1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10047/25 1-кс/335/3480/2025
08 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_7 , погоджене заступником начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025080000000207 від 02.10.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зі слів працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Старша слідча в ОВС СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_7 , за погодження з прокурором, звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025080000000207 від 02.10.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений період часу, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, у порушення вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно здійснив придбання, у невстановленому місці за невстановлених обставин та зберігання за місцем мешкання наркотичного засобу - канабісу, який згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» № 770 від 06.05.2000, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Так, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу, знаходячись у невстановленому органом досудового розслідування місці, у невстановлений час та при невстановлених обставинах, незаконно придбав 11 зіп-пакетів з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору, яку став незаконно зберігати за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшого збуту.
01.10.2025, у період часу з 07 години 20 хвилин до 10 години 49 хвилин, співробітниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , у приміщенні домоволодіння виявлено та вилучено речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно висновку експерта від 06.10.2025, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 9,098 г, яку ОСОБА_4 зберігав за місцем мешкання з метою подальшого збуту.
Слідчий, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_4 буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, у якому підозрюється, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні.
Крім того, у клопотанні зазначено, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_4 під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши додані в його обґрунтування копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025080000000207 від 02.10.2025 (виділені матеріали досудового розслідування).
07.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи висунути підозру ОСОБА_4 сторона обвинувачення послалася та надала слідчому судді наступні докази: протокол обшуку від 01.10.2025, висновок експерта № КСЕ-19/108-25/22638-НЗПРАП від 06.10.2025, протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , інші матеріали кримінального провадження.
Аналізуючи наведені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку, що вони містять відомості про причетність підозрюваного ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, при цьому досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває, всі обставини провадження встановлюються.
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_4 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів підтверджують існування фактів і інформації, які можуть свідчать про причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому діяння, та ці факти та інформація мають бути перевірені під час досудового розслідування.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Крім того, відповідно до актових записів відділу державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_4 є батьком трьох неповнолітніх дітей, що відповідно до чинного законодавства дає можливість безперешкодного перетину кордону України.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що на теперішній час не встановлені всі обставини вчинюваного злочину, зокрема каналів поставки наркотичного засобу, що свідчить про те, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) характеризується тим, що відносно ОСОБА_4 , крім вказаного кримінального провадження наявні і інші кримінальні провадження. Зокрема, до Хортицького районного суду м. Запоріжжя скеровано кримінальне провадження № 12018080000000144 від 11.05.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000516 від 07.10.2022 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Зазначені обставини безумовно вказують на те, що ризик вчинення іншого кримінального провадження існує.
Крім того, існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 на теперішній час офіційно не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, у зв'язку з чим останній, з метою отримання засобів та коштів для існування, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ті обставини, на які посилається захисник, а саме, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв'язки, не нівелюють ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Отже, під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено підстав для застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Таким чином, вказані ризики є достатньо високими, запобігти яким не зможе більш м'який запобіжний захід.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.12.2025 року включно. До того ж, на час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено міцних соціальних зв'язків підозрюваного, те що останній працевлаштований та має офіційне джерело доходу.
Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , зважаючи на дані про особу підозрюваного, враховуючи обставини справи, слідчий суддя у межах, визначених ст. 182 КПК України, вважає, за необхідне визначити підозрюваному, як альтернативу, розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наявним ризикам та буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб здійснити втечу.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 42, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою підозрюваного рахувати з 08 жовтня 2025 року, з дня постановлення ухвали.
Визначити розмір застави ОСОБА_4 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242 240 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали до 06 грудня 2025 року включно.
Клопотання захисника підозрюваного про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1