вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/824/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські паливні рішення", м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Дешко Василя Васильовича, м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 140 598,55 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські паливні рішення" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Дешко Василя Васильовича про стягнення 140 598,55 грн заборгованості за договором № 002111263 від 19.03.2025, з яких 137 934,42 грн основного боргу, 2 103,18 грн 15% річних та 560,95 грн інфляційних втрат, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині повної оплати поставленого позивачем товару.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/824/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/824/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 29.07.2025 про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та така вручена адресату 07.08.2025.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом.
Згідно з частиною 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
19.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейські паливні рішення" (далі також - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Дешко Василем Васильовичем (далі також - покупець) укладено договір № 002111263 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через Систему Е100, з використанням карток, а покупець зобов'язується приймати товар та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред'явника картки. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Даним договором постачальник забезпечує покупцеві можливість використання карток для придбання (отримання) товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного договору, покупець підтверджує, що він повідомлений про те, що постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об'єктів (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору поставка товару покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцю на АЗС, згідно усної заявки покупця (пред'явника картки) виходячи з потреб покупця. Товар відпускається при умові: пред'явлення картки покупцем (пред'явником картки) та правильного введення пін-коду. Право власності на товар переходить до покупця в момент заправлення товаром транспортного засобу.
Згідно з пунктом 3.4 договору по завершенні розрахункового періоду, постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну/акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери карток за якими здійснювались угоди, дати угод, назви станцій на яких здійснені угоди; кількість отриманих товарів та послуг). По закінченні календарного місяця постачальник зобов'язаний відправити покупцю оригінали документів вказаних в ч. 1 цього пункту, специфікацію та акт звірки взаєморозрахунків, на актуальну адресу для листування покупця (за винятком використання електронного документообігу). Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому - передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Також в електронному вигляді можуть підписуватись додаткові угоди до даного договору. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані в паперовій формі.
Розділом 4 договору встановлено ціну договору та порядок розрахунків між сторонами, а саме: розрахунки, за товари/послуги та Web-послуги які були поставлені/надані за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу також покупець має право вносити авансові платежі. Авансові платежі здійснюються на підставі договору, при цьому у призначенні платежу вказується номер та дата договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1, 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату. У зв'язку з ритмічним характером поставок товарів та послуг та відповідно до погодженої сторонами та встановленої цим договором періодичності оплати поставлених товарів та наданих послуг постачальник складає зведену податкову накладну по результатам кожного розрахункового періоду.
Ціну даного договору складає сума вартості товару/послуг поставлених/наданих покупцю на підставі цього договору (пункт 4.5 договору).
Відповідно до пунктів 4.6, 4.7 договору вартість товарів та/або послуг, а також Web-послуг за даним договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг. Інформація про включені до ціни товарів та послуг податки буде відображена у відповідних первинних бухгалтерських документах.
Якщо постачальник протягом 15 календарних днів, починаючи від дати отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким що згідний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг); сторони погодили що для цілей цього договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв'язку/за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів постачальником.
Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата. Вимоги покупця щодо повернення переплачених сум або інші вимоги покупця по відношенню до постачальника, претензії й заперечення по рахунках на оплату іншим документам, передбачених даним договором, не дають покупцеві право призупиняти платежі за даним договором.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору встановлюється тривалістю в три роки.
Цей договір набуває чинності з 19.03.2025 та укладений на невизначений строк (пункт 9.1 договору).
Для забезпечення виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв 14 ідентифікаційних пластикових карток, що підтверджується актом прийому-передачі карток від 19.03.2025.
На виконання умов договору постачальником надано покупцю товар (дизельне паливо) за видатковими накладними та виставлено до оплати за допомогою онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладення електронного цифрового підпису рахунки на оплату, а саме: №10720 від 15.05.2025 на суму 70 119,00 грн, №11407 від 31.05.2025 на суму 67 572,00 грн, №12589 від 30.06.2025 на суму 243,42 грн.
За доводами позивача, відповідачем не було здійснено оплату згідно вказаних рахунків.
Відтак, заборгованість покупця перед постачальником складає 137 934,42 грн, що також підтверджується підписаним електронними підписами та печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період червеня 2025 року за договором.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась претензія № П/13 від 13.06.2025 на адресу відповідача з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості.
Однак, така претензію залишена відповідачем без відповіді та виконання, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські паливні рішення" з даним позовом до суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір підписано через онлайн сервіс "Вчасно" за допомогою кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису та печатки, що підтверджено відповідним протоколом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовано загальними норми статей 692 та 693 ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
При цьому, приписи частина 7 статті 193 ГК України та стаття 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як уже встановлено судом, сторони погодили, що оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.
За результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, рахунками на оплату та відповідно до акта звірки взаємних розрахунків на загальну суму 137 934,42 грн.
В свою чергу, станом на час розгляду справи, відповідач у порушення умов договору не виконав зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого ним товару.
Оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, договір у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 137 934,42 грн заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано та правомірно заявлені.
Щодо вимог про стягнення 15 % річних та інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого йому товару, позивачем нараховано останньому та заявлено до стягнення 2 103,18 грн 15% річних та 560,95 грн інфляційних втрат.
У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати поставленого товару у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, відповідно до умов договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок суми 15 % річних та інфляційних втрат за кожною видатковою накладною окремо з моменту коли зобов'язання мало бути виконаним по 22.07.2025, суд встановив, що такий є арифметично правильний, обґрунтований та правомірно заявлений, а відтак вимоги щодо стягнення 15 % річних та інфляційних втрат підлягають до задоволенням судом у заявленому розмірі.
Резюмуючи викладене вище, суд констатує про доведення позивачем факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, а відтак і правової підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у відповідному розмірі з урахуванням здійсненого судом перерахунку.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дешко Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські паливні рішення" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, корп. 2, офіс 2-301, код ЄДРПОУ 45407600) 140 598,55 грн (сто сорок тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 55 коп.) заборгованості, з яких 137 934,42 грн (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 42 коп.) основного боргу, 2 103,18 грн (дві тисячі сто три гривні 18 коп.) 15% річних та 560,95 грн (п'ятсот шістдесят гривень 95 коп.) інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 14.10.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко