2/130/1127/2025
130/1409/25
"12" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача 19 травня 2025 року звертається до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь товариства 56390,27 грн, що складається з 14316,18 грн прострочених платежів по тілу кредита, 41579,79 грн прострочених платежів по процентах, 494,30 грн прострочених платежів за комісією, а також 2422 грн судового збору.
Позов обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору кредиту № 486765-КС-001 від 17 січня 2024 року, який був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким він отримав кредит в сумі 10000 грн та додаткової угоди № 1 до договору від 15 березня 2024 року, яка була укладена таким же чином, згідно з якою він отримав кредит в сумі 7000 грн.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надає розрахунок заборгованості відповідача, копії договору кредиту та додаткової угоди, копії банківських документів (а.с.1-65).
Позиція відповідача
Представник відповідача 10 червня 2025 року подає відзив на позов, у якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свою позицію аргументує відсутністю належного розрахунку заборгованості, перевищенням розміру процентів тілу кредиту, неузгодженістю розрахунків щодо розміру заборгованості, неправомірним нарахуванням комісії, відсутністю доказів укладення договору кредиту саме з відповідачем.
Додатками до відзиву додає копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю та копію ордеру про надання правової допомоги (а.с.72-79).
Представник позивача 16 червня 2025 року подає відповідь на відзив, у якому вказує, що укладання з відповідачем електронного кредитного договору та додаткової угоди повністю підтверджується наданими матеріалами (при цьому надає низку рішень з цього приводу вищестоящих судів), заборгованість за кредитом прорахована на підставі умов кредитування, з якими погодився відповідач; грошові кошти за кредитом перераховані на картку, вказану відповідачем (а.с.81-115).
До відповіді на відзив додає копії договорів, докази здійснення відповідачем платежів, додатків до договору та додаткової угоди (а.с.116-140).
Представник відповідача 19 червня 2025 року подає заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що надані позивачем договори не містять підпису відповідача, суду не надано доказів перерахування грошових коштів відповідачу, не доведена сума заборгованості, позов взагалі поданий з порушенням матеріального та процесуального права, є необгрунтованим та передчасним. Водночас наголошує, що відповідач здійсним оплату в загальному розмірі 13687 грн, що є 80% тіла кредиту, тобто фактична заборгованість по тілу кредиту є мінімальною, і сплачена відповідачем сума майже покриває основний борг.
До заперечень додає квитанцію про направлення цих заперечень позивачеві (а.с.142-145).
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Позовна заява надходить до суду 19 травня 2025 року (а.с.1).
Суддя 22 травня 2025 року приймає позовну заяву до розгляду та відкриває спрощене позовне провадження у справі (а.с.69).
Представник відповідача 10 червня 2025 року подає відзив на позов (а.с.72-79).
Представник позивача 16 червня 2025 року подає відповідь на відзив (а.с.81-140).
Представник відповідача 19 червня 2025 року подає заперечення на відповідь на відзив (а.с.142-146).
Суддя у справі з 28 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року перебуває у щорічній відпустці (а.с.183).
Клопотання представника відповідача про розгляд справи у розумні строки надходить 16 вересня 2025 року (а.с.184).
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи видно, що 17 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір № 486765-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн, строк дії договору - до 8 травня 2024 року, стандартна процентна ставка за кредитом в день - 1,16395000 фіксована, комісія за надання кредиту - 1 500 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 21 040 грн (а.с.19-23).
Товариством 17 січня 2024 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти кредитний договір (а.с.24-28). В той же день відповідач прийняв вказану пропозицію, підписавши акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7966, направленим на вказаний ним номер мобільного телефону (а.с.29-33).
Свої зобов'язання ТОВ за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (підтвердження від 17 січня 2024 року, а.с.46), що також підтверджується банківською випискою АТ "Сенс Банк" по вказаній банківській картці, що була витребувана судом при відкритті провадження у справі за клопотанням представника позивача (а.с.69, 147-182).
15 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями укладено додаткову угоду до договору № 486765-КС-001 від 17 січня 2024 року про збільшення суми кредиту на 7 000 грн, підписана у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами додаткової угоди кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн, строк дії договору - до 30 серпня 2024 року, орієнтовна річна процентна ставка - 7106,20 %, комісія за надання додаткової суми кредиту - 1 050 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 35527,16 грн (а.с.36-37).
Товариством 15 березня 2024 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду до кредитного договору (а.с.38-39). В той же день відповідач прийняв вказану пропозицію, підписавши акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9291, направленим на вказаний ним номер мобільного телефону (а.с.40-41).
Свої зобов'язання ТОВ за Додатковою угодою виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (підтвердження від 15 березня 2024 року, (а.с.46 на звороті), що також підтверджується банківською випискою АТ "Сенс Банк" по вказаній банківській картці, що була витребувана судом при відкритті провадження у справі за клопотанням представника позивача (а.с.69, 147-182).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на відсутність доказів укладення договору кредиту саме відповідачем та отримання ним кредитних коштів, а не іншою особою під його іменем, оскільки така позиція спростовується підписанням цього договору саме відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», який вказав номер мобільного телефону, зазначений у позовній заяві і підтверджений у відзиві, на якій товариством були направлені одноразові ідентифікатори, за допомогою яких відповідач підписав оспорювані ним договір кредиту та додаткову угоду до нього. Більш того, представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив фактично визнає, що його довіритель брав кредит, так як вказує, що той сплатив 13687 грн в рахунок погашення заборгованості. Також з виписки з рахунку відповідача видно, що 17 січня 2024 року йому на картковий рахунок поступило 10 000 грн, а 15 березня цього року - ще 7 000 грн (а.с.177, 179).
Правова природа відносин, що виникли між учасниками справи
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини першої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
З положень частини тринадцятої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що обов'язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 цього Кодексу).
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Бізнес позика» просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за договором № 486765-КС-001 про надання кредиту від 17 січня 2024 року, яка станом на 29 квітня 2025 року становить 41 579,79 грн.
Встановлено, що договір укладено строком на 16 тижнів, і строк його дії визначений до 8 травня 2024 року (а.с.19).
Пунктом 2.4 кредитного договору визначено два види процентної ставки: стандартна та знижена. Стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 2,00000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день становить 1,16395000%, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору (а.с.19).
За умовами пункту 3.2.3 договору, сторонами було передбачено повернення кредиту, сплату процентів та комісії за відповідним графіком платежів, який передбачає зобов'язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором складає 21 040 грн, з яких: 10 000,00 грн - частковий платіж основної суми; 9 540 грн - проценти за користування кредитом; 1 500 грн - комісія за надання кредиту (а.с.20 на звор.).
Згідно з додатковою угодою №1, сторонами було змінено загальну суму платежів за договором, яка після внесення змін складає 35 527,16 грн, з яких: 14 316,18 грн. - частковий платіж основної суми; 20 160,98 грн - проценти за користування кредитом; 1 050 грн - комісія за надання додаткової суми кредиту (а.с.36-37).
Графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі.
Разом з тим, пунктом 3.2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору (а.с.19 на звор.).
Оскільки відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості, вказане призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.
При цьому, згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою нараховані позивачем в межах дії договору (16 тижнів), а саме з 17 січня 2024 року по 8 травня 2024 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 41 579,79 грн, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (8 травня 2024 року) не змінювалась (а.с.12-15).
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позичальник не виконав в повному обсязі визначені кредитним договором обов'язки по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначає про те, що за змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, і такі умови продавець не повинен включати у договори із споживачем.
Вказані доводи відхиляються судом, оскільки сторони, укладаючи договір про надання кредиту, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.
Відповідно до положень частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Позивач обґрунтовано нараховував проценти у розмірі та в межах строку, визначених кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов договорів із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині, оскільки відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У зв'язку з цим судом відхиляються також і посилання представника відповідача на ряд міжнародно-правових актів, які стосуються споживачів.
Суд не приймає до уваги також посилання представника відповідача на неправомірне щомісячне нарахування товариством комісії, оскільки з договору вбачається, що комісія у розмірі 1500 грн за надання кредиту стягується одноразово, що видно з копії договору № 486765-КС-001, а також з розрахунку заборгованості, у якому розмір комісії вказаний в сумі 494,30 грн.
Щодо незгоди відповідача із наданим розрахунком, зокрема, щодо нарахованих відсотків, суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позов було надано власний розрахунок заборгованості, але без обґрунтування його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого банком. За таких обставин суд доходить висновку про те, що наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, який не спростовано відповідачем.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 22 квітня 2024 року в справі № 559/1622/19.
Висновки суду
Таким чином суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при судовому розгляді справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с.11).
Керуючись статтями 252, 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 204, 205, 207, 526, 610, 611, 618, 626, 638, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 12, 77, 78, 79, 80, 81, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за кредитом від 17 січня 2024 року в загальній сумі 56 390 (п'ятдесят шість тисяч триста дев'яносто) грн 27 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", бульв. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ