вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 927/1495/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Горопашний І.В.;
від відповідача: Григор'єв О.М.;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025, повний текст рішення складено 29.01.2025
у справі № 927/1495/23 (суддя Белов С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія Укренерго»
до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
про стягнення 95 891 103,47 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на ерного товариства Чернігівобленерго про стягнення 95 891 103,47 грн, з яких: 89 324 547,04 грн заборгованості за надані послуги, 4 172 065,69 грн інфляційних нарахувань та 2 394 490,74 грн трьох відсотків річних.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 № 0531-03041.
16.04.2024 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме про збільшення розміру позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 20 267 378,17 грн, в частині інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 827 520,46 грн та в частині суми 3% річних у розмірі 556 874,09 грн. Отже з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог стягненню з Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає заборгованість за надану послугу у розмірі 109 591 925,21 грн, суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 4 999 586,15 грн та суму 3% річних у розмірі 2 951 364,83 грн. Позивач просить всього стягнути заборгованість на загальну суму 117 542 876,19 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 закрито провадження у справі у частині стягнення 109 591 925,21 грн основного боргу. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» 4 999 586,15 грн інфляційних нарахувань, 2 951 364,83 грн трьох відсотків річних та 95 411,41 грн судового збору.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23, Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 в частині стягнення з АТ «Чернігівобленерго» на користь НЕК «Укренерго» 1 384 394,55 грн, з яких 827 520,46 грн - інфляційні нарахування, 556 874,09 грн - 3 % річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог НЕК «Укренерго» про стягнення з АТ «Чернігівобленерго» 1 384 394,55 грн, з яких 827 520,46 грн - інфляційні нарахування, 556 874,09 грн - 3% річних відмовити. Стягнути з НЕК «Укренерго» на користь АТ «Чернігівобленерго» витрати по сплаті судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, висновок суду І інстанції про прийняття до розгляду заяви НЕК «Укренерго» про збільшення розміру позовних вимог та здійснення розгляду справи з урахуванням зазначеної заяви, що привело до безпідставного та необґрунтованого стягнення з відповідача 4 999 586,15 грн інфляційних нарахувань, 2 951 364,83 грн 3% річних, не відповідає та суперечить приписам статті 46 ГПК України. В даному випадку, скаржник наголошує, що судом І інстанції неправильно застосовано статтю 46 ГПК України, оскільки подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, фактично є зміною предмету та підстав позову шляхом доповнення його новими позовними вимогами.
Скаржник вказує на те, що під час розгляду даної справи в суді І інстанції, неодноразово наголошував на арифметичній некоректності здійсненого НЕК «Укренерго» розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що позивач збільшив позовні вимоги, тобто змінив предмет позову, натомість обставини, якими НЕК «Укренерго» обґрунтовує свої вимоги, залишилися незмінними. При збільшені позовних вимог відбулось лише збільшення кількісних показників майнової вимоги, що відповідає судовій практиці з даного питання зокрема постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17.
Позивач зазначає, що заявляючи про начебто не перевірку судом першої інстанції розрахунку відповідач взагалі не зазначає які саме обставини судом не з'ясовані, які докази не були враховані, до якої саме частини розрахунку у відповідача є обґрунтовані претензії щодо його правильності. Позивач звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції повністю сплатив заборгованість заявлену у позовних вимогах (включно з заявою про збільшення позовних вимог), тим самим фактично її визнав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/1495/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 24 919,10 грн.
06.03.2025 від скаржника (через систему «Електронний суд») надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 3487360 від 28.02.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 24 919,10 грн.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23. Призначено справу № 927/1495/23 до розгляду у судовому засіданні 15.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 задоволено Клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні 15.04.2025 оголошено перерву до 24.04.2025 о 12:30 в режимі відеоконференції.
У зв'язку з перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Майданевича А.Г., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустках, розгляд справи призначений на 24.04.2025 о 12 год. 30 хв. не відбувся.
Враховуючи вихід суддів Ткаченка Б.О. та Майданевича А.Г. з відпусток, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 на 27.05.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 27.05.2025 о 12 год. 50 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 на 29.07.2025.
29.07.2025 о 13:06 було розпочато судове засідання у справі № 927/1495/23, однак відеоконференцію не вдалося провести через несправності технічного характеру.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 відкладено розгляд справи № 927/1495/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 на 09.09.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/1495/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 в частині стягнення з АТ «Чернігівобленерго» на користь НЕК «Укренерго» 1 384 394,55 грн, з яких 827 520,46 грн - інфляційні нарахування, 556 874,09 грн - 3 % річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 09.09.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в приватне акціонерне товариство. Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до статті 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802 (пункти 1.1., 3.2. Статуту ПрАТ НЕК «Укренерго»).
ПрАТ НЕК «Укренерго» (позивач) виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0531-03041, у редакціях Додаткових угод до Договору від 13.09.2019, від 25.03.2021, від 27.09.2021, від 28.12.2021, від 31.01.2022, від 01.03.2023 (далі - Договір), згідно з п. 1.1, 1.2 якого позивач, за договором виконавець/ОСП, зобов'язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга), а відповідач, за договором користувач, зобов'язався здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
Згідно із п. 2.1. договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється позивачем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджується тариф. Відповідно до п. 2.4. договору, розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги з поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
- до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;
- до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги;
- до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості Послуги.
Пунктом 2.7. договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих позивачем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі Послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу на в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту надання Послуги (включно).
Відповідно до п. 3.2.1, 3.3.2 договору, позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу, а відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.
Так, відповідно до умов укладеного договору відповідач отримує послугу в повному обсязі з серпня 2019 року.
Вартість та періоди нарахування плати за послугу наведені в додатку №2 до позову (без врахування планових рахунків за березень 2023 року).
Позивач у позовній заяві зазначив, що з початку дії договору відповідач в цілому дотримувався умов договору щодо порядку та строків розрахунків за надані послуги. Але починаючи з лютого 2022 року відповідачем були порушені строки розрахунків за отримані послуги. Так, станом на 23.03.2023 за відповідачем рахувалась заборгованість за отримані Послуги у розмірі 97 978 386,32 грн з ПДВ. Станом на 17.10.2023 за відповідачем наявна заборгованість за отримані Послуги у розмірі 89 324 547,04 грн з ПДВ, яка, зокрема, складається із заборгованості за:
Грудень 2022: -1 273,80 грн (акт коригування на зменшення);
Січень 2023: - 4 415,45 грн (акт коригування на зменшення);
Лютий 2023: -5 194,24 грн (акт коригування на зменшення);
Березень 2023: 4 658 514,22 грн (акт фактичний з урахуванням акту коригування);
Квітень 2023: 13 777 588,51 грн;
Травень 2023: 12 969 692,65 грн;
Червень 2023: 12 175 682,81 грн;
Липень 2023: 15 240 900,30 грн;
Серпень 2023: 15 859 275,96 грн;
Вересень 2023: 14 653 776,08 грн.
При цьому сторони визнають, що після подання даного позову правовідносини за вищезазначеним договором між позивачем та відповідачем продовжуються, проте за відповідачем обліковується заборгованість за планові платежі жовтня 2023 року, факт жовтня 2023 року, планові платежі листопада 2023 року, факт листопада 2023 року, планові платежі грудня 2023 року, факт грудня 2023 з урахуванням коригування обсягів минулих періодів (з червня по грудень 2023 року), внаслідок чого утворився борг за ці періоди у сумі 20 267 378,17 грн.
Позивач також здійснив нарахування 3% річних за користування коштами та інфляційних втрат, виходячи з суми простроченої заборгованості за надану з 01.10.2023 по 31.12.2023 послугу у розмірі 827 520,46 грн інфляційного збільшення та у розмірі 556 874,09 грн 3 % річних.
Отже позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за надану послугу у розмірі 109 591 925,21 грн, суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 4 999 586,15 грн та суму 3 % річних у розмірі 2 951 364,83 грн.
Відповідно до п. 6.9 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п. 6.11 договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання.
Після відкриття провадження у справі відповідачем була сплачена сума основної заборгованості у повному обсязі за платіжними інструкціями:
- від 28.12.2023 №3417305 на суму 39 124 549,25 грн (за надані у І кварталі 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041).
- від 29.12.2023 №3417705 на суму 13 781 083,61грн (за надані у ІІ кварталі 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041),
- від 30.01.2024 №3422133 на суму 56 222 933,67 грн (за надані у 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041),
- від 28.02.2024 № 0003426730 на суму 14 653 776,08 грн (за надані у вересні 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041),
- від 29.03.2024 № 0003432046 на суму 17 462,97 грн (за надані у жовтні 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041),
- від 31.07.2024 № 3451959 на суму 20 244 127,58 грн (за надані у грудні 2023 послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно договору від 27.06.2019 №0531-03041).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За п. 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалось, розмір заборгованості відповідача за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 №0531-03041 станом на 17.10.2023 становив 89 324 547,04 грн з ПДВ, при цьому, після відкриття провадження у даній справі, в період з 01.10.2023 по 29.03.2024 відповідач своєчасно не сплатив планові платежі жовтня 2023 року, факт жовтня 2023 року, планові платежі листопада 2023 року, факт листопада 2023 року, планові платежі грудня 2023 року, факт грудня 2023 з урахуванням коригування обсягів минулих періодів (з червня по грудень 2023 року), внаслідок чого утворився борг за ці періоди у сумі 20 267 378,17 грн.
Під час підготовчого провадження у даній справі відповідачем погашено позивачу основний борг у сумі 109 591 925,21 грн, що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження в справі якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи сплату відповідачем за первісним позовом заборгованості на суму у розмірі 109 591 925,21 грн, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення основного боргу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за надані послуги, однак, з порушенням строків, встановлених договором.
Також позивачем заявлені похідні вимоги щодо стягнення з відповідача, а саме: 4 999 586,15 грн інфляційних нарахувань та 2 951 364,83 грн трьох відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 2 951 364,83 грн та 4 999 586,15 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що скаржником, всупереч ст. 13 ГПК України, не надано доказів некоректності здійснених позивачем розрахунків.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що із наданих позивачем розрахунків вбачається, що періоди визначені позивачем правильно, при цьому, позивачем враховані акти коригування, також колегія суддів апеляційної інстанції враховує погоджену сторонами умову п. 2.1 договору про те, що оплата здійснюється, зокрема, до останнього банківського дня календарного місяця.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, а саме: закриття провадження в частині вимог про стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та задоволенню в частині вимог про стягнення 2 951 364,83 грн 3% річних та 4 999 586,15 грн інфляційних втрат, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що у цій справі, звертаючись з позовом і у подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилалося на несплату відповідачем заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.06.2019 № 0531-03041. Як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов'язань відповідача за зазначеним договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин. Тобто фактично позивач збільшив розмір вимог майнового характеру (їх кількісні показники) у відповідній частині, водночас підстави цих вимог залишилися незмінними, відтак за відсутності заявлення позивачем нових (додаткових) вимог, відсутні підстави стверджувати про недотримання у цьому разі норм статті 46 ГПК України.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23 та від 25.06.2019 № 924/1473/15 є безпідставними, оскільки у наведених відповідачем у апеляційній скарзі постановах Верховного Суду висновки про застосування статті 46 ГПК України зроблені з огляду за інші обстави збільшення, зміни чи заявлення нових позовних вимог порівняно із справою № 927/1495/23, тому відповідні висновки є нерелевантними, а їх неврахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у цій справі не може свідчити про порушення норм процесуального права.
Також нерелевантними, зважаючи на обставини справи, що переглядається, є висновки, викладені у інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18 та від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, про які зазначає відповідач у апеляційній скарзі.
Інші ж процитовані ним висновки Верховного Суду (зокрема, про те, що позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а їх недотримання тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, та про те, що саме слід розуміти під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог), мають загальний характер і ухвалені у цій справі судові рішення у оскаржуваній відповідачем частині їм не суперечать.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір і судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1495/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 927/1495/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 15.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич