Справа № 127/31849/25
Провадження 2-н/127/4229/25
15 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Судом у порядку, передбаченому ч. 5 та ч. 7 ст. 165 ЦПК України, отримано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб - боржників.
Як вбачається із відповіді Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 124 від 14.10.2025, боржниця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, із заяви про видачу судового наказу вбачається вимога про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.02.2024 до 31.08.2025, зокрема із споживача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, пов'язані із споживанням послуг, зокрема ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.02.2024 до 31.08.2025, в той час, як встановлено судом боржниця за вказаною адресою не зареєстрована.
Судом прийнято до уваги, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 є власником та/або співвласником помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак повинна нести витрати з його утримання і обслуговування з 01.02.2024.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу має містити обґрунтування заявлених вимог, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, до заяви обов'язково має бути додано документи, що підтверджують ці обставини.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, заява про видачу судового наказу не містить належного обґрунтування заявлених вимог і достатніх доказів, які б підтверджували ці обставини.
Однак, звертаючись до суду із заявою, заявник на власний розсуд визначився із обґрунтуванням вимог і надав ті документи, на підтвердження викладених обставин, які вважав за потрібне. Тому підстави для застосування судом п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відсутні. Водночас, вищевказані обставини повинні бути прийняті до уваги і враховані під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, що є підставою, для відмови у видачі судового наказу згідно із п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Також судом встановлено, що боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, положеннями розділу ІІ ЦПК України не передбачено можливість розгляду частини вимог, зважаючи що такі вимоги, у відповідності до ст. 161 ЦПК України, віднесені до тих, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тому, враховуючи вищевказане, те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті і те, що пред'явлено вимогу саме про солідарне стягнення заборгованості, суд прийшов до висновку, що дані обставини можуть бути досліджені лише у позовному, а не наказному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 164, п. 8 ч. 1 ст. 165, ст. 166, ч. 1 і ч. 2 ст. 167 ЦПК України, суд, -
Відмовити Комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у видачі судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу, після усунення її недоліків.
Внесена сума судового збору Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» поверненню не підлягає. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя