адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.10.2025 Справа № 917/1342/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Приватного акціонерного товариства «Юніоіл», 39610, провулок Галузевий, будинок 80, місто Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 25284079
про визнати припиненими трудові відносини
представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Юніоіл», в якому просить визнати припиненими трудові відносини між Приватним акціонерним товариством «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079) та директором Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079) ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, з виключенням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з неприйняттям рішення Наглядової радою Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» про звільнення з посади директора, позивач позбавлений можливості реалізувати, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Позивач вважає порушеним своє право на працю, а саме право на припинення трудових відносин, як його невід'ємну складову частину, що є підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі № 917/1342/25, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16:20 05.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.08.2025 суд відклав підготовче засідання на 10:00 24.09.2025. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.09.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/2200/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14:00 07.10.2025.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ОСОБА_1 призначено директором Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» (ЄДРПОУ 25284079) протоколом загальних зборів акціонерів № 1/2011 від 29.04.2011.
Відповідно до Наказу № 02/04 від 30.04.2011 приступив до виконання обов'язків директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» з 30.04.2011.
Протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» від 07.04.2023 у складі ОСОБА_2 - Голови Наглядової ради, ОСОБА_3 - член, Секретар Наглядової ради, ОСОБА_4 - член Наглядової ради, у зв'язку зі спливом строку повноважень директора Товариства, вирішено обрати ОСОБА_1 директором Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» на новий строк повноважень, який набирає чинності з 10.04.2023. Контракт з ним, як з директором - одноосібним виконавчим органом Товариства не укладався.
Відповідно до офіційної інформації поданої Товариством, розміщеної та доступної за посиланням https://smida.gov.ua/db/xml/irregular/103499, опубліковано у 217«Бюлетень «Вiдомостi Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку» 15.11.2017, обрано ОСОБА_2 - Головою Наглядової ради, ОСОБА_3 - членом Наглядової ради, ОСОБА_4 - членом Наглядової ради.
Вказане рішення прийнято на Загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» Протокол №1/2017 від 10.11.2017.
Відповідно до статті 2.1 Положення про директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», затвердженого Загальними зборами Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», протокол №1/2019 від 08.11.2019 директор є одноосібним виконавчим органом, який обирається Наглядовою радою Товариства строком на 3 (три) роки. Після закінчення трирічного строку повноваження Директора дійсні до обрання Наглядовою радою іншого Директора або до припинення повноважень у випадках, передбачених Статутом Товариства, Положенням «Про директора» та законодавством».
Відповідно до статті 2.2 вказаного Положення «Про директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», повноваження директора можуть бути достроково припинені Наглядовою радою не залежно від причин такого припинення».
Пунктом 8 статті 2.1 Положення «Про Наглядову раду Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», затвердженого Загальними зборами Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», протокол №1/2019 від 08.11.2019, встановлено, що до виключної компетенції Наглядової ради належить обрання та припинення повноважень директора Товариства.
Аналогічний за змістом і пункт 8 статті 9.2.3. Статуту Товариства, затвердженого Загальними зборами Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», протокол №1/2019 від 08.11.2019 , відповідно до змісту якого, до виключної компетенції Наглядової ради належить обрання та припинення повноважень директора Товариства.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», до виключної компетенції Наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу товариства.
Частиною 1 статті 84 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що «Повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням Наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.
Повноваження члена виконавчого органу припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.
Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом акціонерного товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу».
Отже, питання звільнення директора із займаної посади є виключної компетенцією Наглядової ради Товариства.
На початку лютого 2025 року, ОСОБА_1 прийняв остаточне рішення про звільнення із займаної посади директора Товариства.
13.03.2025 позивач на електронну адресу unioil.ns@gmail.com, яка використовувалась для комунікацій з Наглядовою радою Товариства, направив заяву про звільнення з посади директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» з 17.03.2025.
28.04.2025 позивачу на електронну адресу gran7152@gmail.com від Голови Наглядової ради ПРАТ «ЮНІОІЛ» Тетяни Ковтунович, надійшов скан листа-відповіді щодо заяви директора від 13.03.2025.
Зазначеним листом позивача повідомлено, що його повноваження припиняються за рішенням Наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення директора або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження.
Згідно зі статтею 69 Закону України «Про акціонерні товариства», Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах своєї компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та Законом України «Про акціонерні товариства», здійснює управління товариством.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дотримання норм чинного законодавства, просила надати пропозиції щодо кандидатури, яку Наглядова рада могла б розглянути в якості кандидата на посаду Директора або особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження директора Товариства.
Тобто заява позивача про звільнення залишилась проігнорованою, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 , на дату звернення до суду залишається керівником Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ».
Слід також зазначити, що чинне законодавство України, як і Положення «Про наглядову раду приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», Положення «Про директора приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», жодним чином не встановлюють обов'язковою умовою звільнення директора, надання ним пропозицій кандидатури, яку Наглядова рада могла б розглянути в якості кандидату на посаду директора або особи яка тимчасово здійснюватиме повноваження директора Товариства.
Крім того, призначення директора є виключною компетенцією Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», без будь яких зазначень про те, що таке призначення відбувається за умови надання директором кандидатур.
29.05.2025 позивач, у зв'язку з необхідністю направлення поштових відправлень на поштову адресу Наглядової радити Товариства, Голови та членів Наглядової ради, направив відповідний лист з проханням терміново надати дані електронної пошти, контактні номери телефонів та адреси для направлення поштової кореспонденції Голові Наглядової ради та членам Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ». Вказаний лист направлено на електронну адресу unioil.ns@gmail.com, яка використовувалась для комунікацій з Наглядовою радою Товариства та на офіційну поштову адресу Товариства.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4905123548989, вказаний лист отримано Приватним акціонерним товариством «ЮНІОІЛ» 02.06.2025.
Як зазначає позивач, відповіді, на вказані листи він не отримав.
06.06.2025 позивач направив Наглядовій раді Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» заяву про звільнення із займаної посади директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» за власним бажанням з 21.06.2025.
Дата звільнення обрана з урахуванням двотижневого строку, передбаченого частиною 1 статті 38 КЗпП України.
Вказану заяву направлено рекомендованим листом з описом вкладення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4905123551874, вказаний лист Приватне акціонерне товариство «ЮНІОІЛ» отримало 11.06.2025.
Також заяву про звільнення із займаної посади директора приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» за власним бажанням з 21.06.2025 направлено на електронну адресу для комунікації з Наглядовою радою unioil.ns@gmail.com.
Разом із заявою про звільнення, позивач направив Лист - повідомлення, з обґрунтуванням відсутності залежності звільнення від надання пропозицій стосовно нового керівника Товариства.
Проте станом на дату звернення до суду з позовною заявою, заява про звільнення залишилась проігнорованою, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої позивач залишається керівником Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ».
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
За приписами частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Предметом спору є припинення трудових відносини на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України між позивачем та Приватним акціонерним товариством «ЮНІОІЛ» з 21.06.2025, а також виключення відомостей про позивача, як керівника Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з припиненням повноважень (звільнення) позивача як директора Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» із займаної посади, порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звертається до суду.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом 1 частини 2 статті 98 цього Кодексу.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Корпоративні права учасників товариства є об'єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб'єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/273/21, постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21.
Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо порушення прав позивача, зокрема, права на зайняття посади голови, має значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.
Припинення повноважень директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість припинення повноваження директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а в статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація власником підприємства корпоративних прав шляхом звільнення його директора стосується також наділення його повноваженнями на управління підприємством або позбавлення таких повноважень на управління підприємством.
Хоч таке рішення може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Здійснення компетентним органом господарюючого суб'єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.
Якщо статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц.
За таких обставин, звільнення директора товариства акціонерного товариства можливе лише за умови прийняття відповідного рішення, в даному випадку - Наглядовою радою товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Разом з цим, у наведеній постанові Касаційний господарський суд фактично висловився про підсудність подібних справ господарським судам.
Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 761/20061/21 зазначено про те, що Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала спори за подібних правовідносин і визначала юрисдикцію спорів між директором (головою правління) товариства та самим товариством, зокрема у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20). Практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою і не потребує відступлення від таких правових висновків.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим особливість звільнення директора акціонерного товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням Наглядової ради товариства.
У випадку відсутності рішення Наглядової ради товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум, тощо, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
У своїй постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Верховний Суд зазначив свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника (що є аналогом відсутності рішення Наглядової ради в акціонерних товариствах), керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).
У Листі Міністерства соціальної політики України від 01.08.2013 №147/06/186-13 зазначено, що статтею 38 Кодексу законів про працю України закріплено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинні розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно зі Статутом Товариства, його Положенням призначення та звільнення директора Товариства здійснюється за рішенням Наглядової ради товариства.
За відсутністю відповідного рішення Наглядової ради Товариства, можливо скористатися правом на судовий захист, передбачений статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», і звернутися до суду з позовною заявою про звільнення з посади директора.
Отже, директор товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник. Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням Наглядової ради товариства.
Системний аналіз положень статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 145 Цивільного кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства» дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок Наглядової ради розглянути заяву директора про звільнення із займаної посади та призначення нового директора.
Проте заява позивача про звільнення з посади директора у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
Ураховуючи те, що позивач вичерпав процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права - як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими.
Щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.
Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.
У частині 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Водночас Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Слід зазначити, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що позивач є директором - керівником Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» порушує мої права, оскільки дана інформація є у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
Отже, процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» є правомірною та обґрунтованою.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України, що викладене в листі № 44324/8.4.3/32-24 від 21.03.2024, процедура проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду передбачена статтею 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Так, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
Відповідно до зазначеного роз'яснення, рішення суду, на підставі якого припиняються трудові чи цивільні відносини між фізичною особою, що була призначена або виконувала функції керівника юридичної особи та її роботодавцем, яке містить зобов'язання для державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей про такого керівника, тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, виходячи з викладеного, процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Більше того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача є визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем та задоволення вимоги позивача про виключення запису відомостей про керівника Приватного акціонерного товариства «Юніоіл» ОСОБА_1 , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини між Приватним акціонерним товариством «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079) та директором Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079) Гребенюком Анатолієм Васильовичем на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, з виключенням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо, відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) Приватного акціонерного товариства «ЮНІОІЛ» (код ЄДРПОУ 25284079).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Юніоіл», 39610 (провулок Галузевий, будинок 80, місто Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 25284079) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2423,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.10.2025.
Суддя Дмитро Сірош