року та нарахування йому при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні відпусток питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану були законодавчо врегульовано статтею 9-2 Закону №2011-XII (“Винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)»), якою Закон №2011-XII доповнено згідно із Законом України від 28 червня 2023 року №3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (набрав чинності 30 червня 2023 року).
Так відповідно до статті 9-2 Закону №2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанов від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168), якою установлено на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До Постанови №168 Кабінетом Міністрів України неодноразово вносилися зміни, зокрема, постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, згідно з яким порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану унормовано у розділі XXXIV Порядку №260 (доповнено згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44; в редакції наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року №566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2023 року за №1705/40761).
За правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Суд повторно вказує, що у пункті 6 розділу XXXI Порядку №260 чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, які враховується при обчислені розміру компенсації за невикористані дні відпустки. Так компенсація виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.
Суд не приймає посилання позивача на висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23.
У названій справі Верховний Суд порівнював між собою положення пункту 6 розділу XXIII, пункту 7 розділу XXIV та пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 (в редакції до внесення змін наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року №23) й констатував, що до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). На відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Разом з тим необхідно зауважити, що висновки у справі №240/32125/23 здійснено під час дії іншого правового регулювання цього питання.
Суд наголошує, що наказом Міністерства оборони України від 15 січня 2025 року №23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2025 року за №94/43500) у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260 після слів “щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами “, крім винагород».
Делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється як розмір грошової допомоги для оздоровлення (пункт 6 розділу XXIII), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (пункт 7 розділу XXIV), одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (пункт 5 розділу ХХХІІ), так і компенсації за всі невикористані дні відпустки (пункт 6 розділу XXXI).
Враховуючи те, що в пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 внесені зміни, які впливають на порядок обчислення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, постанова Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 не є релевантною.
З огляду на наведене правове регулювання на час звільнення позивача з військової служби (02.04.2025), слід дійти висновку, що оскільки пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не передбачає включенню будь-якого виду винагород (щомісячних додаткових чи одноразових) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, то відповідач не допускав порушення прав позивача, а отже позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський