13.10.2025м. СумиСправа № 920/999/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянув Клопотання розпорядника майном про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 23.09.2025 № 90-0923/962 (вх. № 5096 від 23.09.2025) та матеріали справи № 920/999/25, за заявою вих № 02-1/07 від 02.07.2025 (вх. № 3853 від 08.07.2025)
кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГІВЕЛЬНЕ
ПІДПРИЄМСТВО “АГРОХІМ - ПАРТНЕР»
(провулок Промисловий, 4, смт. Степанівка, Сумський район,
Сумська область, 42304, код ЄДРПОУ 44918165)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА»
(вул. Зарічна, буд. 78, селище Шевченківське (колишня назва
Заводи), Конотопський район, Сумська область, 41668,
код ЄДРПОУ 41986033)
про визнання банкрутом,
За участю представників сторін:
Розпорядник майна - арбітражний керуючий Косякевич С.О.
Представник боржника - Розуменко О.Ю.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА» (вул. Зарічна, буд. 78, селище Шевченківське (колишня назва Заводи), Конотопський район, Сумська область, 41668, код ЄДРПОУ 41986033); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА»; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА» арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (а/с 5, м. Київ, 04211, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013); призначено попереднє засідання суду на 05.11.2025, 10:00.
23.09.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕРОНІКА».
23.09.2025 розпорядником майна Косякевич С.О. надано до суду Клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (в порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства) вих № 90-0923/962 від 23.09.2025 (вх. № 5096 від 23.09.2025). Відповідно до поданого клопотання просить суд вжити заходи забезпечення вимог кредиторів по справі № 920/999/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА" (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78), а саме:
- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА" (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78) та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками;
- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА" (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78) та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора, нотаріуса (інших органів реєстрації) із заявами про державну ресторацію припинення права оренди ТОВ "ЛЕРОНІКА" на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.
Ухвалою від 24.09.2025 суд призначив розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 23.09.2025 № 90-0923/962 (вх. № 5096 від 23.09.2025) в судове засідання на 06.10.2025, 16:00.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумського району Сумської області була оголошена повітряна тривога судове засідання у справі 920/999/25, призначене на 06.10.2025, 16:00 не відбулось, про що складено акт суду від 06.10.2025.
01.10.2025 боржником надано до суду Заяву вих № 01-10 від 01.10.2025 (вх. № 4675 від 01.10.2025), відповідно до змісту якого зазначає, що не погоджується з поданим клопотанням у зв'язку з тим, що ТОВ «ЛЕРОНІКА» фактично не здійснює будь - якої господарської та виробничої діяльності з 2022 року у зв'язку з початком бойових дій на території Сумської області. Нестабільна ситуація не дозволяє впевнено прогнозувати господарську діяльність у даному регіоні, оскільки вирощування сільськогосподарських культур має тривалий часовий цикл та відсутні гарантії того, що посіяні культури дадуть врожай який буде зібрано та реалізовано. Поряд з цим перебування в оренді земельних ділянок, які не використовуються в господарській діяльності веде до збільшення заборгованості товариства перед орендодавцями, що в свою чергу збільшує заборгованість товариства вцілому. Таким чином, перебування в оренді земельних ділянок сільськогосподарського призначення призводить до погіршення фінансово - економічного становища товариства.
Ухвалою від 06.10.2025 суд призначив розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів від 23.09.2025 № 90-0923/962 (вх. № 5096 від 23.09.2025) в судове засідання на 13.10.2025, 09:20.
13.10.2025 розпорядником майна Косякевичем С.О. надано до суду через систему «Електронний суд» Доповнення до Клопотання від 23.09.2025 № 90-0923/962 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (вх. № 4901 від 13.10.2025).
В судовому засіданні 13.10.2025 розпорядник майна Косякевич С.О. підтримав подане клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів та просив його задовольнити.
Представник боржника в судовому засіданні 13.10.2025 заперечував проти задоволення клопотання з підстав, викладених в заяві від 01.10.2025.
Суд, розглядаючи подане клопотання про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, враховує таке.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог КУзПБ, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).
З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства. (Близький за змістом правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 16.01.2019 у справі № 5016/1284/2012(5/45), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).
Загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, арбітражного керуючого так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; з'ясувати чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу) з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).
Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів розпорядником майна Косякевич С.О. просить суд вжити заходи забезпечення вимог кредиторів по справі № 920/999/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА", а саме:
- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА" та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками;
- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕРОНІКА" та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора, нотаріуса (інших органів реєстрації) із заявами про державну ресторацію припинення права оренди ТОВ "ЛЕРОНІКА" на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.
Як вбачається з поданого клопотання (з урахуванням доповнення), за результатами проведеної розпорядником майна роботи, встановлено наявність значної кількості земельних ділянок, що перебувають в оренді у боржника. Проте, з часу порушення провадження у справі про банкрутство кількість земельних ділянок в оренді боржника зменшилась, що підтверджується відомостями з ДРРП від 13.09.2025. Також розпорядник майном зазначає, що з огляду на специфіку господарської діяльності ТОВ "ЛЕРОНІКА" від складу та кількості земельних ділянок прямо залежать виробничі можливості боржника, які визначають обсяг вирощуваної ним продукції. А від обсягу вирощеної на земельних ділянках, які орендуються боржником, продукції залежать обсяги надходжень коштів від її реалізації та фінансові результати діяльності боржника як основного активу за рахунок якого можуть погашатись вимоги кредиторів. Дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок може призвести до повної втрати основного виробничого активу боржника, що унеможливить здійснення ним вирощування, збору врожаю та його реалізації як основного джерела отримання прибутку боржника. Дострокове припинення боржником договорів оренди земельних ділянок немає жодного раціонального підґрунтя з точки зору збереження та розвитку власної діяльності. Застосування заходу забезпечення, який унеможливить дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, які є основним ресурсом для ведення ним господарської діяльності та отримання доходу для погашення вимог кредиторів, сприятиме збереженню земельних ділянок за боржником. Відсутність такого активу, як орендовані земельні ділянки, - може ускладнити пошуки потенційного інвестора для процедури санації, або й взагалі унеможливити її введення.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньо/му дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний /зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.
Судом відмічається, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 914/2555/18.
Також суд враховує, що складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина “процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі “ Іммобільяре Саффі проти Італії».
Отже, заходи забезпечення позову (вимог кредиторів у справі про банкрутство), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми діючого законодавства та дослідивши матеріали поданого клопотання про забезпечення вимог кредиторів, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, оскільки невжиття такого заходу може ускладнити чи унеможливити задоволення вимог кредитора у справі про банкрутство, а тому клопотання розпорядника майном Косякевича Сергія Олексійовича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів підлягає задоволенню.
Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Клопотання розпорядника майном ТОВ «ЛЕРОНІКА» Косякевича С.О. про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (в порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства) від 23.09.2025 № 90-0923/962 (вх. №5096 від 23.09.2025) задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення вимог кредиторів по справі № 920/999/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78), а саме:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78) та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78) та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора, нотаріуса (інших органів реєстрації) із заявами про державну ресторацію припинення права оренди ТОВ «ЛЕРОНІКА» на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 13.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (частина восьма статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
5. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
6. Ухвала про забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом.
7. Стягувачем за цією ухвалою є розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОНІКА» (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78) - арбітражний керуючий Косякевич С.О. (Свідоцтво Міністерства юстиції України від 31.01.2013 № 40, ІПН НОМЕР_1 ).
8. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю
"ЛЕРОНІКА" (ЄДРПОУ 41986033, 41668, Сумська обл., Конотопський р-н, селище Заводи, вул. Зарічна, 78).
9. Ухвала дійсна для пред'явлення протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
10. Ухвалу надіслати кредитору, боржнику, розпоряднику майном.
Повна ухвала складена та підписана суддею 15.10.2025.
Суддя В.М. Ковтун