ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 жовтня 2025 року Справа № 906/709/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 (суддя Шніт А.В., повний текст складено 07.08.2025)
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради
про стягнення 205 793,60 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" 192 873,31 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 2 726,86 грн 3% річних, 10 193,43 грн інфляційних та 2 469,52 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, встановивши, що Департамент соціальної політики Житомирської міської ради є належним відповідачем у даній справі, який має законодавчо встановлений обов'язок по відшкодування або фінансуванню пільг з послуг зв'язку на території Житомирської об'єднаної територіальної громади, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останнього 192 873,31 грн витрат, понесених внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг абонентам на пільгових умовах за період з 01.09.2024 по 31.12.2024.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки, дійшов висновку про правильність їх нарахування та наявність підстав для їх стягнення з відповідача.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує, що Департамент соціальної політики Житомирської міської ради не здійснює відшкодування телекомунікаційних послуг, а тому є неналежним відповідачем у справі.
Вважає, що покладення обов'язків з відшкодування витрат на надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи, а тому, якщо остання не визначила законом належного представника держави у спірних правовідносинах, органом, в особі якого держава виступає відповідачем, слід вважати Кабінет Міністрів України.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що функції із наповнення Реєстру осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою передано від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного Фонду України, відтак, в управліннях соціального населення Богунського та Корольовського районів департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з 2023 року відсутні повноваження з його наповнення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що у зв'язку з наявністю рішення №7 Житомирської міської ради щодо затвердження Порядку відшкодування витрат на надання пільг за послуги зв'язку окремим категоріям громадян Житомирської об'єднаної територіальної громади від 13.01.2021 та Комплексної Програми соціального захисту населення Житомирської міської територіальної громади на 2021-2025 року, відповідач є уповноваженим державною орган, який зобов'язаний відшкодувати витрати позивача за надані ним телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян у м. Житомир.
Доводи апелянта щодо передачі від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення до органів Пенсійного Фонду України функцій в частині призначення, нарахування і виплати житлових субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги вважає не обґрунтованими, оскільки такі перехід здійснювався щодо пільг на житлово-комунальні послуги, механізм надання яких є відмінним від пільг з оплати послуг зв'язку.
Вказує, що доводи апелянта про відсутність доступу до реєстру осіб, які мають право на пільги не відповідає дійсності, оскільки згідно нормативно правових актів, останній володіє достовірною інформацією про осіб, які мають право на пільги та має можливість перевірити обґрунтованість складених позивачем документів на підтвердження надання послуг пільговим категоріям громадян.
Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду у справах №916/2523/22, №922/1418/22, №916/429/23 та на судові рішення судів першої інстанції у справах №910/5821/25, №926/454/25, №926/426/25, №909/1124/24 вважає безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на вказане, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 у справі №906/709/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком"), яке є оператором із надання телекомунікаційних послуг, в період з 01.09.2024 по 31.12.2024 надало послуги зв'язку на пільгових умовах частині населення в м. Житомирі, яке включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги і підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" у сумі 192 873,31 грн, а саме: за вересень 2024 - 51 749,99 грн, за жовтень 2024 - 48 940,83 грн, за листопад 2024 - 48 419,28грн , за грудень 2024 - 43 763,21 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг з оплати послуг зв'язку.
Вказані розрахунки та акти звіряння позивачем щомісячно надсилались на адресу відповідача для здійснення нарахування за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів.
Листами №3119/вих від 18.11.2024, № 3652/04 від 20.11.2024, № 4013/04 від 25.12.2024, №3510/вих від 30.12.2024, № 2/04-01 від 31.12.2024, № 33/05-02 від 06.01.2025, № 289/04 від 24.01.2025 відповідач повернув позивачу розрахунки та акти звіряння розрахунків, без розгляду.
07.05.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №80С310/СЦ/ВИХ/469 з вимогою про відшкодування АТ "Укртелеком" витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Житомирської територіальної громади за період з 01.09.2024 по 31.12.2024 в сумі 192 873,31грн, а також за затримку відшкодування вказаних витрат - 8 782,10 грн інфляційних втрат та 2 045,20 грн 3% річних.
У відповіді на претензію №1263 від 15.05.2025 відповідач вказав про відсутність підстав для її задоволення, зазначивши що у 2024 році не виділялись кошти на відшкодування заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян та боржником у зобов'язанні з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Враховуючи відсутність відшкодування відповідачем понесених витрат за надані телекомунікаційні послуги населенню на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 192 873,31 грн заборгованості в період з 01.09.2024 по 31.12.2024, 10 193,43 грн - інфляційних втрат з листопада 2024 по квітень 2025 та 2 726,86 грн -3% річних за період з 26.10.2024 по 30.05.2025.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Виходячи з правової природи правовідносин сторін у даній справі, останні врегульовані положеннями Закону України "Про електронні комунікації", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (Правила №295) (чинною на період спірних правовідносин), "Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 (Положення №117), "Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 24.12.2019, положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993, "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 24.03.2008, "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 та "Про охорону дитинства" від 26.04.2001.
Наведеними Законами закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Отже, Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам, які проживають на території Житомирської об'єднаної територіальної громади та в силу закону мають право на отримання пільг за користування телекомунікаційними послугами.
Колегія суддів враховує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19)
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 №117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення №117)
Згідно з абз.1 п.1 та п.2 ч.3 Положення №117, зобов'язано Міністерство соціальної політики та Пенсійний фонд України забезпечити внесення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою у встановлених постановою переліку законодавчих актів і пенсіонерів за віком; а також подавати інформацію, що міститься в Реєстрі, центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для забезпечення надання пільг особам, які мають на них право, з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
Відповідно до абз.1, 3, 7 п.1 Положення №117 реєстр осіб, які мають право на пільги - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних і надання реєстрової інформації про фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до законів України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості. Держателем Реєстру є Мінсоцполітики.
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та у випадках, передбачених цим Положенням, органи Пенсійного фонду України забезпечують у межах повноважень формування реєстрових даних Реєстру та здійснюють інші повноваження створювачів із урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про публічні електронні реєстри" та цим Положенням.
Пунктом 2 закріплений перелік інформації, яка носиться до Реєстру, зокрема, відомості, за якими можна ідентифікувати особу, відомості про нарахування пільг (вид і сума) та період їх отримання.
Пунктом 3 Положення №117 передбачено повноваження органів Пенсійного фонду України, зокрема щодо організації збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечення її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; забезпечення протягом робочого дня наповнення Реєстру отриманими відомостями про пільговиків шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Відповідно до п.4,5 вищевказаного Положення, обмін інформацією, що міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, здійснюється Міністерством соціальної політики, Пенсійним фондом, в т.ч. його структурними підрозділами та центральними органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування через систему безперервної електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів.
Згідно наявних у справі листів №10575/0/2-23/56 від 01.08.2023, №1939/0/290-24/56 від 20.05.2024 та №2600-07-03-5/7009 від 03.04.2024, Міністерство соціальної політики та Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило АТ "Укртелеком", що органи соціального захисту населення мають доступ до інформації, що міститься в реєстрі осіб, які мають право на пільги та можливість верифікувати дані про пільговиків для компенсації наданих пільговикам телекомунікаційних послуг у формі набору даних, що раніше були у формі №1-пільга та що володільцем і розпорядником Реєстру є Міністерство соціальної політики України.
Відтак, посилання апелянта на відсутність доступу управлінь соціального населення Богунського та Корольовського районів департаменту до реєстр осіб, які мають право на пільги не відповідає дійсності, оскільки останні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, Положення №117, Положення про Департамент соціальної політики Житомирської міської ради, "Порядку відшкодування витрат на надання пільг за послуги зв'язку та вищевказаних листів", володіє інформацією про таких осіб та має можливість перевірити обґрунтованість складених позивачем документів на підведення надання послуг пільговим категоріям громадян.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.
Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій затверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.
Отже, держава на виконання функції з соціального захисту населення встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку та взяла на себе зобов'язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до Положення про Департамент соціальної політики Житомирської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 21.12.2023 №974 (далі - Положення №974), Департамент є підзвітним та підконтрольним міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та міському голові; Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів, а також інших коштів, спрямованих з державного та місцевих бюджетів на соціальний захист населення. (а.1.2, 1.6 Положення)
Основними завданнями Департаменту відповідно до підпунктів 1, 3, 5, 12 пункту 2.1. розділу 2 Положення є: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, соціальної підтримки ветеранів та членів їх сімей, дітей, внутрішньо переміщених осіб; призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством; розроблення та організація виконання комплексних програм і заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення; забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, державними органами та іншими установами та організаціями щодо надання соціальної підтримки населенню тощо.
Отже, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Житомира здійснює Департамент соціальної політики Житомирської міської ради.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 затверджено "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення".
Пунктами 2, 3 Порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України.
Відповідно до п. 5 Порядку, розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.
Пунктами 7-9 Порядку передбачено механізм подання структурними підрозділами з питань соціального захисту населення заявок щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць. Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.
Колегія суддів враховує, що відповідно до підпунктів 1, 3, 4, 5 пункту 3.1. Положення №974, Департамент відповідно до делегованих повноважень: організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики, Мінветеранів з питань соціальної політики та забезпечує контроль за їх реалізацією; розробляє проект Комплексної міської програми соціального захисту населення, бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку міста; вносить пропозиції щодо відповідного місцевого бюджету; забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.
Департамент має право: отримувати в установленому законодавством порядку від інших структурних підрозділів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, їхніх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання делегованих повноважень; користуватись в установленому порядку інформаційними базами органів виконавчої влади, системами зв'язку та комунікації, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами. (підп.1,4, п.4.1. Положення №974)
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Житомирської міської ради №7 від 13.01.2021 затверджено "Порядок відшкодування витрат на надання пільг за послуги зв'язку окремим категоріям громадян Житомирської об'єднаної територіальної громади", який визначає механізм відшкодування витрат оператору телекомунікацій з місцевого бюджету за надані пільги з послуг зв'язку окремим категоріям громадян, які зареєстровані на території Житомирської об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення зазначених заходів є Департамент соціальної політики Житомирської міської ради.
Згідно з п.3 Порядку, ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, що мають право на пільги, покладено на управління соціального захисту населення Корольовського та Богунського районів департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (далі - Управління)
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку передбачено обов'язок Управління вести облік пільгових категорій громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, що мають право на пільги" (зі змінами та доповненнями); звіряти інформацію, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, з інформацією, яка надходить від надавача послуг; здійснювати перевірку надання пільг громадянам з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї"; забезпечувати проведення розрахунків з Надавачем послуг після отримання фінансування від Департаменту. У разі виявлення розбіжностей, складати протокол розбіжностей, форма кого є додатком до даного Порядку.
Після підписання актів звіряння розрахунків з Надавачем послуг, розпорядники бюджетних коштів здійснюють реєстрацію фінансових зобов'язань в органах Державної казначейської служби України в межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік. (п.6 Порядку)
Окрім того, рішенням Житомирської міської ради №1151 від 20.08.2024 внесено зміни та доповнення до Комплексної Програми соціального захисту населення Житомирської міської територіальної громади на 2021-2025 роки, яка затвердженя рішенням №35 від 24.12.2020, відповідно до п.6 розділу 1 якої відповідальним виконавцем Програми є Департамент соціальної політики Житомирської міської ради.
Згідно з п.4.3.1. додатку 1 до Програми, забезпечення надання пільг окремим категоріям громадян - мешканцям Житомирської міської територіальної громади з послуг зв'язку, наданих АТ "Укртелеком" Житомирська філія протягом 2021-2025 років, здійснюється Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.
Відповідно до п.20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку та інші передбачені законодавством пільги, що надаються визначеному у даній статті переліку осіб.
Таким чином, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів кореспондується із зобов'язаннями держави, які виникають із законодавства, яким унормовано надання державою соціальних пільг окремим категоріям громадян, як підлягають компенсації в силу законодавства.
У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а тому набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Оскільки реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Житомир здійснює Департамент соціальної політики Житомирської міської ради, саме останній, як орган, що уповноважений державою на реалізацію політики у сфері соціального захисту населення, зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем за надання телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на такі соціальні пільги.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.09.2024 по 31.12.2024 позивач надав послуги зв'язку на суму 192 873,31 грн споживачам, які проживають на території м. Житомир та належать до пільгових категорій громадян. Дане підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.
Відтак, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування пільгової вартості послуг зв'язку у вищевказаний період, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 193,43 грн інфляційних втрат та 2 726,86 грн 3 % річних, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунків позивача, встановила, що розмір інфляційних втрат у розмірі 10 193,43 грн за період з листопада 2024 по квітень 2025 та 3 % річних у розмірі 2726,86 грн за період з 26.10.2024 по 30.05.2025 є арифметично правильним, а тому позовні вимоги про їх стягнення з відповідача підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції внесених змін щодо передачі Пенсійному фонду України повноважень, колегія суддів зазначає що постановою Кабінету Міністрів України № 1041 від 16.09.2022 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" з 01.01.2023 органам Пенсійного фонду України передано функції в частині призначення, нарахування і виплати житлових субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги, окрім пільг з оплати послуг зв'язку.
Водночас, ні Законом України "Про електронні комунікації", ні "Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг" (чинними на період спірних правовідносин) не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 року №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007). Зокрема, у п.3.2 рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Враховуючи викладене, закони, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян містять обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян та обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справах №922/1418/22 від 07.08.2023, №916/429/23 від 06.10.2023, №916/2523/22 від 28.09.2023, №924/454/25 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачами у даних справах є органи місцевого самоврядування, у яких, на відміну від відповідача у даній справі, відсутні місцеві Програми та "Порядок відшкодування витрат на послуги зв'язку на пільгових умовах", якими, у даній справі, визначений головний розпорядник коштів на зазначені цілі - Департамент соціальної політики Житомирської міської ради та джерело фінансування - місцевий бюджет.
Разом з тим, наведення апелянтом низку судових рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанції, апеляційний суд не буре до уваги, оскільки останні не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.07.2025 у справі №906/709/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.