65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2474/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гроу Сідс» (22100, Вінницька обл., Хмельницький р-н, м. Козятин, вул. Січових Стрільців, буд. 8, кабінет 1)
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Буревісник» (66220, Одеська обл., Савранський р-н, с. Дубинове, вул. Івана Франка, буд. 23)
про стягнення 952 975, 85 грн
у відкритому судовому засіданні
представників сторін:
від позивача: Сніцаренко А.А. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача: не з'явився.
Судове засідання 10.10.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
1. Короткий зміст позовних вимог.
24.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гроу Сідс» (далі - ТОВ “Гроу Сідс», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 2532/25 від 24.06.2025), про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Буревісник» (далі - ПСП “Буревісник», відповідач) заборгованості за договором поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 в сумі 952 975, 85 грн, з яких: 500 428, 57 грн основного боргу, 110 832, 33 грн пені, 165 128, 57 грн штрафу, 116 643, 14 грн 30% річних, 59 943, 24 грн інфляційного збільшення та понесених судових витрат.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 25.07.2025, 01.09.2025, 15.09.2025 відкладався розгляд справи.
У судовому засіданні 10.10.2025 після дослідження доказів суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв'язку з чим оголосив перерву тривалістю п'ять хвилин.
10.10.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ “Гроу Сідс».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами, укладеного 07.05.2024 між сторонами договору поставки № 07/-05-3, позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу товар, погоджений у специфікації № 1 до договору, на загальну суму 550 428, 57 грн з ПДВ. Відповідно до п. 2 специфікації № 1 до договору сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати товару: 110 085, 00 грн оплачується покупцем в строк до 10.05.2024, 440 343, 57 грн оплачується покупцем в строк до 01.10.2024.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати за товар не виконав, грошові кошти за товар сплатив з порушенням погоджених сторонами у договорі строків та не у повному обсязі, а саме: 24.05.2024 сплачено 50 000, 00 грн.
Вказує, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару згідно умов договору є підставою для застосування до останнього санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України, з урахуванням яких заборгованість станом на 23.06.2025 становить: основний борг - 500 428, 57 грн; пеня - 110 832, 33 грн. (п. 7.4. договору); штраф - 165 128, 57 грн (п. 7.4. договору); 30% річних - 116 643, 14 грн (п. 7.8. договору), інфляційне збільшення - 59 943, 24 грн, що загалом - 952 975, 85 грн.
Відповідач - ПСП “Буревісник».
Ураховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, ухвали суду від 07.07.2025, 25.07.2025, 01.09.2025, 15.09.2025 були надіслані йому на його адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті засобами поштового зв'язку із вказівкою Укрпоштою причин повернення: “адресат відмовився», про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення.
Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. (ч. 5 ст. 242 ГПК).
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. (ч. 11 ст. 242 ГПК).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Не отримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем через його відмову та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
З огляду на зазначене, надсилання судової кореспонденції на юридичну адресу відповідача та її неотримання з відповідної причини вважається належним підтвердженням виконання судом вимог процесуального законодавства щодо повідомлення учасника справи про розгляд спору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23.
Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/2474/25 шляхом розміщення публікацій на сайті “Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.
Отже, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомив; відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника судового процесу (відповідача) про розгляд справи № 916/2474/25.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07.05.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 07/05-3 (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що у строки, передбачені цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього).
Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки є визначений товар у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату їх складання.
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору. Товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця та/або специфікацій.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США та ЄВРО). Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору.
Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та ЄВРО за курсом, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США. Розрахунки за товар за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов'язується здійснити оплату на підставі даного договору (п. 5.1- 5.2 договору).
За умовами п. 5.5. договору порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару
Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.
У відповідності до п. 7.8. договору у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Згідно з п. 7.9. договору передбачено наступне: відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
За умовам п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання за ним, які виникли під час його дії.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Специфікацією № 1 від 07.05.2024 до договору поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 визначено найменування товару, що постачаються постачальником: насіння кукурудзи загальною вартістю з ПДВ 550 428, 57 грн, узгоджені терміни поставки.
Пунктом 2 специфікації встановлено порядок та строк оплати товару: 110 085, 00 грн оплачується покупцем в строк до 10 травня 2024 року; 440 343, 57 грн оплачується покупцем в строк до 01 жовтня 2024 року.
Відповідно до видаткової накладної № 321 від 09.05.2024 позивач на виконання умов договору поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 поставив відповідачу товар (насіння кукурудзи) на загальну суму 550 428, 57 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № К00000324 від 07.05.2025 на оплату товару у розмірі 550 428, 57 грн із ПДВ.
Відповідачем 24.05.2024 сплачено на користь позивача 50 000, 00 грн, про що свідчить виписка АТ «Таскомбанк» по рахунку, в якій зазначено призначення платежу «згідно замовлення № К00000324 від 07.05.2024».
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. ч. 1, 3 ст. 693 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
У відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктами 1, 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 550 428, 57 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.
Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково та з порушенням погоджених сторонами у договорі строків, у зв'язку з чим розмір основної заборгованості становить 500 428, 57 грн.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають порядок розрахунків, то з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, суд зазначає, що у ПСП “Буревісник» згідно з п. 5.5. договору та п. 2 специфікації до нього виник обов'язок у здійснити оплату отриманого товару вартістю 500 428, 57 грн.
Відповідач доказів виконання зобов'язань або неможливості такого виконання за договором поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 щодо оплати в повному обсязі отриманого товару суду не надав, доказів врегулювання спору мирним шляхом не направив; заявлених до нього вимог не спростував, тому грошове зобов'язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 500 428, 27 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки в частині термінів оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 110 832, 33 грн на підставі п. 7.4. договору, штраф у розмірі 165 128, 57 грн на підставі п. 7.4. договору, 30 % річних у розмірі 116 643, 14 грн на підставі п. 7.8. договору та інфляційне збільшення у розмірі 59 943, 24 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі 110 832, 33 грн судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 110 832, 33 грн.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17).
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 165 128, 57 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 165 128, 57 грн.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (див. правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30 % річних у розмірі 116 643, 14 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є неправильним, у зв'язку з чим зробив власний:
за період з 11.05.2024 по 23.05.2024; 110 085, 00 х 30% х 13 : 366 : 100 = 1173, 04 грн, де 110 085, 00 - сума заборгованості за договором, 30% - відсоток річних, зазначений у договорі, 13 - кількість днів у періоді;
за період з 24.05.2024 по 01.10.2024; 60 085, 00 х 30% х 13 : 366 : 100 = 6451, 75 грн, де 60 085, 00 - сума заборгованості за договором, 30% - відсоток річних, зазначений у договорі, 13 - кількість днів у періоді;
за період з 02.10.2024 по 23.06.2025; 500 428, 57 х 30% х 13 : 366 : 100 = 108 895, 19 грн, де: 110 085, 00 - сума заборгованості за договором, 30% - відсоток річних, зазначений у договорі, 13 - кількість днів у періоді.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню 30% річних в розмірі 116 519, 98 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційного збільшення у розмірі 59 943, 24 грн судом встановлено, що такий розрахунок є неправильним частково, за період з 24.05.2024 по 01.10.2024, у зв'язку з чим зробив власний: 60 085, 00 х 1. 04355398 - 60 085, 00 = 2616, 94 грн, де: 60 085, 00 грн - сума заборгованості за договором, 1, 04355398 (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) - інфляційне збільшення; стосовно інших періодів розрахунок інфляційного збільшення є арифметично правильним.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню інфляційне збільшення в розмірі 58 814, 60 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Гроу Сідс» цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню частково.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Буревісник» (66220, Одеська обл., Савранський р-н, с. Дубинове, вул. Івана Франка, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи: 31630764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гроу Сідс» (22100, Вінницька обл., Хмельницький р-н, м. Козятин, вул. Січових Стрільців, буд. 8, кабінет 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 40884934) заборгованість за договором поставки № 07/05-3 від 07.05.2024 в сумі 951 724, 05 грн (дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча сімсот двадцять чотири гривні, п'ять копійок), з яких: 500 428, 57 грн (п'ятсот тисяч чотириста двадцять вісім гривень, п'ятдесят сім копійок) основного боргу, 110 832, 33 грн (сто десять тисяч вісімсот тридцять дві гривні, тридцять три копійки) пені, 165 128, 57 грн (сто шістдесят п'ять тисяч сто двадцять всім гривень, п'ятдесят сім копійок) штрафу, 116 519, 98 грн (сто шістнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень, дев'яносто вісім копійок) 30% річних, 58 814, 60 грн (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень, шістдесят копійок) інфляційне збільшення та судовий збір у розмірі 11 420, 69 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять гривень, шістдесят дев'ять копійок).
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко