вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№910/5479/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 29.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 (повне рішення складено 16.04.2025)
у справі №910/5479/24 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
про стягнення 1 239 614 113,24 грн,
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 216 377 082,85 грн заборгованості, 6 657 641,06 грн 3% річних, 8 457 067,23 грн інфляційних витрат, 8 122 322,10 грн пені та 847 840,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0044-01022 від 03.05.2019 (далі за текстом - Договір) в частині сплати за електричну енергію для врегулювання небалансів за січень, лютий 2024 року. Крім того, позивач нарахував відповідачу до стягнення 8 122 322,10 грн пені на підставі пункту 4.2 Договору, 6 657 641,06 грн 3% річних, 8 457 067,23 грн інфляційних витрат згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за період з 19.01.2024 по 15.04.2024.
Господарський суд міста Києва рішенням від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 507 608 804,26 грн, 3% річних у розмірі 2 224 372,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 353 987,51 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 819 636,47 грн; провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 708 768 278,59 грн закрив; в іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача за Договором, з урахуванням актів-коригування, 507 608 804,26 грн основного боргу, у решті вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 708 768 278,59 грн провадження у справі закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на те, що коригування заборгованості відбулось після звернення позивача з даним позовом до суду.
Щодо вимоги про стягнення пені, то суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, посилаючись на приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), якою зупинено нарахування на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Крім того, судом першої інстанції здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням здійснених коригувань.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 та прийняти нове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на суму 112 374 175, 98 грн.
До апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про проведення комплексної судової експертизи, клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача та клопотання про витребування доказів.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність у матеріалах даної належних первинних доказів на підтвердження споживання електроенергії споживачами (сертифіковані дані комерційного обліку, надані адміністратору розрахунків адміністратором комерційного обліку). При цьому саме позивач є суб'єктом, який повинен забезпечувати сертифікацію даних і тільки після такої сертифікації, як адміністратор розрахунків, використовувати такі дані у рахунках з учасниками ринку. Як результат позивач зазначає в актах купівлі-продажу помилкові дані комерційного обліку, зокрема, за спірний період.
Також відповідач з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20.12.2024 у справі №910/8832/24 та від 17.02.2025 у справі №910/10020/24 про те, що достовірність даних комерційного обліку має досліджуватись судами у провадженні із справою про стягнення вартості небалансів.
Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не призначив судову комплексну експертизу (економічну та електротехнічну) у даній справі, яка, на його думку, є необхідною у даній справі для з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи та прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення у справі №910/5479/24 та не задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, які є необхідними для проведення судової експертизи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.05.2025 у справі №910/5479/24 залишив без руху апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24.
Також не погодившись із ухваленим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу апеляційної скарги; рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що після коригування показників за заявленими актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за Договором у позивача виникло грошове зобов'язання на суму 705 071 337,13 грн, отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 511 305 745,72 грн. Крім того, суд першої інстанції не навів мотивів зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.05.2025 у справі №910/5479/24 залишив без руху апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24.
Позивач надав уточнення до апеляційної скарги, за яким просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 скасувати в частині відмови у стягненні 17 658 670,16 грн і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
За приписами частини статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає розгляду з урахуванням уточнень до неї.
Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.07.2025 на 12 год. 00 хв.; витребував матеріали справи №910/5479/24 з Господарського суду міста Києва.
Північний апеляційний господарський суд, після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, ухвалою від 02.06.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24; об'єднав апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 до спільного провадження; розгляд апеляційних скарг призначив на 01.07.2025 на 12 год. 00 хв.
Матеріали справи №910/5479/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 09.06.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2025 продовжив строк розгляду справи №910/5479/24 та оголосив перерву у розгляді справи №910/5479/24 до 05.08.2025 до 14 год. 15 хв.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення комплексної судової експертизи; оголосив перерву у розгляді справи №910/5479/24 до 23.09.2025 до 12 год. 15 хв.
У судовому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи №910/5479/24 до 29.09.2025 до 11 год. 30 хв.
Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2025 підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги з уточненням до неї, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 скасувати в частині відмови у стягненні 17 658 670, 16 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2025 підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 та прийняти нове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на суму 112 374 175, 98 грн, у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, у квітні 2019 року відповідач (СВБ) звернулося до позивача (ОСП) із заявою про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, відповідно до якої, відповідач надав згоду на приєднання до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка акцептована згідно Повідомлення позивача вих. № 01/15789 від 03.05.2019 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, відповідно до якого ідентифікатор Договору - № 0044-01022, дата акцептування - 03.05.2019 (т.1, а.с. 22).
З моменту акцептування заяви про укладення Договору в порядку встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 та Законом України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами НЕК «Укренерго» від 03.04.2019 за № 204, від 08.07.2019 за № 366, від 21.12.2020 за № 709, від 05.01.2021 за № 6, від 25.02.2021 за № 111, від 16.03.2021 за № 141, від 01.06.2021 за № 303, від 31.01.2022 за № 58, від 21.04.2022 за № 161, від 16.05.2022 за № 176, від 09.06.2022 за № 236, від 27.01.2023 за № 58, та оприлюднено на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.
На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 Договору).
ОСП врегульовує небаланси електричної енергії в СВБ у порядку, визначеному Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (пункт 1.4 Договору).
Згідно з пунктом 1.5 Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункти 2.1, 2.2 Договору).
За умовами пункту 3.3 Договору ОСП зобов'язаний, зокрема, проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку, а СВБ, у свою чергу, згідно з пунктом 3.5 Договору зобов'язаний здійснювати своєчасно і у повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).
У відповідності до пункту 5.7 Договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документів, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункту 5.8 Договору).
Пунктами 5.9 та 5.10 Договору узгоджено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна із Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менш ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 Договору).
Позивачем у період з січня по лютий 2024 року виставлялись відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, №1601202400225 від 16.01.2024 на суму 217 565 692,67 грн, № 2501202400463 від 25.01.2024 на суму 323 696 550,32 грн, № 0602202400231 від 06.02.2024 на суму 246 526 089,80 грн, № 1502202400481 від 15.02.2024 на суму 168 392 426,64 грн, №2602202400485 від 26.02.2024 на суму 146 457 934,60 грн, №0603202400485 від 06.03.2024 на суму 113 738 388,82 грн, які відповідач був зобов'язаний сплатити АР протягом двох робочих днів (т.1, а.с. 13-14, 17-18).
Також на виконання умов Договору позивач надіслав відповідачу акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/24/01-0044 від 31.01.2024 на загальну суму 787 788 332,80 грн (т.1, а.с. 14 зворотній бік - 16), та акт-коригування до нього від 21.05.2024 та від 24.02.2025, у відповідності до яких сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 складає 272 201 340,14 грн (т.4, а.с. 188 зворотній бік - 189), та № ВН/24/02-0044 від 29.02.2024 на суму 428 588 750,05 грн (т.1, а.с. 18 зворотній бік - 21), та акт-коригування до нього від 05.06.2024 (т.4, а.с. 190), у відповідності до яких сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 складає 239 104 405,58 грн.
Спір винник через порушення відповідачем умов Договору та Правил ринку щодо сплати платіжних документів за спірний період, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі за текстом - Закон).
Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
У даній справі функції оператора системи передачі виконує позивач.
Частиною 2 статті 52 Закону на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
Пунктом 5 частини 3 статті 52 Закону встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Умовами пунктів 12, 46 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина 3 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 70 Закону типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є Додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за №307.
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил врегулювання, які є додатком до Правил ринку, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
Відповідно до пункту 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.
Частиною 4 статті 75 Закону встановлено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.
Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів» та постановою від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 № 26».
Як встановлено судом першої інстанції, позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляв відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які СВБ (відповідач) зобов'язане було сплатити АР протягом двох робочих днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії.
На виконання умов Договору позивач сформував та виставив відповідачу рахунки-фактури №1601202400225 від 16.01.2024 на суму 217 565 692,67 грн, № 2501202400463 від 25.01.2024 на суму 323 696 550,32 грн, № 0602202400231 від 06.02.2024 на суму 246 526 089,80 грн, № 1502202400481 від 15.02.2024 на суму 168 392 426,64 грн, №2602202400485 від 26.02.2024 на суму 146 457 934,60 грн, №0603202400485 від 06.03.2024 на суму 113 738 388,82 грн, які відповідач був зобов'язаний сплатити АР протягом двох робочих днів (т.1, а.с. 13-14, 17-18).
На виконання умов Договору позивач надіслав відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/24/01-0044 від 31.01.2024 на загальну суму 787 788 332,80 грн (т.1, а.с. 14 зворотній бік - 16), та акт-коригування (врегулювання) від 21.05.2024 №ВР/24/01-0044 до акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/24/01-0044 від 31.01.2024, у відповідності до якого сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 за фактичними даними комерційного обліку складає 272 201 340,14 грн (т.4, а.с. 188 зворотній бік - 189).
На виконання умов Договору позивач надіслав відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 №ВН/24/02-0044 на суму 428 588 750,05 грн (т.1, а.с. 18 зворотній бік - 21), та акт-коригування (врегулювання) від 05.06.2024 №ВР/24/02-0044 до акту купівлі продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 №ВН/24/02-0044 (т.4, а.с. 190), у відповідності до якого сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 за фактичними даними комерційного обліку складає 239 104 405,58 грн.
Для оплати за вказаними актами коригування (врегулювання) небалансів електричної енергії за січень - лютий 2024 року позивач надіслав відповідачу 15.11.2024 рахунки-фактури №1705/202400534 від 15.11.2024 на суму 515 586 992, 66 грн за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 та №3105202400785 від 15.11.2024 на суму 189 484 344, 47 грн за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 із зазначенням про оплату грошових зобов'язань по рахунках-фактурах до 20.11.2024.
Враховуючи коригування обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим додатком 10 Правил ринку) за січень - лютий 2024 року позивач подав суду першої інстанції 21.03.2025 заяву про закриття провадження у даній справі на суму 705 071 337, 13 грн, стягнення з відповідача заборгованості на суму 511 305 745, 72 грн; 3 % річних у розмірі 6 657 641, 06 грн за період з 19.01.2024 по 15.04.2024, інфляційних втрат у розмірі 8 457 067, 23 грн за період з 19.01.2024 по 15.04.2024 та проханням залишити без розгляду пеню заявлену до стягнення у розмірі 8 122 322, 10 грн.
Згідно з пунктом 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Підпунктом 6 пункту 2.3.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що ППКО зобов'язані формувати та передавати АКО, а також іншим учасникам ринку та ППКО електронні документи з даними комерційного обліку згідно з цим Кодексом, Правилами ринку та Правилами роздрібного ринку.
Усі без виключень оператори обліку (оператори мереж, оператори системи розподілу та виробники електроенергії) мають обов'язково завантажити в систему ММ5 погодинні валідовані дані комерційного обліку електричної енергії. Порядок надання даних комерційного обліку викладено в Порядку підготовки та наданні даних комерційного обліку постачальниками послуг комерційного обліку електричної енергії (далі - Порядок), що розроблено Адміністратором Комерційного Обліку з врахуванням змін до Правил ринку та уточнених вимог від Адміністратора Розрахунків та Гарантованого покупця.
Порядком визначено регламент надання ППКО (постачальник послуг комерційного обліку) даних комерційного обліку за версіями 1 та 2.
Опис версій чітко зазначається в п.1.4 Порядку, а саме: дані комерційного обліку в системі ММ5 в залежності від дати надання та цільового призначення класифікуються по наступним версіям та релізам: версія 1 останнього релізу - використовуються для щодекадних розрахунків з АР за небаланси, щомісячних розрахунків з ОСП за послуги передачі та диспетчеризації, щомісячних розрахунків з ОСР за послуги розподілу; версія 2 останнього релізу - використовується для щомісячних та квартальних розрахунків врегулювання з АР за небаланси, коригувальних розрахунків з ОСП за послуги передачі та диспетчеризації, коригувальних розрахунків з ОСР за послуги розподілу.
Пунктом 7.8.1. Правил ринку визначено, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) Ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Оператори мережі зобов'язані забезпечувати реєстрацію та оновлення в реєстрі АКО Інформації щодо ТКО в межах власної відповідальності на межі областей та площадок комерційного обліку користувачів системи (у тому числі фізичних та віртуальних ТКО, які використовуються для їх розрахунку, а також інших розрахунків та звітності на ринку електричної енергії), де здійснюється відпуск, відбір або транзит електричної енергії, за місцем провадження своєї господарської діяльності (п.п. 3 п. 2.5.1 розділу II Кодексу комерційного обліку електричної енергії).
Отже, обсяги, що покладаються на відповідача в результаті діяльності балансуючої групи на ринку електричної енергії, вносяться ППКО на основі відповідних діючих між ними договорів. Ці дані в подальшому опрацьовуються позивачем відповідно до п. 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку: АР на щоденній основі надсилає платіжний документ через систему управління ринком кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Таким чином, збір, керування та адміністрування на платформі ММS даних щодо комерційного обліку відповідача здійснюють його ППКО, що є оператором системи розподілу (ОСР), на основі зібраних ними облікових даних.
В свою чергу, розділом X Кодексу ККО встановлений порядок вирішення суперечок АКО (пункт 10.2), вирішення суперечок Регулятором (пункт 10.3).
Якщо сторону суперечки не влаштовує прийняте АКО рішення, сторона має право звернутися з цього питання до Регулятора у порядку, встановленому законодавством.
З метою досудового врегулювання спору суб'єкт (суб'єкти) господарювання має право звернутись до Регулятора із заявою про врегулювання спору, згідно з Порядком врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 05.02.2019 № 156. Сторони мають право оскаржити рішення Регулятора в судовому порядку.
Обов'язок зі сплати за електричну енергію з врегулювання небалансів виникає не з моменту підписання акта купівлі-продажу електричної енергії, а через два робочих дні після виставлення рахунків в системі управління ринком відповідно до вимог Договору та Правил ринку електричної енергії.
Дані щодо обсягів що покладаються на відповідача в результаті діяльності балансуючої групи на ринку електричної енергії, вносяться ОСР як ППКО на основі відповідних діючих між ними договорів. Ці дані в подальшому опрацьовуються позивачем відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку: АР на щоденній основі надсилає платіжний документ через систему управління ринком кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання відповідача на те, що позивач виставляє рахунки-фактури в результаті некоректних даних, які містяться в системі управління ринком, та які здійснені на підставі не погоджених між ПОН та ОСР звітів, є безпідставними.
Згідно пункту 1.12.9. Правил ринку, учасник ринку, який виконує функції ППКО, забезпечує формування та передачу АКО електронних документів з даними комерційного обліку згідно з вимогами Кодексу комерційного обліку та несе відповідальність за вчасність та повноту наданих даних по всіх ТКО, для яких він є ППКО.
ППКО несе відповідальність за невчасне або не в повному обсязі подання даних комерційного обліку та (або) за подання недостовірних даних комерційного обліку відповідно до укладеного договору про інформаційну взаємодію на ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 3.4 Порядку в разі виявлення АКО надання некоректних даних Операторами обліку, АКО повідомляє відповідного Оператора обліку щодо таких обставин.
Згідно глави 10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі не згоди з рішенням АКО, по кожному окремому випадку, відповідач міг би звернутися до Регулятора або до суду.
Проте, доказів вчинення вказаних дій відповідачем суду не подано.
При цьому, слід зауважити, що спори щодо правомірності нарахованих обсягів електричної енергії відповідачу слід вирішувати не в даному конкретному судовому процесі, а шляхом подання позовних заяв до власних ОСР, які виконують функції ППКО, на підставі даних яких, позивач формує і виставляє відповідачу рахунки-фактури, які мають бути оплачені відповідачем в строки зазначені в п. 7.7.3 Правил ринку.
Враховуючи вищевикладене, проведене позивачем коригування (врегулювання) небалансів з січень - лютий 2024 року за вищевказаними актами коригування (врегулювання) та виставленими рахунками-фактурами від 15.11.2024 до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за фактичними даними комерційного обліку на загальну суму 511 305 745, 72 грн (272 201 340, 14 грн + 239 104 405, 58 грн) з відповідним закриття провадженням у даній справі в частині стягнення заборгованості на суму 705 071 337, 13 грн (зменшений обсяг вартості за актами корегування (врегулювання) (515 586 992, 66 грн + 189 484 344, 47 грн)).
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні правові висновки вкладені Верховним Судом у постановах від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Позивач при подачі 21.03.2025 до суду заяви про закриття частини провадження у даній справі зменшив заявлену у позові до стягнення з відповідача заборгованість за січень - лютий 2024 року з урахуванням проведеного ним корегування (врегулювання) за вищевказаними актами коригування (врегулювання) доданими ним до цієї заяви з 1 216 377 082,85 грн до 511 305 745, 72 грн. Тоді як, залишив заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 657 641,06 грн та інфляційні витрати у розмірі 8 457 067,23 грн згідно частини 2 статті 625 ЦК України за період з 19.01.2024 по 15.04.2024, розрахованих позивачем з заборгованості зазначеної у позові - 1 216 377 082, 85 грн. Тобто, не врахував оновлених вищевказаних рахунків-фактур на оплату, надісланих відповідачу листом 15.11.2024 (т. 4, а.с. 192 - зворотній) у зв'язку з проведеним корегуванням за яким заборгованість заявлена до стягнення у позові за спірний період зменшилась з 1 216 377 082,85 грн до 511 305 745, 72 грн.
Крім того, в листі від 15.11.2024 позивач просив відповідача здійснити оплату по сформованим рахункам-фактурам до 20.11.2024 включно.
При цьому позивач, враховуючи зміну обставин, що сталася після подання позову (03.05.2024), не здійснив перерахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 21.11.2024, тоді як суд не має права змінювати ані предмет, ані підстави позову, тому заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 657 641,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 457 067,23 грн не підлягають задоволенню.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/7511/20, від 26.10.2022 у справі №912/2620/21 та від 25.10.2022 у справі №910/6923/20 наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина «естопель» бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці ЄСПЛ («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№38906/07 і 52025/07, п. 276)
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
Отже, позивач, здійснивши коригування актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період виставив відповідачу вищевказані рахунки-фактури на оплату 15.11.2024 на загальну суму 515 586 992,66 грн та на суму 189 484 344, 47 грн. Тоді як, за вищевказаними актами корегування (врегулювання) вартість врегульованих небалансів за фактичними даними комерційного обліку за січень 2024 року становить 272 201 340, 14 грн, а за лютий 2024 року становить 239 104 405, 58 грн. При цьому, позивач не здійснив коригування заявлених до стягнення інфляційних витрат та 3% річних (з урахуванням фактичних даних комерційного обліку врахованих позивачем при проведенні коригування заборгованості, а також встановлених ним строків оплати до 20.11.2024 за виставленими-рахунками фактурами для оплати відповідачу після проведеного коригування), що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про недобросовісну поведінку позивача у спірних правовідносинах і відповідач не має нести відповідальності за такі дії позивача.
Крім того, у заяві про закриття провадження в частині позивач просив суд закрити провадження в частині 705 071 337,13 грн та залишити без розгляду вимогу про стягнення пені у розмірі 8 122 322,10 грн.
За приписам пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає неправильним ухвалене судом першої інстанції оспорюване рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 507 608 804, 26 грн, 3% річних у розмірі 2 224 372,72 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 353 987,51 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 819 636,47 грн та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 708 768 278,59 грн.
Отже, доводи апеляційних скарг сторін частково враховані судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані підлягають задоволенню частково.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 підлягають задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційних скарг) підлягають розподілу відповідно до положень статті 129 ГПК України, із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Згідно з частиною 11 статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/5479/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вулиця Кирилівська, будинок 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, вул. Симона Петлюри, 25 м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) 511 305 745,72 грн (п'ятсот одинадцять мільйонів триста п'ять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 72 копійки) основного боргу та 356 431,94 грн (триста п'ятдесят шість тисяч чотириста тридцять одну гривню 94 копійки) судового збору.
4. Провадження у справі №910/5479/24 в частині стягнення заборгованості на суму 705 071 337,13 грн закрити.
5. В частині стягнення 8 122 322,10 грн пені позов залишити без розгляду.
6. В решті позову відмовити.
7. Здійснити зарахування судового збору за подання апеляційних скарг.
8. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вулиця Кирилівська, будинок 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, вул. Симона Петлюри, 25 м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) 40 849,26 грн (сорок тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 26 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
9. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
10. Матеріали справи №910/5479/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова підписання суддями 15.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська