ухвала
08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 521/11326/19
провадження № 61-12621св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Середа Валерія Юріївна, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року у складі судді Граніна В. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів Сегеди С. М., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Демидов С. С., про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що прокуратурою Одеської області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018160000000838 від 14 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частинами першою, другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме заволодіння невстановленими особами квартирою АДРЕСА_1 , яка залишилася після померлої у травні 2018 року ОСОБА_4 .
Представник Одеської міської ради зазначав, що у травні 2018 року померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на спірну квартиру. У визначений законом строк її спадкоємці до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звернулися, тому, враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади м. Одеси.
Однак після смерті власниці спірної квартири 10 вересня 2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені померлої ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу квартири.
Оскільки вказаний договір був укладений від імені померлої особи, він є недійсним, а тому позивач просив:
- визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , відумерлою;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 10 вересня 2018 року, серія та номер: 635, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С.;
- визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради спірну квартиру;
- встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого воно є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, а також є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру за позивачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 30 червня 2020 року позов задовольнив.
Визнав спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відумерлою.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 вересня 2018 року, серія та номер: 635, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С.
Визнав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Встановив порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42919015 від 10 вересня 2018 року, прийнятого приватним нотаріусом Демидовим С. С., а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 47,4 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнув із ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 27 397,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції врахував відсутність спадкоємців як за заповітом, так і за законом після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи, а також той факт, що заява про визнання спадщини відумерлою подана у встановлений законом строк.
Суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири укладений представником від імені померлої особи - власника майна, тому такий правочин є недійсним. Отже, наявні підстави для визнання права власності на спірне майно за позивачем та витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Одеський апеляційний суд постановою від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , а саме квартира АДРЕСА_1 , визнана судом відумерлою спадщиною, а договір купівлі-продажу зазначеної квартири є недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання права власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та витребував спірне майно з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Середа В. Ю. , засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 388, 1277 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц; у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 490/2845/17, від 22 лютого 2023 року у справі № 521/2553/19.
Також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що суди не врахували, що ОСОБА_1 при вчиненні оспорюваного договору не знав та не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження спірної квартири, оскільки правомочності продавця на відчуження спірного майна були підтверджені приватним нотаріусом при посвідченні довіреності та договору купівлі-продажу. Оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, то суди, задовольняючи позов, порушили статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Позивач обрав неналежний спосіб захисту, поєднавши в одному позові вимоги про визнання спадщини відумерлою та віндикаційний позов, оскільки спадщина набуває статусу відумерлої лише після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на спірне майно територіальна громада набуває з моменту реєстрації цього права. Оскільки спірне майно було відчужене, то позивач має право лише на відшкодування вартості спадкового майна, проте такі вимоги Одеська міська рада не заявляла. Суди також помилково врахували матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, які не є належними та допустимими доказами у цій цивільній справі.
Одеська міська рада не довела належними та допустимими доказами наявність у неї підстав для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу з огляду на відсутність у неї майнового інтересу або порушеного права.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Одеська міська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Середа В. Ю. подала до Верховного Суду письмові пояснення на відзив Одеської міської ради, у яких підтримала вимоги касаційної скарги.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Середа В. Ю. , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Середа В. Ю. , у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у травні 2018 року померла ОСОБА_4 , про що 17 червня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 6294 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 12).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій на праві власності та в якій вона була зареєстрована з 25 грудня 1977 року зі своїми батьками: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а після смерті батька та матері з 07 грудня 2014 року до травня 2018 року - проживала одна.
20 вересня 2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , яка на той час уже померла, та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С. та зареєстрований у реєстрі за № 635, за умовами якого ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_4 , передав у власність, а ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 , прийняв у власність вказану квартиру.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частина друга статті 403 ЦПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом із матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку про необхідність передачі справи № 521/11326/19 на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду на підставі частини другої статті 403 ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у справі є вимоги Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_4 , яка померла у травні 2018 року , що складається з квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги Одеської міської ради спрямовані на захист інтересу територіальної громади на майно, яке за своїм статусом та у зв'язку з відсутністю спадкоємців померлої особи може бути визнане відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9 ЦПК України.
При цьому позов містить декілька позовних вимог, зокрема про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради спірної квартири.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23) вирішував питання способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, яке було відчужене.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, то спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Тлумачення статті 1280 ЦК України свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише тоді, якщо майно, яке було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А тому, застосовуючи аналогію закону, і територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23) також зазначив, що при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна за ринковими цінами, а тому позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді задоволенню не підлягають.
Формулюючи висновки щодо застосування статті 1280 ЦК України до спірних правовідносин, Об'єднана палата послалася на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), у якій також вирішувалося питання щодо способу захисту інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна.
Проте у справі № 461/12525/15-ц один з відповідачів набув право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі судового рішення (про встановлення факту проживання зі спадкодавицею та визнання права на спадкування за законом після її смерті), яке надалі було скасоване. У зв'язку з викладеним у цій справі прокурор вважав, що покупець придбала квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати, та просив визнати квартиру відумерлою спадщиною і витребувати її у покупця на користь територіальної громади.
Натомість у справі № 754/446/22 спадщина, на переконання позивача, є відумерлою, та підлягає витребуванню у власність територіальної громади з тих підстав, що після смерті спадкодавця у визначений законом строк до нотаріальної контори для прийняття спадщини ніхто не звернувся, спадкоємців за заповітом і за законом немає, право власності у порядку спадкування ніким не набувалося, а спадкова справа не відкривалася. Водночас підставою для вибуття нерухомого майна із власності спадкодавця став договір дарування, факт підробки якого встановлено в межах кримінального провадження. Тому, незважаючи на відчуження спірної квартири, право власності на неї після смерті спадкодавця ніким у встановленому законом порядку не набуто.
Подібні правовідносини зі справою № 754/446/22 виникли також у справі, що переглядається, де відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно не в порядку спадкування, а на підставі підроблених, на думку позивача, документів.
Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
За змістом частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).
Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а щодо нерухомого майна - за його місцезнаходженням.
У справі, що переглядається, суди встановили, що спірна квартира належала на праві власності померлій ОСОБА_4 та входила до складу спадщини.Спадкоємці за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_4 відсутні, право власності у порядку спадкування ніким не набувалося. Проте після її смерті на підставі підроблених документів спірна квартира перейшла у власність відповідача.
Урахувавши належне Одеській міській раді право на визнання спадщини відумерлою за спливом одного року з дня відкриття спадщини та право територіальної громади м. Одеси на визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та витребування спірного нерухомого майна від останнього набувача, та передачу його у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі статей 388, 1218 ЦК України.
За таких обставин колегія Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що до правовідносин, у яких відповідач набуває право на нерухоме майно не в порядку спадкування, а на підставі підроблених документів, підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України у поєднанні із вимогами статті 1218 ЦК України, а не норми статті 1280 ЦК України.
Крім того, після ухвалення постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 757/18879/20-ц (провадження № 61-1842св24), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення вимог першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання спадщини відумерлою та витребування майна на користь територіальної громади, зазначила, що оскільки набувач спірного майна є недобросовісним, то висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23) те, що територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна, не підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки у справі № 754/446/22 суди встановили добросовісність набувача.
Тобто у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 757/18879/20-ц (провадження № 61-1842св24) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що застосування статті 1280 ЦК України та належність способу захисту порушеного інтересу територіальної громади (вимоги про отримання грошової компенсації) залежить від встановлення добросовісності набувача спірного майна.
Водночас, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, застосування того чи іншого способу захисту права або інтересу (надання грошової компенсації або витребування майна) не може залежати від добросовісності чи недобросовісності набувача майна.
Добросовісність дій набувача має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку. Добросовісність та недобросовісність підлягає доведенню власником майна та його набувачем. Отже, добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню.
Тому вибір територіальною громадою способу захисту порушеного інтересу в залежності від добросовісності/недобросовісності набувача може не відповідати критерію належності способу захисту, що призведе до відмови у задоволенні позову або до неможливості реального відновлення порушених прав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 757/18879/20-ц (провадження № 61-1842св24) про те, що застосування статті 1280 ЦК України та належність способу захисту порушеного інтересу територіальної громади (вимоги про отримання грошової компенсації) залежать від встановлення добросовісності набувача спірного майна та конкретизації висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23) щодо можливості застосування до правовідносин, у яких відповідач набуває право на нерухоме майно не в порядку спадкування, а на підставі підроблених документів, статті 1280 ЦК України.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справу № 521/11326/19 (провадження № 61-12621св23) за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Середа Валерія Юріївна, на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська