14 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7200/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до перерахунків пенсії з 01.02.2020 в розмірі 16974,70 грн., з 01.02.2021 в розмірі 18532,37 грн., з 01.02.2022 в розмірі 21694,46 грн., з 01.02.2023 в розмірі 25417,19 грн., з 01.03.2024 в розмірі 28886,19 грн., з 01.07.2025 в розмірі 30386,19 грн., проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020. з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до перерахунків пенсії з 01.02.2020 в розмірі 16974,70 грн., з 01.02.2021 в розмірі 18532,37 грн., з 01.02.2022 в розмірі 21694.46 грн., з 01.02.2023 в розмірі 25417,19 грн., з 01.03.2024 в розмірі 28886,19 грн., з 01.07.2025 в розмірі 30386,19 грн., проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Зазначає, що звернувся до відповідача про виплату пенсії здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії відповідно до перерахунків пенсії з 01.02.2020 в розмірі 16974,70 грн, з 01.02.2021 в розмірі 18532,37 грн, з 01.02.2022 в розмірі 21694,46 грн, з 01.02.2023 в розмірі 25417,19 грн, з 01.03.2024 в розмірі 28886,19 грн, з 01.07.2025 в розмірі 30386,19 грн, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, однак відповідач їх виплату не проводить, оскільки його загальний розмір пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач дії відповідача щодо застосування обмеження виплати пенсії величиною в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, вважає протиправними, оскільки порушено його право на отримання пенсії в належному розмірі без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та зазначив, що обмежуючи пенсію позивача максимальним розміром, діяв відповідно до вимог чинного законодавства України. З наведених підстав просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 звернувся до відповідача про виплату пенсії здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії відповідно до перерахунків пенсії з 01.02.2020 в розмірі 16974,70 грн, з 01.02.2021 в розмірі 18532,37 грн, з 01.02.2022 в розмірі 21694,46 грн, з 01.02.2023 в розмірі 25417,19 грн, з 01.03.2024 в розмірі 28886,19 грн, з 01.07.2025 в розмірі 30386,19 грн, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум
ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 13.08.2025 №1700-0308-8/60190 повідомило, що його загальний розмір пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
09.04.1992 Верховної Радою України прийнято Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей (далі - Закон №2262-XII).
Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина п'ята), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Поряд з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та інших.
Таким чином, відповідач, обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв всупереч чинному законодавству. Тому такі його дії є протиправними.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати пенсії за вислугу років з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.07.2025, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020. з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.07.2025, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020. з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.07.2025, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.07.2025, проведених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі №140/12555/24, за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, з 01.02.2021 по 30.11.2021, з 01.02.2022 по 30.06.2025 та з 01.07.2025 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Ф.А. Волдінер