15 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9054/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо припинення з 01 січня 2025 року нарахування та виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ХІ “Про державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-IX); зобов'язання здійснити з 01 січня 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ХІ у розмірі 2361,00 грн щомісячно, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення; на виконання рішення суду від 11 листопада 2024 року у справі №140/11655/24 відповідач проводив їй виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Позивач вважає, що з 01 січня 2025 року відповідач повинен проводити виплату доплати до пенсії у розмірі, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX, - 2361,00 грн, оскільки після призначення їй доплати відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ вона місця проживання не змінювала. Натомість з 01 січня 2025 року у встановленні такої щомісячної доплати ГУ ПФУ у Волинській області йому безпідставно відмовило.
З метою захисту порушеного права позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач у задоволенні позову просив відмовити (а.с.30-32), зазначивши, що приписами статті 45 Закону №4059-IX з 01 січня 2025 року на період воєнного стану по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. За результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що після 26 квітня 1986 року позивач самостійно змінював місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення та у подальшому повернувся на постійне місце проживання до цієї зони, тому підстави для встановлення їй з 01 січня 2025 року спірної доплати відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія); перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 25 грудня 2004 року отримує пенсію за віком, не перебуває у трудових відносинах. Ці обставини підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 , пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.8-12).
З витягу з Реєстру Любешівської територіальної громади, Луцької територіальної громади (а.с.20) встановлено, що позивач мала зареєстроване місце проживання: 09 квітня 1986 року по 06 лютого 2024 року у селі Ветли Волинської області; з 06 лютого 2024 року - у місті Луцьк Волинської області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/11655/24 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
Починаючи з 01 січня 2025 року позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, що не є спірним.
Листом від 25 квітня 2025 року №5444-4281/Т-02/8-0300/25 (а.с.16-17) у відповідь на звернення позивача про встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ особам, які змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2024 року №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», яка набрала чинності з 01 січня 2025 року (далі - Постанова №1524, зі змінами), пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Тому, починаючи з 01 січня 2025 року, право позивача на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №140/11655/24, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому особам, які після 01 січня 1993 року змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
З матеріалів справи убачається, що позивачу з 01 січня 2025 року не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.
У листі від 25 квітня 2025 року №5444-4281/Т-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області роз'яснило позивачу умови встановлення з 01 січня 2025 року доплати у сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.
Згідно із витягом з Реєстру Любешівської територіальної громади, Луцької територіальної громади (а.с.20) позивач зареєстрована з 09 квітня 1986 року по 06 лютого 2024 року у селі Ветли Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Проте, з 06 лютого 2024 року позивач зареєстрована у місті Луцьк Волинської області, яке не віднесено до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу, що стаття 45 Закону №4059-IX чітко передбачає необхідність підтвердження проживання на території зон радіоактивного забруднення відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином належним доказом на підтвердження обставини про місце проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення є наявність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби.
Отже, наявними у справі доказами (а.с.19-20, 35) підтверджується, що після 01 січня 1993 року позивач змінила реєстрацію місця проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки з 06 лютого 2024 року (після 01 січня 1993 року) позивач змінила реєстрацію місця проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, та вказана обставина відповідно до абзацу другого статті 45 Закону №4059-ІХ не дає підстав для встановлення позивачу у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, тому у відповідача відсутні підстави для встановлення позивачу з 01 січня 2025 року зазначеної доплати.
Отже, відповідач не допустив неправомірних дій по відношенню до позивача, що виключає підстави для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову позивачу судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк