Справа № 638/20367/25
Провадження № 2-а/638/527/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,
за участю секретаря Кутоманової К.С.,
представника позивача - Задесенця А.А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,
Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушував міграційне законодавство України, а саме вимоги ЗаконуУкраїни «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в частині знаходження на території України без документів, які надають право для законного перебування.
В ході опитування відповідача встановлено, що останній 29.09.2020 прибув в Україну через ПП "Нові Яриловичі" по приватним справам. В Харківській області відповідач до певного часу проживав зі своєю співмешканкою - ОСОБА_2 , за цей період часу з території України не виїжджав. У 2015 році ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина рф для виїзду за кордон, але 05.03.2025 року термін дії його паспортного документу сплинув. За обміном паспорта громадянина рф або отримання довідки про повернення на батьківщину до дипломатичних установ відповідач не звертався.
Відповідач неодноразово мав намір пішки перетнути кордон з рф, щоб повернутися до себе на батьківщину. Будь якого джерела доходів у відповідача не існує.
15.10.2025 за порушення міграційного законодавства Слобідським відділом у м. Харкові ГУДМС у Харківській області громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Крім цього працівниками Слобідського відділу у м. Харкові ГУДМС у Харківській області було винесено рішення про примусове видворення відповідача з території України. ОСОБА_1 було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження.
Дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 не оформлював. За отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів для легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України, перебуває на її території нелегально.
Відповідач досяг 18 річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, він не перебуває, й таким чином у нього відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується (ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Враховуючи, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, позивач вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що останній ухиляється від виконання рішення про примусове видворення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для його затримання.
Ухвалою судді від 15.10.2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі з таких підстав.
Судом установлено, що 15.10.2025 працівниками Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.
В ході опитування Відповідача підтверджено 29.09.2020 прибув в Україну через ПП "Нові Яриловичі" по приватним справам. В Харківській області відповідач до певного часу проживав зі своєю співмешканкою - ОСОБА_2 , за цей період часу з території України не виїжджав. У 2015 році ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина рф для виїзду за кордон, але 05.03.2025 року термін дії його паспортного документу сплинув. За обміном паспорта громадянина рф або отримання довідки про повернення на батьківщину до дипломатичних установ відповідач не звертався.
15.10.2025 за порушення міграційного законодавства Слобідським відділом у м. Харкові ГУДМС у Харківській області громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
15.10.2025 року Слобідським відділом у м. Харкові ГУДМС у Харківській області було винесено рішення про примусове видворення відповідача з території України. ОСОБА_1 було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з пунктом 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.
Встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до частини 8 статті 26, частини 8 статті 30 та статті 31 Закону.
На теперішній час відповідач перебуває на території України незаконно, постійного місця проживання, законного джерела існування та власності в Україні не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняв.
Позивач в своєму позові посилається на частину 1 статті 289 КАС України як на підставу звернення до суду з вимогами про затримання відповідача з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України з огляду на те, що відповідач є нелегальним мігрантом, документи які б підтверджували його законне перебування на території України відсутні; відповідач не має законного джерела існування на території України, що є прямим порушенням частини 1 статті 21 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Зі слів Відповідача іншого паспортного документа у нього немає.
Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон) нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа безгромадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною 3 статті 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положенням частини 1 статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Ураховуючи, що у відповідача відсутній непрострочений документ, що дає право на виїзд з України, та відсутні докази можливості отримання відповідачем такого документу самостійно, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.
Вказана позиція узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 13.02.2019 у справі № 359/5975/17, де вказано, що оскільки іноземець порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не має документів, які посвідчують особу, та не надав суду доказів про своє законне перебування на території України, то є законні підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
У справі № 522/14416/18 Верховний Суд прийняв 18 березня 2021 року рішення, у якому звернув увагу на те, що відповідач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.
Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців,є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1,5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 та 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Керуючись ст. 5-11, 72-77, 241-246, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на 6 (шість) місяців- задовольнити.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом
Суддя О. В. Поляков