вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1846/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтраксервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025
у справі № 910/1846/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтраксервіс»
про стягнення 78 908,19 грн
Короткий зміст позовних вимог
17.02.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтраксервіс» про стягнення невідшкодованої частини шкоди страховиком винної у ДТП особи у розмірі 78 908,19 грн, які складаються з 70 532,46 грн. основного боргу, 1 486,28 трьох процентів річних, 6 889,45 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір шкоди, завданої третьою особою його страхувальнику є більшим за ліміт відповідальності, передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи, про стягнення невідшкодованої частини шкоди страховиком винної у ДТП особи.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 509, 625, 993,1192,1194, ЦК України, статті 108 Закону України « Про страхування», статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Короткий зміст заперечень Відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів понесення матеріального збитку у розмірі, заявленому до стягнення. Також, відповідачем заперечено як проти переліку пошкоджень, який наведено у акті огляду автомобіля (дефектній відомості), так і проти самого акту огляду, як неналежного доказу.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/1846/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтраксервіс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 70 532,46 грн основного боргу, 1 486,28 трьох процентів річних, 6 889,45 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення, з посиланням на статті 625, 993, 1166, 1172, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 9 частини 2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», мотивовано тим, що позивач сплатив суму страхового відшкодування. На момент ДТП водій автомобіля «MAN 6113» ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем (заперечень відповідача щодо цього не надано), а також, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обов'язок відповідача сплатити позивачу 70 532,46 грн. у порядку регресу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга, з посиланням на ст.ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обґрунтована тим, що судове рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- матеріали справи не містять відомостей про реальний розмір збитків, (дійсну вартість відновлювального ремонту), завданих власнику т.з. Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталось 01.04.2024;
- матеріали справи не містять відомостей про пошкодження цього транспортного засобу. Тобто позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між реальними пошкодженнями цього транспортного засобу внаслідок ДТП та тими ремонтними роботами, які були здійснені за актом приймання передачі від 31.05.2024;
- від моменту ДТП, яка сталася 01.04.2024, до моменту ремонту пошкодженого автомобіля 31.05.2024 (два місяці) цей автомобіль знаходився у постійній експлуатації та проїхав 2473 км у невідремонтованому стані, що могло призвести до подальших пошкоджень задніх лівих дверей, заднього бамперу тощо;
- акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.04, 2024 складена без участі представника відповідача, як власника автомобіля МАN 6113, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо визначення розміру заподіяної шкоди на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного перегляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1846/25 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/1846/25. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
19.06.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтраксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/1846/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 11.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 11.08.2025.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
Клопотань та заяв від сторін не надходило.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2024 у справі №359/3603/24 водія автомобіля «MAN 6113» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 01.04.2024 у АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що мало наслідком пошкодження, у тому числі, автомобіля Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який на момент пошкодження було застраховано позивачем.
На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль винної особи було забезпечено страховим покриттям відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №217203701 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.), укладеного з Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго».
Страховими актами від 08.04.2024 № 109.00564524-1 та № 006.00564324-1 позивач визнав пошкодження автомобіля Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування - 156 800,00 грн та 70 532,46 грн відповідно.
Платіжними інструкціями від 09.04.2024 та від 10.04.2024 № 17556689 позивачем перераховано потерпілій особі 156 800,00 грн та 70 532,46 грн страхового відшкодування.
Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго» було відшкодовано позивачу 156 800,00 грн у межах полісу ЕР №217203701 з вирахуванням франшизи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення винною особою визнано ОСОБА_1 , який є працівником (водієм) відповідача.
Позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.04.2024 № 180421-677/р про відшкодування шкоди у розмірі 70 532,46 грн на підставі статті 1194 ЦК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, є аналогічними з його запереченнями проти позову, що викладені у відзиві на позов від 18.03.2025. Суд першої інстанції надав належну правову оцінку цим доводам, а також сукупності належних та допустимих доказів, які підтверджують розмір заподіяної шкоди.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
На підставі статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Умовами статті 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Щодо розміру завданої шкоди
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про пошкодження цього транспортного засобу. Тобто позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між реальними пошкодженнями цього транспортного засобу внаслідок ДТП та тими ремонтними роботами, які були здійснені за актом приймання передачі від 31.05.2024.
Ці доводи колегія відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, які подані позивачем на підтвердження своїх вимог.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2024 у справі №359/3603/24 водія автомобіля «MAN 6113» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 01.04.2024 у АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що мало наслідком пошкодження, у тому числі, автомобіля Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який на момент пошкодження було застраховано позивачем.
Судом встановлено, що водій автомобіля автомобіль МАN - ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не звернувся за допомогою інших осіб, не переконався, що не створить перешкоди іншим учасникам руху, здійснив наїзд на припаркований автомобіль Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який на момент пошкодження було застраховано позивачем. Внаслідок цього ДТП цей автомобіль отримав механічні пошкодження.
Відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.04.2024 у графі «Назва деталі і опис пошкодження» зазначено:
- крило зрадне ліве деформація 90 %;
- двері … по торцю;
- накладка крила деформація;
- бампер задній. (а.с. 21).
Зазначені дані узгоджуються з доданими до акта копія фото пошкодженого автомобіля Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) (а.с. 22-25).
На підтвердження переліку комплектувальних виробів, запасних частин, матеріалів, та найменування (характеристики) робіт, необхідних для виправлення технічних пошкоджень, позивачем надано Рахунок-фактуру № 324040239 від 02.04.2024 (а.с. 26).
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували необхідність проведення зазначених робіт та придбання необхідним запасних частин та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженого авто за переліком тих механічних пошкоджень, які містяться в Акті огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 02.04.2024.
Вартість відновлювального ремонту Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) у розмірі 227 332, 46 грн, у сукупності з переліченими доказами, також підтверджується Актом- прийому- передачі наданих послуг № 124050722 від 31.05.2024. (а.с. 97)
Страховими актами від 08.04.2024 № 109.00564524-1 та № 006.00564324-1 позивач визнав пошкодження автомобіля Audi Q5 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування - 156 800,00 грн та 70 532,46 грн відповідно.
Платіжними інструкціями від 09.04.2024 та від 10.04.2024 № 17556689 позивачем перераховано потерпілій особі 156 800,00 грн та 70 532,46 грн страхового відшкодування.
Отже, встановивши зазначені обставини справ суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статті 625, 993, 1166, 1172, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 9 частини 2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Щодо доводів апелянта про застосування положень ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які стосуються необхідності визначення розміру заподіяної шкоди на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства колегія зазначає таке.
У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
В цьому контексті колегія враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.
У цій справі (серед іншого) Верховний Суд виснував таке: «Звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин:
1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;
2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи. ».
Отже, у цій справі, колегія вважає, що відсутність звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом, не є підставою для відмови у позові.
Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), фото пошкодженого автомобіля, рахунок-фактура, акт-прийому-передачі наданих послуг, страхові акти, платіжні інструкції про перерахування потерпілій особі страхового відшкодування, є належними та допустимими доказами розміру заподіяної шкоди.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та поведінки сторін колегія враховує, що відповідач не спростував докази на підтвердження розміру заподіяної шкоди, подані позивачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції. Не подані такі докази під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України. Відповідач не заявляв клопотань про призначення у справі відповідної судової експертизи. Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Колегія відхиляє посилання відповідача на те, що акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.04, 2024 складений без участі його представника, як власника автомобіля МАN 6113, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Матеріали справи, зокрема відповідь відповідача на претензію № 30/04 від 30.04.2024 (а.с. 59-61) свідчать про те, що відповідач був освідомлений про ДТП, водночас не довів суду, що він був позбавлений права прийняти участь у цьому огляді. Доказів, що він вимагав забезпечити йому огляд пошкодженого автомобіля відповідачем не надано.
Також, не доведено апелянтом, що експлуатація автомобіля Audi Q5 державний номерний знак НОМЕР_1 у невідремонтованому стані, від моменту ДТП, яка сталася 01.04.2024 до моменту ремонту пошкодженого автомобіля 31.04.2024 призвела до подальших пошкоджень задніх лівих дверей, заднього бамперу тощо.
Надаючи правову оцінку цьому доводу колегія встановила, що разом з відзивом на позов відповідач подав кольорові фотографії з місця ДТП у кількості 4-х штук (а.с. 63-66), якими зафіксовано пошкодження лівої задньої двері. При цьому, в пункті 2 додатку до відзиву на позов відповідач зазначив: «Кольорові фото з місця події у кількості 4 штук». (а.с. 58).
Про пошкодження заднього бампера зазначено в Акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.04.2024 та в наданих до нього копій - фото пошкодженого автомобіля Audi Q5 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та не спростував висновків суду першої інстанції, я якими він не погодився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних
У своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 6 889,45 грн інфляційних втрат та 1 486,28 грн три проценти річних, нарахованих за період часу з 19.05.2024 по 30.01.2025.
Cуд першої інстанції правильно застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
З матеріалів справи вбачається, що претензія позивача з вимогою оплати невідшкодаваної частини збитку на суму 70 532,46 грн від 18.04.2024 була направлена на адресу відповідача 18.04.2025. (а.с. 35,36).
У відповіді на цю претензію № 180424-677/р від 30.04.2024 відповідач зазначив, що отримав претензію позивача 25.04.2024. (а.с. 59).
Отже початок нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат визначений позивачем у позові на його розсуд з дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК УКраїни, якою (серед іншого) встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат перевірений колегією та є арифметично правильним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/1846/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова