Справа № 147/1809/25
Провадження № 1-кс/147/230/25
іменем України
14 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Слідчий суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше несудимого, у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025020120000154 від 13.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, -
14 жовтня 2025 року в провадження слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025020120000154 від 13.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України. В поданому клопотанні слідчий просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділенням відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020120000154 від 13.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, в умовах введення воєнного стану в Україні, 12.10.2025 о 23:49 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в с. Цибулівка, Ободівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області, за межами території військової частини НОМЕР_1 , де він проходив військову службу, переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, з метою викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед працівників залізничного вокзалу станції «Вінниця», використовуючи належний йому мобільний телефон марки «ZTE», imei: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 із сім-картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone», абонентський номер НОМЕР_4 , умисно здійснив повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102», та повідомив завідомо неправдиві відомості про замінування та підготовку вибуху за допомогою вибухової речовини - тротилу залізничного вокзалу станції «Вінниця», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, площа Привокзальна, буд. 1, який відноситься до критично важливого об'єкту інфраструктури.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 259 КК України, а саме: завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, якщо об'єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об'єкти інфраструктури.
Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Кодима, Кодимського району Одеської області, громадянину України, з середньою освітою, не одруженому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимому, 13.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
На думку слідчого вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
-Рапортом чергового відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про повідомлення про замінування, що надійшло зі служби «102» 12.10.2025 о 23.49 год. з телефонного номера НОМЕР_4 .
-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.10.2025. ОСОБА_5 затримано на автодорозі між с. Ободівка та с-ще Чечельник Гайсинського району Вінницької області, де він перебував після самовільного залишення військової частини. Під час обшуку затриманої особи ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , з якого останній здійснив завідомо неправдиве повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102».
-Речовим доказом - мобільним телефоном з абонентським номером НОМЕР_4 , з якого ОСОБА_5 здійснив завідомо неправдиве повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102».
-Висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 , який перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
-Протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які безпосередньо вказали на причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, якого останній вчинив після самовільного залишення військової частини.
-Протоколом огляду диску, на якому міститься аудіофайл із записом повідомлення до служби «102», яке надійшло 12.10.2025 о 23.49 год. з телефонного номера НОМЕР_4 про повідомлення про замінування Вінницького вокзалу.
Санкція ч. 2 ст. 259 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
• переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
• незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов.
• вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 зазначене кримінальне правопорушення вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_5 , який відповідно до ст. 89 КК України визнається не судимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме засуджений 23.07.2004 Кодимським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнився 08.05.2008 з ДУ «Піщанська виправна колонія (№59)» за відбуттям строку покарання.
Слідчий вважає, що застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Крім того, за місцем проходження військової служби у військовій частині ОСОБА_5 зарекомендував себе незадовільно, свої посадові обов'язки виконував неналежно та не в повному обсязі, до виконання Конституції України, законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, наказів командирів та начальників ставився безвідповідально.
- домашній арешт є недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а тому він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
На думку слідчого, всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
Підтвердженням вручення копій клопотання та доданих до нього документів підозрюваному і захиснику є розписка про їх отримання 13 жовтня 2025 року о 13:00 годині.
Підозрюваний доставлений до суду в супроводі працівників поліції. Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 13 жовтня 2025 року ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України 13 жовтня 2025 року о 03 год 40 хв.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому, вказав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний не заперечив факту вчинення ним кримінального правопорушення, однак заперечував проти застосування найсуворішого запобіжного заходу, пояснив, що згодом повернеться його мати з Польщі і вона може бути його поручителем. Зазначив, що йому невідомо хто надав йому негативну характеристику з місця служби, адже він був командиром і один із найкращих у частині.
Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила призначити більш м'який запобіжний захід. Зазначила, що ризики зазначені у клопотанні не знайшли свого підтвердження. Вказує, що кримінальним правопорушенням нікому не нанесено шкоди. Не підтверджено ризику впливу на свідків, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, адже її підзахисний з 2008 року не притягався до кримінальної відповідальності. Підозрюваний проходив військову службу і має постійне місце проживання, а тому просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінка змісту клопотання, наданих матеріалів та доводи учасників судового провадження вказують на наявність підстав для задоволення клопотання.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження, враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлені наступні обставини.
13 жовтня 2025 року за фактом завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, з метою викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед працівників залізничного вокзалу станції «Вінниця» до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020120000154 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 259 КК України, розпочато досудове розслідування. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було умисне здійснення повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102» та повідомлення завідомо неправдивих відомостей про замінування та підготовку вибуху за допомогою вибухової речовини - тротилу залізничного вокзалу станції «Вінниця», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, площа Привокзальна, буд. 1, який відноситься до критично важливого аб'єкту інфраструктури.
Ці обставини підтверджені даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 8).
За змістом клопотання та доводами слідчого і прокурора, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, в умовах введення воєнного стану в Україні, 12.10.2025 о 23:49 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в с. Цибулівка, Ободівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області, за межами території військової частини НОМЕР_1 , де він проходив військову службу, переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, з метою викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед працівників залізничного вокзалу станції «Вінниця», використовуючи належний йому мобільний телефон марки «ZTE», imei: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 із сім-картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone», абонентський номер НОМЕР_4 , умисно здійснив повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102», та повідомив завідомо неправдиві відомості про замінування та підготовку вибуху за допомогою вибухової речовини - тротилу залізничного вокзалу станції «Вінниця», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, площа Привокзальна, буд. 1, який відноситься до критично важливого об'єкту інфраструктури.
13 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, за дії, які були вчинені ним 12 жовтня 2025 року о 23:49 годині і полягали у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху у важливому об'єкті інфраструктури.
Прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 259 КК України, та наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
На підтвердження встановлених обставин кримінального правопорушення, слідчим до клопотання додано копії: рапорта чергового відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області про повідомлення про замінування, що надійшло зі служби «102» 12.10.2025 о 23.49 год. з телефонного номера НОМЕР_4 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.10.2025. ОСОБА_5 затримано на автодорозі між с. Ободівка та с-ще Чечельник Гайсинського району Вінницької області, де він перебував після самовільного залишення військової частини. Під час обшуку затриманої особи ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , з якого останній здійснив завідомо неправдиве повідомлення на екстрений номер виклику поліції «102»; висновк медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; протоколи допитів свідків від 13.10.2025: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які безпосередньо вказали на причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, якого останній вчинив після самовільного залишення військової частини; протокол огляду диску, на якому міститься аудіофайл із записом повідомлення до служби «102», яке надійшло 12.10.2025 о 23:49 год. з телефонного номера НОМЕР_4 про повідомлення про замінування Вінницького вокзалу.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає таке.
Оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
На підставі встановлених обставин, слідчий суддя погоджується з твердженнями про те, що ОСОБА_5 може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 259 КК України, а саме: завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, якщо об'єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об'єкти інфраструктури.
Згідно з усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з мотивами прокурора та наданими матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
В ході досудового розслідування встановлені переконливі факти, на підставі розумної оцінки яких можливо визнати причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення вірогідною.
Попередня правова оцінка зібраних на момент подання клопотання про застосування запобіжного заходу доказів сторони обвинувачення вказує на ті обставини, що підозра за ч. 2 ст. 259 КК України є обґрунтованою, в розпорядженні слідчого є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення.
Мотиви слідчого судді щодо ризиків є наступними.
Клопотання обґрунтовано наявністю ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду, незаконного впливу підозрюваного на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо існування вказаних прокурором ризиків слідчий суддя зазначає таке.
Слідчий суддя переконаний, що ймовірна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується перш за все тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає покарання у виді позбавлення волі та строк від чотирьох до восьми років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, є тяжким злочином. Тому, на переконання слідчого судді, тяжкість покарання, сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя враховує ті обставини, що ОСОБА_5 здійснив дзвінок на спеціальну лінію «102» перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 та був затриманий на автодорозі між с. Ободівка та с-ще Чечельник Гайсинського району Вінницької області, де він перебував після самовільного залишення військової частини.
Крім того, ОСОБА_5 , який відповідно до ст. 89 КК України визнається не судимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме засуджений 23.07.2004 Кодимським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнився 08.05.2008 з ДУ «Піщанська виправна колонія (№59)» за відбуттям строку покарання.
Ці обставини дають слідчому судді підстави для висновку про те, що ОСОБА_5 вже має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та може здійснювати такі дії і надалі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зіставлення наведених обставин переконують слідчого суддю у тому, що ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є достатньо вірогідними.
Щодо ризику впливу потерпілим на свідків, слідчий суддя зазначає те, що допитані свідки є військовослужбовцями і згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Таким чином, перебуваючи на волі підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов.
На підтвердження ризиків до клопотання додано копії письмових документів: копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5 ; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №259 від 11.09.2025, відповідно до якого випливає, що солдат ОСОБА_5 вважається таким, що прибув та тимчасово прикомандирований до військової частини; службову характеристику ОСОБА_5 від 13.10.2025, відповідно до якої підозрюваний характеризується з негативної сторони; медичну характеристику ОСОБА_5 від 13.10.2025; вимоги УІАП ГУ НП у Вінницькій області від 13.10.2025; висновок КНП «Тростянецька лікарня» №214 від 13.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп'яніння; протоколи допиту свідків від 13.10.2025; протокол допиту підозрюваного.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який варто застосувати щодо підозрюваного та інші питання.
З огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та наявність декількох ризиків, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним.
Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_5 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів та вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків і не запобігатиме існуючим ризикам.
Сторона захисту просить застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, як от особиста порука (позиція підозрюваного) або цілодобовий домашній арешт (позиція захисника).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 є особою, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених ризиків, слідчий суддя відповідно до ст.178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховує наступні обставини: вагомість наданих прокурором доказів на підтвердження вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років; вік підозрюваного 37 років.
Підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак перебував у військовій частині НОМЕР_1 з 11.09.2025 до 13.10.2025.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторонами не надано.
Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким варто вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше в цій ухвалі.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим.
Доводи сторони захисту щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими та непереконливими.
Тому, враховуючи зазначене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_5 варто застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст.197 КПК України).
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.
На підставі ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , заставу необхідно визначити у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання ним покладених обов'язків.
За ч. 7 ст. 183 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою цієї статті, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, доцільним є покласти на нього обов'язки, визначені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. 176-179, 182-184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , а саме з 03 години 40 хвилин 13 жовтня 2025 року.
Виконання ухвали покласти на уповноважену особу Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» для відома та виконання.
Визначити термін дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» шістдесят днів - до 11 грудня 2025 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки: прибувати на виклики уповноважених осіб органу досудового розслідування та суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено об 11 годині 50 хвилин 15 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1