Справа № 686/29340/25
Провадження № 1-в/686/455/25
15 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні № 12024243000000450 від 07.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,
встановив:
Начальник Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні № 12024243000000450, а саме: медикаментів, двох скляних стопок, порожньої скляної пляшки із написом «Пшенична», двох порожніх скляних пляшок із написом «Пшенична нива», двох порожніх скляних пляшок із написом «З перцем», картонної коробки з-під вина «Міцне», двох порожніх скляних пляшок із написом «За волю», порожньої пляшки із написом «Fruktyk», які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. О. Скоблі, 15 в м. Хмельницький.
Вивчивши надані матеріали, приходжу до наступних висновків.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: 1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); 2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; 3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; 4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; 5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; 6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; 6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно; 7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 171 КПК України, вбачається, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. При цьому, до такого клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам КПК України, подане прокурором клопотання не відповідає. Так, у клопотанні прокурор, саме у рамках кримінального провадження № 12024243000000450, не зазначаючи у прохальній частині свого клопотання, яким саме чином він просить вирішити долю речових доказів (передати відповідним установам чи знищити, в тому числі й за згодою власника), просить вирішити долю: медикаментів, двох скляних стопок, порожньої скляної пляшки із написом «Пшенична», двох порожніх скляних пляшок із написом «Пшенична нива», двох порожніх скляних пляшок із написом «З перцем», картонної коробки з-під вина «Міцне» двох порожніх скляних пляшок із написом «За волю», порожньої пляшки із написом «Fruktyk», які фактично є речовими доказами.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання повернення клопотання про вирішення долі речових доказів, а також клопотання про надання дозволу на знищення речових доказів, з яким в даному випадку звернувся прокурор.
Разом з тим, у ч. ч. 7, 9 ст. 100 КПК України визначено, що питання долі речових доказів вирішуються у порядку, передбаченому, зокрема, й ст. ст. 171-173 КПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч .3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК, повертає це клопотання прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вказані норми закону та зазначені вище обставини, вважаю за необхідне подане клопотання повернути прокурору, який це клопотання подав.
Керуючись ст. ст. 9, 100, 171, 172 КПК України, суддя -
постановив:
Клопотання начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури про надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні № 12024243000000450 від 07.02.2024 - повернути начальника Віньковецького відділу Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3