07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12271/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Клименко Г. О.
відповідачів - Подольський А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Корсак В. А., Євсікова О. О.) та рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 (суддя Карабань Я. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖИ"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖИ" (далі - ТОВ "Кліар Енерджи") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 36 617 712,91 грн, з яких: 32 332 894,99 грн - основний борг, 3 127 840,23 грн - інфляційні втрати та 1 156 977,69 грн - 3% річних.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 11, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 30, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 27.07.2016 № 12513/01 (далі - спірний договір), в частині оплати електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим тарифом" за період з жовтня 2021 року по травень 2024 року.
1.3. У відзиві на позовну заяву ДП "Гарантований покупець" просило закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 880 874,01 грн у зв'язку із частковою оплатою товариством електроенергії, відпущеної в березні 2023 року та в квітні 2024 року. У задоволенні позовних вимог відмовити та зменшити розмір 3% річних до 1 грн у разі висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 880 874,01 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
1.5. ТОВ "Кліар Енерджи" у грудні 2024 подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 33 055 095,69 грн, з яких: 28 770 277,77 грн основний борг, 3 127 840,23 грн інфляційні втрати та 1 156 977,69 грн 3% річних, яку прийнято до розгляду протокольною ухвалою від 10.12.2024.
1.6. У січні 2025 року від представника ДП "Гарантований покупець" надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 88 133,49 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 88 133,49 грн закрито. В іншій частині позов задоволено частково, а саме стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Кліар Енерджи" 21 022 580, 49 грн основного боргу, 3 127 840, 23 грн інфляційних втрат, 1 156 373, 31 грн 3% річних та 303 681,53 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій установили, що за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року заборгованість відповідача, строк сплати якої настав, становить 21 022 580, 49 грн, а доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, у тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи не надано, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню. З урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025, ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву ТОВ "Кліар Енерджи" без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник просить у разі відмови у задоволенні касаційної скарги щодо залишення позовної заяви без розгляду, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом норми права без урахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
3.1.1. Скаржник зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду (постанови від 18.11.2022 по справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21).
Апеляційним судом, поряд із судом першої інстанції не були враховані вищезазначені висновки Верховного Суду.
Так, позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, призначеного на 28.01.2025, та жодних клопотань про розгляд справи за відсутності свого представника до початку судового засідання не подавав.
Вказаним обставинам справи суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінку, суд не дослідив протокол судового засідання та не надав оцінки доводам відповідача щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав першої неявки представника позивача, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.
3.1.2. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду з таких питань:
- щодо застосування положень абзацу 1 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 24.01.2024 № 178 щодо обов'язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" щодо права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- щодо застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", а саме можливості покладення на Гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
- щодо застосування абзацу 2 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178, згідно з яким при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кліар Енерджи", заперечуючи проти її задоволення, вказує на тому, що помилковими та такими, що не відповідають дійсності є доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права, наголошуючи, що товариством було уповноважено адвоката Кравченка Р. М. представляти інтереси позивача у судовому засіданні у справі № 910/12271/24, призначеному на 28.01.2025 на 15:40 год. Під час судового засідання, яке відбулось 28.01.2025, представником позивача - адвокатом Кравченком Р. М., незважаючи на запізнення з причин, незалежних від нього, суду було надано довіреність на представництво інтересів ТОВ "Кліар Енерджи" та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, що відображено у технічному записі судового засідання та свідчить про встановлення судом повноважень представника позивача. Представники позивача брали участь у всіх без виключення судових засіданнях, призначених у справі № 910/12271/24.
Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального права також не відповідають встановленим обставинам справи та є непоґрунтованими з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, та у розумні строки, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 27.07.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Кліар Енерджи " (ВАД) укладено договір № 12513/01, за умовами пункту 1.1 якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору;
- 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Кліар Енерджи" (виробник за "зеленим тарифом") було укладено додаткову угоду № 130/01 (далі - додаткова угода № 130/01) до договору, в пункті 1 якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'' (ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство ''Гарантований покупець'' (гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця". Згідно з пунктом 2 цієї угоди сторони дійшли згоди замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції;
- 12.03.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 436/01/20, якою викладено статті 1-7 договору в новій редакції;
- 30.01.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1644/07/24, в якій сторони дійшли згоди слова "продавець за "зеленим тарифом" замінити словом "продавець" та глави 1-8 договору замінити главами 1-9 у новій редакції.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел).
За змістом пункту 2.3 договору продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим тарифом" з урахуванням надбавки на нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті.
У пункті 2.4 договору сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (пункт 7.4 договору).
4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що на виконання умов договору протягом жовтня 2021 року по червень 2024 року позивач продав, а відповідач придбав електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 167 936 540,63 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії за вказані розрахункові періоди, з актами коригування.
У свою чергу, відповідач в порушення умов договору зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином і внаслідок оплати електроенергії не у повному обсязі та прострочення станом на 10.12.2024 у відповідача виникла заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
4.4. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
За змістом положень статей 626, 627, 628 вказаного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статтях 525, 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
4.5. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом частини 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
У статті 4 цього Закону закріплено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається такий вид договору, зокрема, як договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (пункт 18 частини 1 статті 4 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим тарифом" з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений тариф", та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом". Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим тарифом" укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого тарифу".
4.6. Суди попередніх інстанцій установили і це не заперечувалося сторонами, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом жовтня 2021 року по червень 2024 року на загальну суму 167 936 540,63 грн (з урахуванням коригувань). Акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період підписані представниками сторін без зауважень.
4.7. Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
4.8. Суди попередніх інстанцій, ураховуючи положення Порядку № 641 у редакції, чинній до 25.01.2024, установили, що оплату ДП "Гарантований покупець" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим тарифом" у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим тарифом", як зазначено судом апеляційної інстанції, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
4.9. Водночас відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 з 26.01.2024 Порядок № 641 діє в новій редакції, у пункті 11.4 якого передбачено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим тарифом" у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим тарифом" у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим тарифом" шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
4.10. Суди попередніх інстанцій зазначали, що постановами НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, від 20.09.2022 № 1190, від 14.03.2023 № 473, від 30.04.2024 № 858, від 08.05.2024 № 896, від 15.05.2024 № 946 затверджувався розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець".
Суди з урахуванням положень Порядку № 641 у відповідній редакції та з огляду на правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 щодо визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора, дійшли висновку, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та в лютому - червні 2022 року в строк по 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - в строк до 23.09.2022 (включно); в серпні 2022 року - в строк до 17.03.2023 (включно); у вересні - листопаді 2022 року - в строк до 22.05.2024 (включно); в грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - в строк до 16.05.2024 (включно), в лютому та липні 2023 року - в строк до 07.05.2024 (включно).
Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди з жовтня 2021 року по липень 2023 року станом на час розгляду справи є таким, що настав. Водночас за період квітень-червень 2024 року, строк оплати за вказані місяці не настав, оскільки на час звернення з позовом до суду Регулятором не затверджувались рішення щодо розміру вартості послуг за цей період.
З огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості, суди дійшли висновку про підтвердження позивачем наявності боргу у сумі 21 022 580,49 грн за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року, чого відповідачем не спростовано, а отже і наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
4.11. ДП "Гарантований покупець", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо: застосування положень абзацу 1 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178; застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану"; застосування абзацу 2 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 стосовно наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
4.12. Суд апеляційної інстанції стосовно доводів відповідача про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, відхиляючи його доводи про необхідність застосування приписів постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", зазначив про те, що положення вказаної постанови не звільняють підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, а відповідні положення постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 набрали чинності з дня її прийняття.
У постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 5" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" основного боргу, 3% та інфляційних втрат, суд зазначав, що суди попередніх інстанцій установили відсутність підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивачем перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно з абзацом 3 підпункту 13 пункту 1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування сторонами не надано. Суд вказував на відсутність підстав втручатися у договірні відносини сторін та самостійно зменшувати суму заявленої заборгованості, навіть у випадку визнання позивачем боргу в цій частині. Суд звернув увагу відповідача, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача суму боргу за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в межах окремого позовного провадження.
З огляду на встановлені судами у справі № 910/7880/24 обставини, аргументам відповідача щодо наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, було надано судом першої інстанції належну правову оцінку та з урахуванням встановлених фактичних обставин щодо не реалізації відповідачем цього права, такі доводи мотивовано відхилені судом.
Верховний Суд у справі № 910/7880/24 звернув увагу на те, що такі висновки місцевого господарського суду повністю узгоджуються з підставами відхилення аналогічних аргументів ДП "Гарантований покупець" судами у справі № 910/6904/24 з подібними правовідносинами, правильність та обґрунтованість чого підтвердив Верховний Суд у постанові від 14.08.2025, ухваленій у зазначеній справі.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, проте фактично висловлює незгоду із тим, що розмір стягнутої з нього заборгованості судами попередніх інстанцій не було зменшено, з урахуванням його права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
У разі подання касаційної скарги на підставі, передбаченій пунктом 3 частини другої статті 287 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, тобто у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були неправильно застосовані.
Зазначене свідчить, що відповідач не обґрунтував неправильності застосування правових норм судами попередніх інстанцій, які досліджували та оцінювали доводи сторін виходячи з предмету та підстав позову, а питання щодо відсутності висновків Верховного Суду, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, неодноразово розглядалися Верховним Судом. Отже, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з такої підстави.
4.13. У касаційній скарзі ДП "Гарантований покупець" просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву ТОВ "Кліар Енерджи" без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України, або прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неврахуванням судами висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 226 Господарського процесуального кодексу України передбачені випадки залишення позову без розгляду та у пункті 4 частини 1 вказаної норми закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Заявник касаційної скарги зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, призначеного на 28.01.2025, та жодних клопотань про розгляд справи за відсутності свого представника до початку судового засідання не подавав, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду (постанови від 18.11.2022 по справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.11.2024.
У судовому засіданні 13.11.2024, в якому за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче засідання на 27.11.2024, були присутні представники позивача (Клименко Г. О.) та відповідача, які були належним чином повідомлені про судове засідання 27.11.2024 (том 1, а. с. 16-25).
27.11.20214 за участі представників позивача (Клименко Г. О.) та відповідача підготовче засідання відкладено на 11.12.2024 про що присутніх представників належним чином повідомлено (том 1, а .с.43-47).
11.12.2024 також за участі представників позивача (Клименко Г. О.) та відповідача закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025 (том 1, а.с. 89-94).
У судовому засіданні 28.01.2025 були присутні представник позивача - Кравченко Р. М. та представник відповідача - Подольський А. А., про що свідчить зміст протоколу та судового рішення (том 1, а. с. 103-109).
Зазначене свідчить, що представник позивача приймав участь у всіх судових засіданнях у суді першої інстанції, а доводи заявника касаційної скарги про здійснення розгляду справи без участі представника позивача та порушення судом положень статті 226 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.
Також суд апеляційної інстанції щодо доводів відповідача про здійснення судом першої інстанції розгляду справи по суті без участі представника позивача та неподання ним до початку судового засідання клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що як вбачається з протоколу судового засідання від 28.01.2025, інтереси позивача представляв адвокат Кравченко Р. М., повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3760 та довіреністю від 11.11.2024, виданої ТОВ "Кліар Енерджи", повноваження вказаної особи були перевірені судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що представники сторін в судовому засіданні приймали участь у дослідженні доказів судом та в судових дебатах виступили з відповідними промовами (заключним словом), а тому відхилив доводи відповідача щодо порушення місцевим господарським судом приписів Господарського процесуального кодексу України під час здійснення розгляду справи.
4.14. Стосовно посилань скаржника на неврахування висновків Верховного Суду у наведених ним у касаційній скарзі постановах щодо застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - залишити судові рішення без змін без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/12271/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/12271/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак