Справа № 139/647/25
15 жовтня 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст заявлених вимог.
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Солоненка Б.М., звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення №1158 від 04 червня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. В подальшому в порядку примусового виконання постанова надіслана до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області.
В оскаржуваній постанові відомості позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки він є особою на яку не поширюється обов'язок, визначений в абз. 6 та 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, він не підлягає призову на військову службу, належним чином оформив своє право на відстрочку, повідомив відповідачеві всі свої персональні дані, відтак підстав для його явки до РТЦК не було. Повістку про необхідність з'явитись на 06 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівники ТЦК йому не вручали. Протокол про адміністративне правопорушення складався без присутності ОСОБА_1 і про розгляд справи у ІНФОРМАЦІЯ_3 04.06.2025 року йому відомо не було.
Більше того, факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 було зафіксовано, актом про відмову від отримання повістки від 05 лютого 2025 року, а подія правопорушення відбулась 06.02.2025 року, таким чином крайній строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності був 6.05.2025 року, а не 04.06.2025 року.
Просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2025 року № 1158, за відсутності належних і допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП та закрити справу на підставі п.1 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року позивачу у даній справі поновлено строк для оскарження постанови по справі та відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцяти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивач та його представник належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження 29.09.2025 року (а.с. 36). У визначений судом строк відзиву на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань та заперечень по суті спору суду не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Як вбачається з паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 16 січня 1997 року, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 10 квітня 1997 року по даний час.
05 лютого 2025 року групою оповіщення у складі начальника групи документального забезпечення ОСОБА_2 та старшого офіцера першого відділу ОСОБА_3 було доведено ОСОБА_1 про необхідність прибути 06 лютого 2025 року на 08-му годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних.
Від отримання повістки ОСОБА_1 відмовився про що уповноваженими особами було складено акт відмови від отримання повістки від 05 лютого 2025 року (а.с. 42) у якому зазначено про доведення до відома військовозобов'язаного тексту повістки.
В подальшому 20 травня 2025 року начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол № 187 (а.с. 44) де зафіксовано суть правопорушення, зокрема, що ОСОБА_1 викликався на 08-му годину 06 лютого 2025 року для визначення призначення на особливий період, однак отримати повістку відмовився. Текст повістки про явку на 08-му годину 06 лютого 2025 року йому було доведено о 15:30 05 лютого 2025 року, однак на виклик ОСОБА_1 не заявився і про причини неявки не повідомив.
Отримати та підписати протокол ОСОБА_1 також відмовився, що було зафіксовано у акті фіксації відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, без номера та дати (а.с. 45).
04 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1158 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У заяві про примусове виконання постанови від 17 липня 2025 року № 572/6 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_5 просив прийняти до примусового виконання постанову від № 1158 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави суми адміністративного штрафу, зазначеного у постанові, у подвійному розмірі.
10 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження № 78993943 на підставі постанови № 1158 виданої 04.06.2025 року відносно ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 34000 грн.
За змістом долученого до позовної заяви військово-облікового документу, сформованого у Резерв + 19.09.2025 року о 13:01 ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, має відстрочку до 04.11.2025, тип відстрочки: п.12 ч.1 ст.23, за постановою ВЛК від 22.07.2025 року є придатним, дата уточнення даних 01.07.2025.
Позиція суду.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 01.01.2025) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Як вбачається із наявної у матеріалах справи сторінки із копії військового квитка ОСОБА_1 , останнього взято на військовий облік як військовозобов'язаного першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 17 січня 1997 року (а.с. 30).
05 лютого 2025 року група оповіщення мала намір вручити ОСОБА_1 повістку для уточнення своїх персональних даних, від отримання якої він відмовився.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Слід зазначити, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме розширеним витягом із застосунку «Резерв+» позивач, проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із доступних способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і відповідно порушив законодавство про військовий обов'язок і військову службу.
Згідно витягу із мобільного застосунку Міністерства Оборони України «Резерв+» ОСОБА_1 уточнив свої військово облікові дані 01 липня 2025 року (а.с. 28). Військово-обліковий документ, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , було видано позивачу лише 29.07.2025 року.
Наявність права на відстрочку від мобілізації як і самої відстрочки не позбавляє останнього обов'язку оновити свої дані у строк, визначений законодавством (адреса, телефон, електронна пошта тощо).
Варто зауважити, що держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити факт уточнення персональних даних військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Разом з тим позивач обґрунтовуючи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності зазначав, що повістка йому не вручалась і від її вручення він не відмовлявся.
В контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача за порушення правил військового обліку, є факт неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 06 лютого 2025 року року за повісткою № 67.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (надалі - Порядок №560).
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку № 560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
У п. 47 Порядку № 560 вказано, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
На виконання ухвали суду від 23.09.2025 та на підтвердження здійснення виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем до суду надано справу про адміністративне правопорушення № 187-665. У вказаній справі наявні, зокрема, повістка від 05 лютого 2025 року №67 та акт відмови позивача від отримання повістки від 05 лютого 2025 року, інші матеріали.
Разом з тим для підтвердження правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, враховуючи вимоги п.п. 40, 41 Порядку №560, відповідачу необхідно надати відеозапис доведення ОСОБА_1 акта відмови від отримання повістки.
Проте будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки позивачем, як і відеозаписів його відмови у спілкуванні з особами, уповноваженими вручати повістки, представником відповідача до суду надано не було.
З огляду на те, що єдиним доказом оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 є акт фіксації відмови від отримання повістки, який засвідчений службовими особами - начальником групи документального забезпечення ОСОБА_2 та старшим офіцером першого відділу ОСОБА_3 , до обгрунтованості якого суд ставиться критично, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду спірної справи, а тому такий доказ беззаперечно не може бути взятий за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки та відмови позивача від її отримання без будь-яких відеозаписів.
Надані відповідачем докази беззаперечно не підтверджують обставини щодо відмови позивача від отримання повістки, а відповідно, і не доводять факту повідомлення останнього про необхідність з'явитись 06 лютого 2025 року на 08-му годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Щодо дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне. Стаття258 КУпАП передбачає можливість не складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неявки особи, належним чином повідомленої про дату, час і місце виклику. У даному випадку, протокол № 187 був складений, що є додатковою гарантією прав позивача, а не їх порушенням.
Поряд з тим, протокол про адміністративне правопорушення було складено 20 травня 2025 року.
Акт фіксації відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не містить ні підпису ОСОБА_1 ні дати від якої його складено.
Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 04.06.2025 року, тобто більш ніж через три місяці.
Отже суд вважає, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої постанови, при цьому не враховано положення ч. 9 ст.38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ч. 9 ст.38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушення норм процесуального права, отже підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Враховуючи викладене, інше аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про задоволення позову.
Висновки суду.
Отже, за встановлених обставин, суд вважає, недоведеним факт належного оповіщення ОСОБА_3 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП та не може бути підставою для покладення на позивача адміністративної відповідальності за цією статтею.
Враховуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог КУпАП щодо підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відшкодування судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2,5,9,72-79,90,242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №1158 від 04 червня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Рішення складено 15.10.2025.
Суддя: