ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/770/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс"
до відповідача: Фермерського господарства "Еко Беррі"
про стягнення боргу за виконані перевезення в сумі 112 989,25 грн
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Еко Беррі" (далі - відповідач) про стягнення боргу за виконані перевезення в сумі 112 989,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору №12464 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 09.07.2023 не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати в обумовленому порядку послуг перевезення вантажів, які надані на підставі Заявки №111 від 10.08.2024. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 11, 204, 509, 530, 525, 916, 931 ЦК України.
В судове засідання позивач повноважного представника не забезпечив, однак подав до суду клопотання від 22.07.2025 (вх.№12115/25 від 22.07.2025), в якому просив розглянути справу без участі його повноважного представника. У клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином про що свідчить Довідка від 23.09.2025 про доставку електронного листа в його електронний документ. Відзив на позов та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іден-транс» (по договору-перевізник/по справі-позивач) та Фермерським господарством “Еко Беррі» (по договору-замовник/по справі-відповідач) укладено Договір №12464 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 09.07.2023 (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору замовник зобов'язався організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник в свою чергу надати послуги по організації перевезення вантажним транспортом.
Конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у Заявках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.4. Договору).
Підтвердженою вважається Заявка, підписана уповноваженими особами сторін згідно установчих документів і скріплена круглими печатками замовника та перевізника Підтверджена сторонами Заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору. Передана за допомогою факсимільного зв'язку чи електронною поштою Заявка має юридичну силу та прирівнюється до оригіналу (п. 1.5. Договору).
Згідно п. 3.2.9. Договору замовник зобов'язаний своєчасно, в строки вказані у Договорі здійснювати розрахунки з перевізником за умови вчасного отримання належним чином правильного оформлення пакету документів для оплати.
Вартість послуг перевізника узгоджується сторонами у Заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, необхідних для виконання обов'язків перевізника в інтересах замовника, узгоджується сторонами у Заявці або шляхом обміну листами, факсимільними чи електронними повідомленнями (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору загальна вартість Договору дорівнює сумарній вартості послуг перевізника, зазначених у Заявках (актах наданих послуг), підписаних сторонами у період дії цього Договору.
Відповідно до п.5.1.Договору розрахунки за фактично надані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердження факту надання послуги є документи на оплату (рахунок, акт виконаних робіт), оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) встановленого зразка для перевезення, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та (або) митних органів, та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з замовником додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного Договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право замовнику відмовити в здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.
Рахунок оплачується Замовником протягом 20-х банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у п.5.1. Цього договору, якщо інше не обумовлено у Заявці на перевезення (п. 5.4. Договору).
Сторони погодили Заявку № 111 від 10.08.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с. Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область) - м. Сан-Йоганн-ін-Тіроль (Австрія). Умови оплати у Заявці визначені - протягом 20 банківських днів на після отримання від виконавця повного пакету оригіналів документів. Вартість перевезення сторонами погоджено у графі заявки “Ставка фракту» та складає 2500 євро. За змістом цього ж пункту Заявки сторони погодили, що кошти сплачуються безготівково в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, встановленому на день замитнення. Дата замитнення згідно штампу Державної митної служби України у графі 19 CMR № б/н від 12.08.2024-14.08.2024. Курс НБУ на зазначену дату становить 45,1957 грн за 1 євро. У гривневому еквіваленті вартість перевезення складає 112 989,25 грн.
На підтвердження укладання договору перевезення складені міжнародні товаротранспортні накладні CMR № б/н від 12.08.2024, від 21.08.2024.
На виконання умов договору перевезення позивачем виконано належним чином, що підтверджується відтисками штампів і підписами уповноважених осіб вантажоодержувача у графі 24 СМR б/н від 12.08.2024, від 21.08.2024 та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.
За змістом пункту "Умови оплати" Заявки № 111 від 10.08.2024 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів:рахунку-фактури, акту виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківки термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, підписаної виконавцем заявки замовника.
Згідно п.3 Заявки сторони погодили, що вищезазначені оригінали документів направляються Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11.
З експрес-накладної №59001214938007 від 04.09.2024 вбачається направлення позивачем та отримання 05.09.2024 відповідачем оригіналів документів необхідних для здійснення належної оплати.
Всупереч умовам договору, відповідач надані позивачем послуги в сумі 112 989,25 грн не оплатив, протилежного перед судом не довів.
Предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 112 989,25 грн за виконані перевезення на підставі Договору №12464 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 09.07.2023.
Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №12464 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 09.07.2023, який за правовою природою є договором перевезення вантажу.
Договір № 12464 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 09.07.2023 укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договорів та досягнули згоди щодо виконання умов останнього.
Договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення виконання зобов'язання по Договору №12464 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 09.07.2023 відповідач оплату за надані послуги в розмірі 112989,25 грн не здійснив, доказів протилежного суду не надав. Розмір наявної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про обгрунтованість позовної вимоги та про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (ч. 3 ст.126 ГПК України).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав: Договір про правову допомогу від 19.06.2025, укладений з адвокатом Лозою В. М.; довіреність від 19.06.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 23.06.2025 № 07-07 на суму 10 300 грн; акт прийому-передачі від 23.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.
Згідно з Договором про правову допомогу від 19.06.2025, адвокат зобов'язався: здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів (3 год); провести заходи з метою досудового врегулювання спору (0,5 год); провести арифметичні розрахунки (0,5 год); здійснити аналіз судової практики (2 год); підготувати пакет документів необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год); вчинити інші дії, необхідні для юридичного супроводу справи (3 год). Загальна вартість послуг визначена у розмірі 10 300 грн.
Винагорода та порядок розрахунків визначені у розділі 2 Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за здійснення дій, що визначені у п.1.1. цього Договору, позивач (по договору - довіритель) сплачує адвокату ( по договору - повіреному) винагороду в розмірі 10 300,00 грн.
Згідно з п.2.2. Договору розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.
При задоволенні позову та набранні рішенням законної сили Повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00 грн (п. 2.3. Договору).
Згідно з ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); -обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що здійснення огляду, дослідження, аналізу та попередньої правової оцінки доказів, проведення арифметичних розрахунків, здійснення аналізу судової практики є єдиною послугою - підготовкою та поданням позовної заяви. Разом з тим, позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спір має невеликий обсяг доказів та усталену судову практику, розрахунки передбачають одну математичну дію (визначення суми заборгованості в гривневому еквіваленті). Надання послуг фактично полягає у підготовці та поданні позову до суду. Інших процесуальних дій у справі представник позивача фактично не вчиняв. Належить зауважити, що не можуть оплачуватись "інші дії, необхідні для розгляду справи, та їх юридичний супровід", які не є визначеними як конкретна послуга.
За наведеного, суд дійшов висновку, що критерію реальності (необхідності) відповідають витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
В позовній заяві позивач просить в разі задоволення позову стягнути 2000 грн "гонорару успіху" (премію), яка передбачена договором про правову допомогу від 19.06.2025.
У постанові ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 викладено правовий висновок про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує те, що справа є простою, її вирішення на корить позивача не вимагало будь-яких додаткових дій чи зусиль від адвоката, окрім складення і подання позовної заяви, а тому додаткова винагорода у вигляді "гонорару успіху" не є витратами на правничу допомогу, без яких позивач був би позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист та не передбачена процесуальними нормами. А відтак вказана сум не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведеного та результату вирішення спору витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача. В задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" до Фермерського господарства "Еко Беррі" про стягнення боргу за виконані перевезення в сумі 112 989,25 грн - задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства "Еко Беррі" (вул.Незалежності, буд. 68, с. Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область, код 41321415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" (вул. С.Будного,15, м. Тернопіль, Тернопільський район, Тернопільська область, код 37601545) 112 989,25 грн заборгованості за виконані перевезення, 3028,00 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 15.10.2025
Суддя С. М. Кобецька